< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Маржинальний підхід до складання звіту про результати господарської діяльності

Велике поширення в практиці роботи зарубіжних фірм і компаній при проведенні економічного аналізу і виробленні управлінських рішень отримало групування витрат залежно від їх поведінки, що використовується при складанні звіту про результати господарської діяльності, побудованого за принципом обчислення маржинального прибутку. Такий підхід до підготовки звітних даних в економічній літературі називається маржинальним і концептуально відрізняється від традиційного (табл. 5.10).

Маржинальний підхід (contribution approach) до формування звітних даних, навпаки, базується на концепції поведінки витрат. У звіті про результати господарської діяльності виділяються змінні і постійні витрати за окремими функціями діяльності фірми і визначається величина маржинального прибутку (contribution margin) як різниця між виторгом від реалізації і змінними витратами як виробничими, так і невиробничими. Така практика групування витрат і обчислення прибутку необхідна менеджерам для контролю і, особливо планування роботи фірми.

Термін "маржинальний прибуток" в економічній літературі іноді іменується як маржинальный дохід, граничний прибуток, додана вартість, сума покриття і т. д. Маржинальний прибуток призначений, насамперед, для покриття постійних витрат фірми, а відтак для утворення її чистого прибутку. Названий показник застосовується при проведенні економічного аналізу в багатьох господарських ситуаціях.

Сегментована звітність і її показники

Для ефективного управління фірмою недостатньо одного звіту про результати її господарської діяльності загалом. Для менеджерів необхідна додаткова інформація про прибутковість її окремих сегментів, наприклад, підрозділів, асортименту продукції, що продається, територій збуту і т. п. Форма уявлення відомостей про фінансові результати подібних розділів господарської організації в зарубіжній економічній літературі іменується як "сегментована звітність" (segmented reporting).

У вказаній звітності інформація підготовлюється, як правило, за маржинальним форматом, що дозволяє контролювати і планувати діяльність численних рівнів фірми і її центрів відповідальності (центрів витрат, прибутку і інвестицій). Подана у табл. 5.11 звітність компанії "Астра" сегментована за трьома її рівнями: заводах, асортименту продукції і ринках збуту. Для її спрощення сегментація витрат і прибутку наведена лише по заводу № 1 і продукції А.

При складанні сегментованих звітів про результати господарської діяльності за принципом отримання маржинального прибутку керуються класифікацією витрат, залежно від їх змісту, на фіксовані і дискреційні, а від порядку їх витрачання, на прямі і загальні (непрямі) витрати.

Як випливає з табл. 5.11, на сегмент відносять тільки прямі :л витрати (змінні і постійні), тобто за ним закріпляють ті витрати, які з'являються при виникненні сегмента і зникають при його ліквідації. При цьому працівники бухгалтерії зарубіжних фірм, які виконують управлінські функції, стверджують, що віднесення загальних постійних витрат на відповідні сегменти не принесе ніякої користі, а навпаки, утруднить розгляд і аналіз прибутку, що відображається в сегментованих звітах.

Більше того, їх списання на сегменти може привести до недостовірної оцінки роботи менеджерів окремих підрозділів.

По мірі переходу до відображення відомостей про більш дрібні сегменти прямі витрати можуть ставати загальними (непрямими).

Як випливає з табл. 5.11, не всі 9000 дол прямих постійних витрат заводу № 1 показуються за схожою статтею при сегментації за асортиментом його продукції. Різниця, що при цьому виникає, в 1000 дол викликана тим, що певні постійні витрати заводу відносяться до всіх видів продукції. їх прикладом можуть служити загальногосподарські витрати заводу, такі як витрати на утримання вищого керівництва, охорону, рекламу іміджу всього заводу тощо.

З поданих в сегментованому звіті про результати господарської діяльності показників найбільшу цінність для менеджерів при контролі і особливо плануванні діяльності мають маржинали и пі і сегментований прибуток (segment margin): Останній визначається як різниця між маржинальним прибутком за сегментом і його прямими постійними витратами. З точки зору прийняття управлінських рішень, маржинальний прибуток важливий для короткострокового планування, а сегментований прибуток — для встановлення довгострокової (стратегічної) перспективи. Прикладами короткострокових рішень можуть служити компанії по поточному просуванню продукції на ринок або використанню наявних виробничих потужностей, а довгострокових — зміни в політиці встановлення цін на продукцію або у виробничій потужності.

У практиці господарювання ряду зарубіжних фірм і компаній також використовується показник сегментованого результативного прибутку (segment performance margin), що обчислюється як різниця між маржинальним прибутком і прямими дискреційними витратами. Цей показник прийнятний для оцінки ефективності роботи окремих менеджерів, що очолюють певні сегменти. Віднімання дискреційних витрат зумовлене тим, що менеджер здатний регулювати тільки названі витрати, які входять у сферу його відповідальності і контролю. У відносно невеликому тимчасовому діапазоні він може управляти дискреційними постійними витратами. Фіксована частина постійних витрат, що знаходиться у його розпорядженні, регулюється, як правило, тільки по значних часових відрізках. Розподіл прямих постійних витрат на дискреційну і фіксовану частини дозволяє встановлювати результативність діяльності менеджера (сегмента) як об'єкта довгострокових капітальних вкладень.

Узагальнення структури сегментованого звіту про результати господарської діяльності і порядок визначення його показників з короткою вказівкою значення деяких з них наведений на рис. 5.4.

Структура показників сегментованого звіту про результати господарської діяльності

Таким чином, сегментована звітність, яка складена на основі маржинального підходу, необхідна в управлінській роботі. її популярність серед менеджерів пояснюється узгодженістю принципів обліку за центрами відповідальності і спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибутку, що використовується для прийняття багатьох рішень з планування і контролю господарської діяльності.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >