ПОЛІТИКА ЦІН У СФЕРІ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

7.1. Суть і види цін у туризмі
7.2. Ціна як складова маркетингового комплексу
7.3. Структура ціни на туристичний продукт
7.4. Формули калькуляції цін
7.5. Види цін
7.6. Вплив циклу життя продукту на рівень цін
7.7. Цінові стратегії у туризмі

Суть і види цін у туризмі

Під поняттям "ціпи туристичної послуги" розуміють визначену кількість грошової маси, яку покупець повинен заплатити за її одиницю. Ціна визначає грошові витрати, які мас понести покупець, щоб придбати певне благо й мати змогу користуватися еквівалентно визначеними вигодами та користю. Ціну та корисність послуги закладають в основу кожної економічної угоди. Клієнт купить продукт тільки тоді, коли корисність netto (корисність продукту, зменшена па корисність грошових засобів, які витрачені на його купівлю) с для нього додатною, що означає менші витрати па отримання визначеної корисності, ніж це би мало місце при купівлі іншого продукту.

Ціна визначає:

— чи загалом продукт придбають; - який з конкуруючих між собою продуктів знайде визнаний у клієнта.

Оскільки клієнт постійно порівнює корисність послуг і ціну, то остання с центральним елементом стратегії конкуренції. У разі входження на ринок нових туристичних підприємств опрацювання цінової пропозиції може мати більше значення, ніж видання рекламної продукції. Відсутність інформації або неповна інформація про ціну піддає сумніву репутацію підприємства і призводить до того, що клієнт може звернутися до конкурентів. Встановлення й опублікування ціпи не виключає подальших переговорів купівлі-продажу продукту. Якщо інформація про продукт подається без ціни, то вона вважається неповною з правової точки зору і не є пропозицією, а тільки запрошенням до розгляду.

Велика питома частка уречевленої праці та незначною мірою нематеріальний характер туристичних послуг доводять, що як виробникам, так і споживачам важко визначити оптимальну формулу встановлення ціни послуги.

У туристичному бізнесі, як і в інших сферах економіки, застосовують багато видів цін. Різниця цін у щоденних угодах купівлі-продажу полягає у врахуванні в ціні відповідної ставки податку на додану вартість. Згідно з цим можна класифікувати ціну brutto та ціну netto. За умов розвинутого ринку туристичних послуг і стабільної економічної ситуації у країнах Європейського Союзу застосовують зменшену ставку ПДВ до 10 %.

Відповідно до природи туристичної послуги, можна виділити такі основні види цін:

— тариф — абсолютно обов'язкова ціна (наприклад, за послуги перевезення пасажирським транспортом, в основному громадським);
— оплата — різновид абсолютно обов'язкової ціни (наприклад, місцева оплата, яку називають екологічною або кліматичною). Цією оплатою обкладаються туристи, які користуються засобами розміщення в атракційній туристичній території. Вона призначена органами територіального самоврядування і становить особливий різновид податку;
— передоплата (booking) — грошова квота, яку беруть, наприклад, за завчасне замовлення туристичного заходу в туристичній агенції;
— вхід — на експозиції, ярмарки, спектаклі до відповідних об'єктів чи рекреаційних місць, за участь у спортивних святкуваннях;
— абонемент — встановлена ціна за багаторазове відвідування культурних, рекреаційних чи спортивних об'єктів;
— членські внески — за належність до організації і використання матеріального або іншого потенціалу організації (ДЮСШ, спортивний клуб);
— комісійні — за діяльність, яка проведена для туриста, наприклад, туристичним посередником;
— акційна ціна — на пропозиції туристичних агенцій first або last minute, знижки за послуги розміщення у міжсезонний період;
— чайові (tips) — повсюдно відома форма додаткової (факультативної) оплати за обслуговування клієнта (гостя) у деяких сферах послуг, зокрема й у туризмі, особливо у сфері гастрономії. У деяких країнах вважається обов'язковою.