< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ЩО СПОНУКАЄ ЛЮДЕЙ ДО ДІЯЛЬНОСТІ

Намагаючись пояснити діяльність людей, їхні вчинки, мислителі різних епох давали різні відповіді на питання про те, що ж рухає цими діями, а отже, розвитком суспільства. Одні з них пояснювали розвиток суспільства впливом географічного середовища. Так, французький просвітитель XVIII ст. Ш. Монтеск'є вважав, що кліматичні умови обумовлюють індивідуальні особливості людини, її характер і схильності. У країнах із родючим ґрунтом легше встановлюється дух залежності, тому що людям, зайнятим землеробством, ніколи думати про свободу. А в країнах з холодним кліматом люди більше думають про свою свободу, ніж про врожай. З таких міркувань робилися висновки про характер політичної влади, закони, торгівлю тощо.

Інші мислителі пояснювали рух суспільства духовним фактором: " Ідеї правлять світом". Деякі з них вважали, що це ідеї критично мислячих особистостей, які створюють ідеальні проекти суспільного устрою. Інший погляд полягав у тому, що історією править світовий розум. Такий погляд розвивав у своїх працях німецький філософ Гегель.

Ще одна точка зору на розвиток суспільства полягає в тому, що діяльність людей можна науково пояснити, вивчаючи роль матеріальних факторів. Значення матеріального виробництва в розвитку суспільства обґрунтовував К. Маркс. Він звертав увагу на той факт, що перш ніж займатися філософією, політикою, мистецтвом, люди повинні їсти, пити, вдягатися, мати житло, а виходить, створювати все це. Зміни у виробництві, відповідно до Маркса спричиняють зміни й в інших сферах життя. Діяльність людей визначається врешті-решт їх матеріальними, економічними інтересами.

Деякі вчені заперечували можливість пояснення історичних змін яким-небудь одним фактором, указуючи на взаємодію всіляких причин і умов розвитку. Наприклад, німецький учений М. Вебер доводив, що духовний фактор грає не меншу роль, ніж економічний, що важливі історичні зміни відбувалися під впливом того й іншого. Однак багато вчених і сьогодні думають, що можна знайти визначальний фактор руху суспільства, виділяючи його з інших. В умовах науково-технічної революції XX ст. деякі вчені таким фактором вважали техніку і технологію.

Учені-психологи вивчають переживання людини, що спонукають її до діяльності. Такі переживання людини називають мотивом. Слово "мотив" французького походження й означає буквально: спонукальна причина, привід до якої-небудь дії. У психології під мотивом розуміють те, що спонукає діяльність людини, заради чого вона відбувається. У ролі мотивів можуть виступати потреби, соціальні установки, переконання, інтереси, потяги й емоції, ідеали людей.

У мотивах діяльності виявляються потреби людини. А потреба - це переживаюча и усвідомлювана людиною необхідність у тому, що необхідно для підтримки її організму і розвитку особистості.

Потреба звичайно спрямована на який-небудь предмет. Наприклад, голод - це потреба у їжі, предметом потреби е їжа. Неможливість справитися з яким-небудь завданням породжує нестаток у знаннях, що необхідні для його вирішення. Предметом потреби в даному випадку є знання. Потреби людини можна розділити на три групи:

  • 1. Біологічні потреби: потреби в диханні, харчуванні, воді, нормальному теплообміні, русі, самозбереженні, збереженні роду й інші потреби, пов'язані з біологічною організацією людини, її приналежністю до природи. Іншими словами, це ті ж потреби, що й у тварин. Німецький письменник Г. Белль(1917-1985) так писав про одну з цих потреб: "Сон прекрасний тим, що зрівнює і людину, і тварину".
  • 2. Соціальні потреби, породжені суспільством. У них утілена потреба особистості, наприклад, у різноманітних взаєминах з іншими людьми, у самореалізації, самоствердженні, суспільному визнанні її достоїнств. Серед соціальних потреб іноді виділяють потреби "для себе" (потреба наполягати на своїх правах) і "для інших" (потреба виконувати свої обов'язки).
  • 3. Ідеальні потреби: пізнавати навколишній світ у цілому й у його подробицях, усвідомлювати своє місце в ньому, сенс і призначення свого існування. Потреба у знаннях відзначена була ще в стародавності. Філософ Аристотель писав: " Усі люди від природи прагнуть до знання ".

У деяких людей ідеальні потреби зводяться до розваг. Але й у цьому випадку вони різноманітні: комусь кіно, комусь танці, а комусь вболівати за улюблену футбольну команду. Тим, хто професійно займається наукою і мистецтвом, властиві розвинуті ідеальні потреби.

Біологічні, соціальні й ідеальні потреби взаємозалежні. Біологічні у своїй основі потреби в людини, на відміну від тварин, стають соціальними. Справді, у спекотні дні багатьох людей мучить спрага, але ніхто не стане пити з калюжі на дорозі. Людина вибирає напій, вгамовуючий спрагу, і піклується, щоб посуд, з якого вона п'є, був чистий. І прийом їжі для людини стає потребою" задоволення якої має безліч соціальних граней: мають значення і кулінарні тонкості, і умови, і сервірування столу, і якість посуду, і оформлення блюда, і приємне співтовариство, що розділяє з нею трапезу.

У більшості людей соціальні потреби панують над ідеальними. Потреба в знаннях виступає нерідко як засіб знайти професію, зайняти гідне становище в суспільстві.

У деяких випадках узагалі важко відокремити біологічне, соціальне, ідеальне. Прикладом може служити потреба в спілкуванні (мова про нього піде нижче). Наведена класифікація потреб не єдина в науковій літературі. Існує чимало інших. Одна з них розроблена американським психологом А. Маслоу. Він виділив наступні базисні потреби:

фізіологічні: у відтворенні роду, їжі, дихання, одязі, житлі, фізичних

рухах, відпочинку тощо; екзистенціальні (від латинського слова, що означає буквально: існування):

у безпеці свого існування, комфорті, постійності умов життєдіяльності,

у гарантії зайнятості, страхуванні від нещасних випадків, впевненості в завтрашньому дні тощо; соціальні: у соціальних зв'язках, спілкуванні, прихильності, турботі про

іншого й увазі до себе, участі в спільній діяльності з іншими; престижні: у самоповазі, повазі з боку інших, визнанні, досягненні успіху

і високої оцінки, службовому росту; духовні: у самоактуалізації, самовираженні. Відповідно до теорії Маслоу перші два типи потреб - первинні (уроджені), а наступні три - вторинні (придбані). Потреби кожного наступного рівня стають суттєвими, коли задоволені попередні. Поряд з потребами найважливішим мотивом діяльності е соціальні установки. Під ними мається на увазі загальна орієнтація людини на певний соціальний об'єкт, що виражає схильність до дії певним чином щодо даного об'єкта. Таким об'єктом може бути, наприклад, сім'я.

Залежно від оцінки значення сімейного життя, її корисності для себе індивід може бути схильний до створення сім'ї, її збереження чи, навпаки, не налаштований створювати і берегти сімейні узи. Від цього залежать його дії, його поведінка.

Важливу роль у мотивах діяльності відіграють переконання - стійкі погляди на світ, ідеали, і принципи, а також прагнення втілити їх у життя через свої дії і вчинки.

У формуванні мотивів діяльності особливу роль відіграють інтереси. Це слово теж латинського походження, що означає буквально: мати значення, важливо. Інтереси людей мають у своїй основі їхні потреби, але спрямовані не стільки на предмети потреб, скільки на ті суспільні умови, які роблять більш-менш доступними ці предмети, насамперед матеріальні і духовні блага, що забезпечують задоволення потреб. Інтереси людей полягають у збереженні чи перетворенні тих умов (установ, порядків, норм взаємин тощо), від яких залежить розподіл благ. Ці інтереси залежать від становища в суспільстві тих чи інших груп населення. Кожна людина належить до декількох соціальних груп. Наприклад, молода людина належить до молоді, яка має свої, відмінні від інших груп, інтереси (одержати освіту, професію, мати матеріальні умови для створення сім'ї тощо). Вона також належить до якої-небудь етнічної групи і має спільні інтереси з іншими членами цієї групи (можливість розвитку національної культури, мови). Будучи членом інших груп, людина має відповідні соціальні інтереси. Виходить, інтереси визначаються становищем різних соціальних груп і індивідів у суспільстві. Вони в більшому чи меншому ступені усвідомлюються людьми і є найважливішими спонукальними стимулами до різних видів діяльності. У суспільстві взаємодіють різноманітні інтереси: індивідуальні, групові, інтереси суспільства в цілому. За спрямованістю інтереси розділяються на економічні, соціальні, політичні, духовні. У них знаходять узагальнене вираження актуальні потреби людей.

Потреби й інтереси займають провідне місце в мотивах діяльності. Гегель писав: "Найближчий розгляд історії переконує нас у тому, що дії людей випливають з їхніх потреб, їхніх пристрастей, їхніх інтересів... і лише вони відіграють головну роль" ч

З інтересами людей пов'язані їхні ідеали. Суспільний ідеал - це образ досконалого суспільства, у якому знаходять висвітлення інтереси і прагнення певної соціальної групи, її уявлення про вищу справедливість і найкращий суспільний устрій.

Потреби, інтереси, ідеали усвідомлюються людьми, тобто характеризують свідому діяльність. Люди обмірковують діяльність, здійснюють самоконтроль своїх дій. Однак у діяльності виявляється і несвідоме, що означає психічне життя, що відбувається без участі свідомості.

Австрійський психолог 3. Фрейд (1856-1939), що вивчав несвідоме, надавав йому велике значення: "Багато чого в "Я", безумовно, несвідомо, саме те, що варто назвати "ядром "Я". Під несвідомим у психології розуміються обумовлені впливами стани, у яких людина не може розібратися.

У сучасній психології виникла точка зору, відповідно до якої несвідоме - це творчий початок, головне джерело мотивів і переживань людей. Швейцарський психолог К. Юнг(1875-1961) вважав, що несвідоме - джерело творчої фантазії духу.

