< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Наукові категорії природокористування

Виходячи з вищесказаного, виникла нагальна потреба в формуванні наукової дисципліни, яка б займалась економічними аспектами взаємодії суспільства і природи. Спочатку її називали "біоекономіка", "еконологія", "економічна екологія", "екологічна економіка" тощо. Сьогодні цю дисципліну ми називаємо "економіка природокористування".

Природокористування може бути раціональним і нераціональним.

Природокористування може бути раціональним і нераціональним.

Економіка природокористування - це розділ екології, в якому вивчаються питання економічної оцінки природних ресурсів; шкода від забруднення навколишнього середовища та завдані збитки в грошовому виразі; негативні явища, що виникають від забруднення навколишнього середовища; проблеми ефективного використання природних ресурсів.

Предметом економіки природокористування є дослідження еколого-економічних відносин та їхніх наслідків, які виникають у процесі виробництва та відтворення природних ресурсів.

Розглянемо основні блоки питань, які вивчає економіка природокористування (табл. 2.3.2.)

Таблиця 2.3.2. Основні блоки питань економіки природокористування

Питання економіки природокористування

Приклади

Оцінка природних ресурсів, пошук економічних механізмів досягнення їх найраціональнішого використання

Різні форми плати за ресурси

Пошук економічних механізмів досягнення найраціональнішого використання природних ресурсів

Прогресивні технології, безвідходне виробництво та ін.

Виявлення негативного впливу господарської діяльності на довкілля

Забруднення і пряме руйнування, тобто зміна умов природного середовища - оцінка збитків

Створення економічного механізму регулювання взаємодії людини та довкілля або відновлення деградованої природи

Плата за забруднення, штрафні санкції тощо

Управління природокористуванням, тобто співвідношення економічних та інших методів регулювання процесом природокористування

Аналіз реальної ситуації, що склалася у тій чи іншій галузі, розробка заходів на перспективу

Таким чином, економіка природокористування висвітлює дві групи пов'язаних між собою питань:

  • - як економніше та ефективніше використовувати природні ресурси;
  • - які методи запобігання забрудненню довкілля або зменшення його є економнішими та ефективнішими.

Економічні методи управління процесом природокористування - найпоширеніші та найефективніші. У загальному вигляді вони представлені в табл. 2.3.3.

Таблиця 2.3.3. Економічні методи управління процесом природокористування

Методи

Приклади

1

2

Регулятивні

  • - платежі за ресурси;
  • - податки за забруднення навколишнього середовища

Заохочувальні

  • - інвестиції на охорону природи;
  • - надання пільг в оподаткуванні підприємств;
  • - надання на пільгових умовах позичок для реалізації проектів щодо забезпечення раціонального природокористування;
  • - звільнення від оподаткування фондів охорони довкілля;
  • - передача частини коштів позабюджетних фондів охорони довкілля на договірних умовах підприємствам для вживання заходів щодо гарантованого зниження викидів і скидів забруднювачів, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв

Каральні

  • - штрафні платежі за забруднення;
  • - штрафні платежі за понаднормове використання сировини, палива, енергії тощо

Економічна оцінка природних ресурсів

Важливим напрямом у поліпшенні охорони природи і використання природних ресурсів є визначення адекватної ціни, або економічної оцінки природних ресурсів і природних послуг.

Навколишнє середовище виконує три функції:

  • - забезпечення природними ресурсами;
  • - асиміляція відходів і забруднень;
  • - забезпечення людей природними послугами, такими як рекреація, естетичне задоволення та ін.

Ці функції можуть бути також представлені як компоненти однієї основної функції навколишнього середовища - функції життєзабезпечення.

Реальні ціни природних ресурсів можуть стати ефективними важелями в ринковому механізмі. їхнє неврахування при нераціональному природокористуванні на підприємствах призведе до погіршення виробничих показників, що відіб'ється на фінансових результатах.

Урахування ціни ресурсів дасть змогу більш обґрунтовано визначити економічну ефективність альтернатив розвитку. Так, зараз широко розповсюджена думка про електричну енергію, яка виробляється на ГЕС, як про найдешевший вид енергії порівняно з тепловими та атомними електростанціями. Однак при будівництві та експлуатації ГЕС ніколи не враховувалась ціна багатьох тисяч гектарів затоплених земель. До того ж, це цінні родючі угіддя. Економічна оцінка затоплених земель становить значну частину суми витрат на самі станції. У зв'язку з цим як при новому будівництві, так і при реконструкції ГЕС може виявитись економічно ефективним створення багатогребельних систем, захисних дамб, обвалування водосховищ для зменшення затоплених площ, що звичайно підвищить ціну електроенергії.

Неадекватна оцінка природних ресурсів призводить до заниження ефектів від екологізації економіки, переходу до сталого ресурсозберігаючого розвитку. Багатьма млрд доларів можна оцінити щорічні втрати нафти, деградованої землі, лісу, різних корисних копалин та ін. Однією з найважливіших причин втрат природних ресурсів, збільшення природоємності економіки стало зношення обладнання, яке перевищує всі допустимі нормативи. В умовах тривалої експлуатації такого обладнання різко збільшується вірогідність екологічних катастроф.

Отже, при адекватному екологічному врахуванні екологічного чинника ефективність ресурсозбереження виявляється набагато вищою від нарощування природоємності економіки, що довів економічний розвиток розвинених держав.

Таким чином, системою оцінки природних ресурсів е система централізовано встановлених народногосподарських нормативів еколого-економічної ефективності експлуатації природних об'єктів.

Як об'єкти економічної оцінки розглядаються окремі природні ресурси та об'єкти природокористування.

Як оцінити природні ресурси, природні послуги?

Як оцінити гарний ландшафт? Як точно виміряти економічну цінність унікальної квітки або пташки? Звичайно, це неможливо. Для багатьох природних благ і послуг немає традиційних ринків, стандартних попиту і пропозиції. Тут дуже важливим моментом є економічне намагання врахувати наслідки рішень, які приймаються, стадія попереднього збору інформації та її аналіз для наступного прийняття рішень. Чим вище економічна цінність природних об'єктів, тим більша вірогідність того, що прийняті економічні рішення, втілені в різних проектах та програмах, будуть екологічно збалансованими, будуть враховувати пріоритети охорони навколишнього середовища й економії природних ресурсів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >