< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Методичні рекомендації щодо підготовки до семінарських занять та написання рефератів

Семінар — це загальновживана назва широко застосовуваного виду занять з різноманітних навчальних дисциплін, частіше — з гума­нітарних.

Семінарське заняття є однією з найважливіших форм навчаль­ного заняття у вищому навчальному закладі, яке проводиться у формі дискусії навколо попередньо визначеної теми, до якої студенти готу­ють тези виступів на підставі індивідуально виконаного завдання. Се­мінари проводяться з основних тем навчальної програми і є ефектив­ною формою закріплення теоретичних знань, отриманих на лекціях і під час самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Головна мета семінарських занять — опанування студентами навчальної дисципліни, забезпечення глибокого і всебічного аналізу та колективного обговорення основних проблем курсу, навчання їх елементам творчого застосування отриманих знань на практиці.

Основними завданнями семінарських занять є:

закріплення у студентів теоретичних знань;

оволодіння ними науковим апаратом, навичками усного і пи­сьмового викладання навчального матеріалу;

залучення їх до науки, наукових досліджень;

прищеплення їм навичок творчого мислення, самостійного формулювання та висловлювання власних думок, а також за­хисту висунутих наукових положень та висновків;

формування у них правового світогляду, здатності пов'язувати загальнотеоретичні положення з вимогами повсякденної прак­тики державноправового будівництва в країні.

Види проведення семінарських занять можуть бути різноманіт­ними. Вони залежать від типу семінару, змісту і особливостей теми, складу студентів. Найбільш поширеними видами на семінарі є: розго­рнута бесіда; виступи з рефератами, доповідями; диспут у формі діа­логу; круглий стіл тощо.

Треба пам'ятати, що якість семінару перш за все залежить від підготовки студентів до нього, тому при підготовці до семінару кожен студент повинен уважно ознайомитися з планом, який відображає зміст чергової теми заняття; прочитати і продумати свої лекційні за­писи, які відносяться до теми семінару; вивчити чи законспектувати рекомендовану літературу; скористатися при потребі консультацією викладача; скласти розгорнутий план, тези чи конспект виступу з усіх питань теми заняття.

Студентам необхідно відвідувати кожне семінарське заняття. Пропуск семінару позбавляє студента можливості усвідомити, закрі­пити та отримати цілісне уявлення по тій чи іншій темі. Крім того, це створює значні труднощі при підготовці до підсумкового модульного контролю.

Деякі питання роботи на семінарі:

  • 1) переважна більшість семінарських занять проводиться у формі інтерактивної дискусії, під час якої викладач здійснює поточний контроль якості знань студентів, перевіряє виконання їх завдань самостійної роботи;
  • 2) семінарське заняття починається вступним словом викладача, в якому він розкриває значення теми і цілі заняття, форми і методи його проведення;
  • 3) студент, розкриваючи зміст того чи іншого питання теми семі­нарського заняття повинен пов'язувати матеріал з актуальними проблемами сучасності, розглядати правові явища з позиції Кон­ституції та чинного законодавства України, наводити приклади;
  • 4) кожному студенту необхідно постійно вдосконалювати навички володіння державною мовою, правильного вживання юридичних понять і термінів. Систематичні виступи на семінарах сприяють поповненню словарного запасу, а також вмінню лаконічно і точ­но висловлювати свої думки;
  • 5) студенти повинні уважно слухати виступи своїх однокурсників і оцінювати наскільки глибоко розкрите питання. Це дає можли­вість кожному присутньому на семінарі висловити свою точку зору та подолати прогалини, які мали місце у відповіді. Активна участь на семінарських заняттях прищеплює навички участі у дискусії, аналізі різних точок зору, вмінню відстоювати власну позицію;
  • 6) після закінчення виступу студента відбувається обговорення проблеми. При цьому викладач не тільки направляє обговорення на розкриття вузлових питань, але і дає змогу виступити усім учасникам семінару. Якщо ж доповідач чи інший виступаючий на семінарі припускає явні помилки, то для виключення втрати часу викладач може його зупинити і надати слово іншому;
  • 7) завершується семінарське заняття заключним словом_викладача, в якому підсумовується робота групи, аналізується ступінь розк­риття теми, оцінюються всі форми участі студентів на семінарі
  • (виступ з питання, реферат, повідомлення, доповнення, заува­ження тощо) та нараховуються рейтингові бали, а також дається завдання на наступне заняття.

Обов'язковим компонентом семінарського заняття з навча­льної дисципліни "Теорія держави і права" є підготовка рефератів з найбільш актуальних та складних тем курсу.

Реферат не є дослівним переказом тексту підручника або навча­льного посібника, а являє собою одну з форм наукового дослідження на певну тему, творчо перероблену на основі знайомства зі станом су­часних наукових досліджень (науковопроблемний реферат) або ви­клад основних положень певних видань чи їх частин (оглядовоінформаційний реферат).

Реферат має бути виконано самостійно. Мета написання рефера­ту полягає у набутті студентом знань з теорії держави і права, вміння та навичок працювати з науковою літературою і нормативноправовими актами, самостійно аналізувати та узагальнювати матеріал, робити і формулювати власні висновки та пропозиції.

За допомогою рефератів студент глибше вивчає найбільш скла­дні проблеми навчальної дисципліни, вчиться правильно оформлюва­ти роботу та докладати результати своєї праці.

Підготовка реферату включає в себе наступні етапи:

  • 1) вибір теми;
  • 2) підбір і вивчення спеціальної літератури та нормативноправових актів;
  • 3) складання плану реферату;
  • 4) викладення змісту теми;
  • 5) оформлення реферату;
  • 6) усний виклад реферату.
  • 1. Вибір теми

Студент самостійно обирає тему реферату з запропонованого переліку. Допускається закріплення декількох студентів за однією і тією ж темою реферату. В такому разі на семінарських заняттях один з них доповідає, а інші виступають з доповненнями чи уточненнями. Студент може в обсязі навчальної програми дисципліни сам запропо­нувати тему реферату, узгодив її з викладачем.

При виборі теми студенту слід керуватися своїми інтересами до певної проблеми, можливостями підбору літератури та інше.

2. Підбір і вивчення спеціальної літератури та нормативноправових актів

Роботу над рефератом потрібно починати з вивчення стосовно обраної теми відповідного розділу підручника, навчального посібника, конспекту лекції. Після того як загальне уявлення про обрану тему склалося, студенту слід приділити серйозну увагу підбору і вивченню нормативноправових актів та літератури, орієнтовний список якої наведено після кожної теми. Однак запропонований перелік джерел не повинен зв'язувати ініціативу студента. Він може та мусить викорис­товувати інші роботи, самостійно підібрані внаслідок вивчення бібліо­графії за обраною проблематикою.

Вивчаючи ту чи іншу наукову працю, студент повинен сприй­мати її крізь призму тих основних проблем, що їх вирішував автор. Без усвідомлення проблеми неможливо виділити головне й істотне, важко відокремити тезу від аргументів і практично неможливо пере­бороти формальне ставлення до змісту досліджуваної праці.

3. Складання плану реферату

Після ознайомлення з літературою та нормативноправовими актами студент складає план реферату, в якому конкретизує питання обраної теми та який включає в себе:

вступ;

основну частину (виклад змісту теми);

висновки;

список використаної літератури.

Вступ є обов'язковою частиною реферату, в якому стисло об­ґрунтовується актуальність, наукова і практична значимість обраної теми, вказується на її місце у структурі курсу теорії держави і права, формулюються цілі дослідження.

Основна частина реферату складається з розділів та підрозділів, в яких мають бути послідовно розглянуті всі питання теми. При цьому слід мати на увазі, що кількість розділів та підрозділів не регламенту­ється, але недоцільно їх робити невеликими за обсягом. Якщо матері­ал важко розбити на декілька частин через його тісну змістовну і логі­чну послідовність, розділ можна не розбивати на підрозділи.

При визначенні назв розділів і підрозділів необхідно знати, що назва розділу не може повторювати назву теми роботи, а назва підроз­ділу повторювати назву розділу.

Заключна частина реферату має містити висновки, в яких фор­мулюються результати дослідження, оцінки проаналізованого матері­алу, пропозиції чи рекомендації з досліджуваної проблематики.

Вступ і висновки реферату разом не повинні перевищувати одну чверть його обсягу.

4. Викладання змісту теми

Після підбору і вивчення літератури, визначення плану реферату слід приступити до узагальнення та систематизації зібраного матеріа­лу. Виклад матеріалу повинен бути чітким, логічним та послідовним. Викладати матеріал у рефераті рекомендується у безособовій формі висловлювання (наприклад, "вважаємо", "думаємо", "рахуємо" та інше). Необхідно вживати терміни, властиві даній науці, уникати не­зрозумілих понять та складних граматичних оборотів. Допускається змінювати терміни, окремі слова і словосполучення прийнятими текс­товими скороченнями, значення яких зрозуміле з контексту реферату.

При використанні цитат з літературних та наукових джерел слід пам'ятати, що вони необхідні для підтвердження думки автора рефе­рату, або ж для висловлювання своєї думки на противагу іншій. За­надто зловживати ними не слід.

Студенту доцільно звернути увагу на такі характерні недоліки, які трапляються при написанні реферату і які можуть привести до не­задовільної оцінки:

механічне, дослівне переписування використаної літератури;

поверховий, не аргументований виклад основних теоретичних положень;

невідповідність між змістом роботи та її планом;

абстрактний виклад теми, відсутність посилань на Конститу­цію та чинне законодавство України;

недбалість і неграмотність викладу.

Отже, основними вимогами до написання реферату є вміння ви­діляти головні теоретичні питання і роз'яснювати їх на конкретному матеріалі, логічно та послідовно розкривати зміст теми, використову­ючи при цьому сучасну юридичну літературу.

5. Оформлення реферату

Студент повинен пам'ятати, що через оформлення реферату, йо­го зовнішній вигляд, викладач формує першу думку про зміст матері­алу. Тому кожному студенту необхідно опанувати техніку й етику оформлення наукової праці та дотримуватись стандартних вимог, які висуваються щодо рефератів.

Починається робота з титульного листа, який оформлюється згі­дно зі зразком (додаток 1).

Після титульного листа, на другій сторінці реферату подається план роботи (додаток 2).

Кожна структурна частина роботи повинна починатися з нової сторінки та мати заголовок, який відповідає плану реферату. Заголов­ки слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літера­ми без крапок в кінці, не підкреслюючи. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, тоді їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку не допускається.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше ніж три інтервали, якщо реферат виконаний руко­писним або машинописним способом, та не менше ніж два інтервали, якщо робота виконана за допомогою комп'ютера.

Розділи слід нумерувати арабськими цифрами без крапок в кін­ці. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, відокремлених крапкою (наприклад — 1.1, 1.2).

Усі сторінки, починаючи з третьої, послідовно нумеруються з проставленням арабських цифр за загальним правилом у нижньому правому куті, без крапки в кінці. Слід мати на увазі, що першою сто­рінкою реферату є титульний лист, на якому нумерація сторінки не ставиться, але враховується при нумерації наступних сторінок.

Реферат пишеться чітким, розбірливим почерком, або друкуєть­ся на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (розмір 210x297 мм) через два міжстрокових інтервали для друкарської машинки і пів­тора — для комп'ютера, з обов'язковим додержанням при цьому такої ширини полів: зверху і знизу — 20 мм, зліва — 2530 мм, справа — 10 мм. На одній сторінці повинно бути не більше 3240 рядків.

Загальний обсяг реферату не повинен перебільшувати 24 друко­ваних сторінок тексту через 2 інтервали чи 16 — через 1,5 інтервали.

Робота повинна бути зброшурована і підшита. На останній сто­рінці ставиться число, місяць та рік виконання роботи, а також підпис виконавця.

Оформлення списку використаної літератури є важливою скла­довою написання реферату. В список включаються тільки ті джерела , які використовувались при написанні реферату або на які зроблено посилання у самій роботі. Список літератури в загальний обсяг рефе­рату не включається, але нумерація сторінок продовжується.

При оформленні списку використаної літератури його слід умо­вно розділити на дві частини: нормативноправові акти і спеціальна література (нумерація, при цьому залишається наскрізною).

Нормативноправові акти розміщуються за їх юридичною силою (Конституція, закони, підзаконні нормативні акти — укази Президен­та, постанови Кабінету Міністрів України і т. ін.). Нормативноправові акти однакової юридичної сили розміщуються у хронологічному по­рядку. Наприклад:

  • 1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Голос України. — 1996. — 13 липня.
  • 2. Декларація про державний суверенітет України: (16 липня 1990 р.). — К.: 1991. 8 с.
  • 3. Постанова Верховної Ради УРСР "Про оголошення незалеж­ності України" від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1991. — № 38 — Ст. 502.
  • 4. Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. // ВВР України. — 1991. — № 53. — Ст. 793.

До спеціальної літератури відносяться монографії, підручники, навчальні посібники, наукові статті та ін. Дані джерела розміщуються в алфавітному порядку назв або прізвищ перших авторів. Спочатку вка­зують прізвище автора, його ініціали. Потім — назву праці, місто ви­дання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Якщо праця автора розміщена у збірнику робіт, журналі чи газеті, то після назви ставиться дві косі лінії, а далі назва збірника чи журналу, місце, рік видання та його номер (або випуск), і на яких сторінках даний матеріал надрукова­ний. Для газетної статті, крім назви і року видання, вказують так само дату. При цьому джерела треба писати мовою оригіналу.

Наприклад:

  • 1. Опришко В. Державноправова реформа в Україні: основні напрямки // Право України. — 1998. — №1. — с. 2732.
  • 2. Прокопенко В. І. Трудове право України: Підручник. Вид. третє. — X.: Консум, 2002. — 528 с.

Важливе значення має правильне оформлення посилань на джерела та матеріали, які студент використовує при написанні рефе­рату. Рекомендується наступний варіант оформлення посилань. Нуме­рація усіх посилань з визначенням номера джерела даного посилання у списку використаної літератури. У такому разі посилання оформлю­ється у квадратних дужках з указанням сторінки.

Наприклад:

Цитата в тексті: "В теорії держави і права загально прийнято, що..." [11, с. 145].

6. Усний виклад реферату

Після написання реферату студент повинен його зміст доповісти на семінарському занятті. Студент протягом десяти хвилин має викла­сти основні положення розділів та підрозділів свого дослідження, об­ґрунтувати наукову і практичну значимість обраної теми, сформулю­вати пропозиції чи рекомендації. Після виступу, при необхідності, відповісти на запитання викладача та інших учасників семінару.

За результатами обговорення написаного і докладеного рефера­ту студенту виставляється відповідна кількість балів, які враховують­ся при виставленні підсумкової оцінки з навчальної дисципліни.

Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів та підготовки до підсумкового модульного контролю

Закон України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року та дер­жавні стандарти вищої освіти передбачають виділення у навчальних планах у вищих навчальних закладах часу для самостійної (позааудиторної) роботи студентів. Навчальний час, відведений для цієї форми роботи згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 2 червня 1993 р. №161 повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 зага­льного обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної навчальної дисципліни.

У Запорізькому національному технічному університеті на ви­вчення дисципліни "Теорія держави і права" відповідно до навчально­го плану відводиться 81 година (2 залікових кредита), у тому числі на самостійну роботу — 45 годин.

Саме самостійна робота набуває все більшого значення й актуа­льності сьогодні, оскільки обсяг навчального матеріалу з теорії держа­ви і права досить значний, і не все можна встигнути розглянути під час аудиторних занять. Отже, правильна організація власної самостій­ної роботи з боку студента є важливою запорукою успішного навчан­ня і ефективного засвоєння ним знань.

Метою самостійної роботи є вироблення навичок опрацювання нормативноправових актів, спеціальної літератури та інших матеріа­лів, необхідних для належного засвоєння предмета навчальної дисци­пліни, а також для розвитку сталих умінь до самостійного вивчення і викладання одержаної інформації.

Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентом на­вчального матеріалу в час, вільний від обов'язкових навчальних занять, без участі викладача. Тільки під час самостійної роботи студент має можливість розвинути пізнавальні та виконавчі здібності, пам'ять, самостійне мислення, наполегливість і, головне, виробити вміння самостійного здобуття знань.

Під час самостійної роботи краще за все проявляються індивіду­альні особливості студента, його здібності та нахили.

Самостійна робота студента забезпечується системою навчаль­нометодичних засобів, необхідних для вивчення навчальної дисцип­ліни чи окремої теми: підручниками, навчальними та методичними посібниками, конспектами лекцій викладача тощо. Серед них значне місце посідає саме методичні матеріали, завдання та вказівки виклада­ча, а також рекомендована спеціальна література та нормативноправові акти.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального мате­ріалу може виконуватися у бібліотеці, навчальному кабінеті або комп'ютерному класі університету, а також у домашніх умовах.