На діяльність людини можуть дуже вплинути її потяги, тобто психічні стани, що виражають неусвідомлену чи недостатньо усвідомлену потребу. Одні потяги спонукають до діяльності, спрямованої на збереження і розвиток життя, інші виявляються в агресивних, руйнівних діях.

Для людини, що відчуває стан потягу, не зрозуміло, що притягує її до об'єкта, яка мета її дії. Згадаємо слова князя з "Русалки" О.С. Пушкіна: "Мимоволі до цих сумних берегів мене притягує невідома сила". Герой драми не усвідомлює, яка сила спонукала його прийти до того місця, де загинула кохана дівчина.

Багато учених вважають, що потяг — це початковий етап формування мотивів поведінки людини. Спочатку неусвідомлені потяги поступаються місцем усвідомленим мотивам.

Німецький соціолог М. Вебер (1864-1920), говорячи про діяльність, розділив дії залежно від їхніх мотивів на цілераціональні, ціннісно-раціональні, афективні і традиційні.

Цілераціональна дія характеризується раціонально поставленою і продуманою метою. Цілераціонально діє той індивід, чия поведінка орієнтована на мету, засоби і можливі побічні результати його дій. У цьому випадку індивід раціонально розглядає відношення засобів до мети і побічних результатів, умови досягнення задуманого.

Ціннісно-раціональна діл характеризується усвідомленим визначенням своєї спрямованості і послідовно планованою орієнтацією на неї. Але зміст полягає не в досягненні якої-небудь мети, а в тому, що індивід дотримується своїх понять про обов'язок, достоїнство, красу, релігійні канони, благочестя. Така дія підпорядкована принципам, заповідям, вимогам. Вона заснована на вірі в естетичну, релігійну чи іншу цінність певної поведінки.

Афективна дія обумовлена емоційним станом індивіда (слово "афект" походить від латинського слова, що означає буквально: душевне хвилювання; психологи розуміють під цим терміном відносно короткочасне, сильно і бурхливо протікаюче емоційне переживання - лють, жах, розпач і т.п.). Воно може бути реагуванням на зовсім незвичне роздратування. Індивід діє під впливом афекту, якщо він прагне негайно задовольнити свою потребу в помсті, насолоді, відданості тощо.

Традиційна дія заснована на тривалій звичці. Часто це автоматична реакція на звичне роздратування в напрямку колись засвоєної установки (наприклад, виникнення в нас у країні за радянських часів недостачі якого-небудь потрібного продукту викликало в багатьох людей бажання за першої нагоди створити в себе запас цього продукту).

М. Вебер відзначав, що в чистому вигляді ці типи поведінки зустрічаються нечасто. Як правило, різні мотиви сполучаються, накладаються один на одного. Однак їхнє знання допомагає зрозуміти мотиви поведінки людей, зміст їхньої діяльності.

Основні поняття

Діяльність. Поведінка. Дії. Учинки. Потреби. Інтереси.

Терміни

Об'єкт. Суб'єкт. Ціль. Засоби.

Питання для самоперевірки

  • 1. Які ознаки людської діяльності?
  • 2. Як співвідносяться між собою мета і засоби її досягнення?
  • 3. Яким чином у поведінці людини виявляється її ставлення до інших людей?
  • 4. В чому полягає зв'язок потреб і інтересів? У чому полягає відмінність між ними?

Завдання

  • 1. Подумайте над словами французького філософа Д.Дідро (1713-1784): "Якщо немає мети, не робиш нічого, і не робиш нічого великого, якщо мета незначна". Чи може людина що-небудь робити без мети?
  • 2. В архітектора мета виступає в образі задуманої споруди. А якою може бути мета в державного діяча, викладача, полководця? Відповідь аргументуйте.
  • 3. Вкажіть суб'єкт і об'єкт діяльності в наступних подіях: селянська реформа 1861 р. у Російській імперії. Англійська революція XVII ст., перша кругосвітня подорож, визвольна війна українського народу 1648-1657 рр.
  • 4. Німецький поет і мислитель І.В. Ґете( 1749-1832) писав: "Приймаючи засоби за мету, люди розчаровуються в собі й інших, через що з усієї діяльності нічого не виходить чи виходить зворотне тому, до чого вони прагнуть".

Як ви думаєте, для більшовиків диктатура була метою чи засобом?

  • 5. Який висновок про співвідношення цілей і засобів можна зробити з наступного висловлення римського письменника й історика Светонія (І -11 ст.). "Тих, хто домагався малих вигод ціною великих небезпек, він порівнював з рибалкою, що вудить рибу на золотий гачок: відірвися гачок - і ніякий улов не відшкодує втрати"?
  • 6. І.В. Ґете писав: "Поведінка - це дзеркало, у якому кожний показує своє обличчя". Як співвідносяться діяльність і поведінка? Наведіть приклади різної поведінки в процесі однієї і тієї ж діяльності. Як у цих випадках виявляється особистість?
  • 7. Американський письменник Е. Хемінгуей (1899-1961) говорив: "Кожна людина народжується для якоїсь справи ".

Як ви думаєте, під словом "справа" тут мається на увазі дія чи діяльність? Свою точку зору поясніть.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >