< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ТРЕТЄ

Літературна вимова

Орфоепія - розділ науки про мову, що вивчає систему загальноприйнятих правил, які визначають норми літературної вимови.

Норми літературної вимови голосних і приголосних звуків у різних позиціях, вимова звуків і звукосполучень, окремих слів та граматичних форм, зміна якості звуків у залежності від наголосу або сусідства з іншими звуками - усе це включає поняття орфоепія.

Літературна вимова - нормалізована вимова освічених людей без діалектних або індивідуальних рис. Норми літературної вимови обов'язкові для всіх. Тому в наш час - час активного суспільного життя - удосконаленню вимовних норм і оволодінню ними приділяється велика увага.

Правильна, нормативна вимова значною мірою залежить від наголошення слів.

Особливістю українського мовлення є переміщення наголосу в іменниках першої відміни множини на закінчення. Наприклад: книжка - книжки, книжками, книжкам; вітер - вітри, вітрами, вітрам.

Отже, у формах однини наголос переважно постійний, у формах множини він переноситься з основи на закінчення.

В українській мові існує значна група власних географічних назв із суфіксами -щин-, -чин-, у яких треба звернути увагу на вимову, наприклад:

Київщина - (бо Київ) Полтавщина - (бо Полтава) Харківщина - (бо Харків) Донеччина - (бо Донецьк) Слід запам'ятати наголошення особових форм дієслова бути: буду, будеш, будуть, буде, будемо..., була, було, були.

Правильним є наголошення кінцевого складу у дієсловах типу: нести, вести, везти та ін. Наприклад: нести -принести, пронести, занести, піднести, внести... (а не принести, занести...).

Слід звернути увагу і на віддієслівні іменники середнього роду на

(-ання), вони наголошуються на тому складі, що й в інфінітиві.

Наприклад:

її її

читати - читання тесати - тесання

і і ,і.і

писати - писання пізнати - пізнання

і і і і

питати - питання завдати - завдання

надбати - надбання признати - признання

Однаково наголошуються словосполучення (квартали будинків і

квартали року). Неправильною є вимова: завдання, читання, писання,

квартал.

Важливо розрізняти наголошення слів статут (зведення правил, що визначають завдання, структуру, функції та порядок діяльності якої-небудь установи, організації і т. ін.) і статус (у міжнародному праві

- становище, стан).

Пам'ятаймо і про наголошення таких часто вживаних іншомовних

ч . ' 9 І . . І І . І

слів: діалог, каталог, монолог, міліметр, сантиметр, кілометр, демократія, бюрократія, аристократія.

Примітка.Окрім словесного, велике значення мас логічний наголос. Це

посилення наголосу на певному слові чи складі для увиразнення висловленого за допомогою голосу. Наголос в українській мові може змінювати лексичне значення слова: кредит - кредит, замазка - замазка, замок - замок, заняття - заняття, дорога - дорога та ін. Одне й те саме слово в різних наголошених позиціях означає й різні поняття. Такі слова називають омографами.

Наприклад: Дорога додому; Дорога серцю пісня; Заняття до душі; Заняття з ділового мовлення.

Часто наголос виражає граматичне значення слів, книжки (одн.)

ііі і !

- книжки (мн.), сестри (одн.) - сестри (мн.), вікна (одн.) - вікна (мн.).

Наприклад: Він не знайшов потрібної книжки; До кіоску завезли книжки.

У різних говірках української мови є відхилення від літературної норми у вживанні наголосу. Так, у говорах південно-західного наріччя спостерігаються певні особливості у вимові: було, принести, підемо, батько.

Система наголосу сучасної української літературної мови сформувалася переважно на південно-східній діалектній основі. Вона стабілізувалася, і лише незначна група слів має два наголоси: мабуть, позов, апфаві пі, святвечір, доглядач та ін.

Літературна норма усного мовлення вимагає від культурної людини уміння правильно ставити наголос у кожному слові. Для цього треба користуватися орфографічним (орфоепічним) словником.

 
Увага, даний текст має низьку якість розпізнавання
Для отримання якісного зображення скористайтеся доступом до завантаження
одним файлом в форматі Djvu на сторінці Зміст
< Попер   ЗМІСТ   Наст >