Головне у правильній організації самостійної роботи — її пла­нування, яке, в принципі, вже задане робочою програмою навчальної дисципліни. Приступаючи до самостійного вивчення матеріалу на­самперед треба уважно ознайомитися з джерелами, що рекомендують­ся до кожної теми, розподілити питання на більш та менш складні. Виконуючи самостійну роботу студент повинен законспектувати ос­новний зміст теми, при цьому уникаючи механічного переписування джерел. Окрім слід виділяти основні теоретичні положення, ключові слова, спеціальні терміни і поняття.

Самостійна робота студента повинна розпочинатися ще до поча­тку лекційних занять, тобто слід активно використовувати систему упереджувального читання підручників та навчальних посібників. Це дозволяє закласти теоретичну базу для більш глибокого сприйняття інформації під час лекції.

Під час самостійної роботи студенту пропонуються наступні види завдань для опанування матеріалу з конкретної теми курсу:

вивчити матеріал теми;

скласти термінологічний словник;

продумати відповіді на питання для самоконтролю;

підготувати тези виступу на семінарські заняття;

підготовити реферат з рекомендованих тем;

виконати завдання, передбачені робочою програмою навчальної дисципліни.

Самостійна робота носить сугубо індивідуальний характер, однак можливе й колективне осмислення та вивчення навчального матеріалу. Однією з таких форм є проведення самостійної роботи студентів під керівництвом викладача, яке проводиться відповідно до розкладу на­вчальних занять, з метою підвищення рівня підготовки студентів, озна­йомлення їх з нормативноправовими актами та отримання необхідної допомоги з боку викладача щодо теоретичних положень теорії держави і права чи аспектів їх практичного застосування.

Перевірка виконання самостійної роботи проводиться виклада­чем на семінарських заняттях, а також виноситься на підсумковий мо­дульний контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовува­вся при проведенні аудиторних навчальних занять.

Що семестрово проводиться два модульні контролі, підготовка до яких здійснюється за рахунок часу, відведеного на самостійну роботу студента. При підготовці до письмової комплексної контрольної роботи кожному студенту необхідно насамперед ознайомитися з переліком пи­тань, що виносяться на модульний контроль. Потім переглянути конс­пект лекцій, звертаючись при цьому до Конституції України, повторити поняття та терміни, їх ознаки, функції, види, структуру тощо.

Вивчення навчальної дисципліни "Теорія держави і права" за­вершується складанням семестрового заліку, метою якого є перевірка ступеня засвоєння навчального матеріалу та його розуміння студен­том. Залік обов'язково складають студенти, що набрали протягом се­местру менше 50 балів, за умов виконання всіх самостійних завдань, передбачених робочою програмою навчальної дисципліни.

Для успішного складання заліку студентам необхідно перегля­нути увесь програмний матеріал, у тому числі і конспект лекцій та ре­комендовану спеціальну літературу, повторити відповіді на контроль­ні запитання. Залік проводиться в аудиторії університету у формі індивідуальної співбесіди через постановку викладачем питань, які наведені у білеті, і відповідей на них студента. При цьому викладач, оцінюючи знання студента керується такими критеріями як: правиль­ність відповіді на питання, повнота і конкретність, ступінь викорис­тання наукових і нормативних джерел, уміння пов'язувати теорію з практикою, логічно і аргументовано висловлювати свої думки, куль­тура мови.

Результати складання семестрового заліку оцінюються за 100бальною шкалою ("зараховано", "незараховано") і вносяться до залі­кової відомості та залікової книжки студента.

Додаток 1

Зразок оформлення титульного листа реферату

Міністерство освіти і науки України Запорізький національний технічний університет

Кафедра політології та права

Реферат з теорії держави і права на тему: "Система державних органів України"

Студента групи ГФ215 денної форми навчання Винника Дмитра Ігоровича

Викладач: кандидат історичних наук, доцент Кириченко Віктор Миколайович

Запоріжжя — 2009

Додаток 2

Зразок оформлення плану реферату

План

Вступ....................... .......................................................................3

Розділ 1. Класифікація видів органів держави............................5

Розділ 2. Поділ влади

  • 2.1. Законодавча влада................. ............................................11
  • 2.2. Виконавча влада................. ...............................................15
  • 2.3. Судова влада................. ........................................19

Висновок.................... .................................................22

Список використаної літератури................. .......................24

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >