< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Оцінка факторів розвитку регіону

Регіон як територіальна соціально-економічна система (ТСЕС) передбачає дослідження наступних основних факторів розвитку: 1) оцінка географічного положення; 2) оцінка природно-ресурсного потенціалу; 3) оцінка демографічного (трудоресурсного) потенціалу; 4) оцінка виробничих факторів розвитку; 5) оцінка соціальних факторів розвитку.

Оцінка географічного положення

Географічне положення — найважливіша категорія регіональної економіки — показує відношення досліджуваного об'єкта до інших, які розташовані на земній поверхні поза його межами, але впливають на його розвиток [6].

При вивченні економіки регіону важливо насамперед визначити його економіко-географічне положення (ЕГП), тобто відношення до того, що знаходиться за його межами й впливає на економічну ситуацію (ринки збуту, торговельні шляхи, великі промислові й торгові центри тощо). ЕГП не є стабільним і може змінюватися з часом, у той або інший бік, тому одне Із завдань регіональної економіки — відслідковувати ці зміни.

Значний внесок до теорії економіко-географічного положення зробив російський економіко-географ М. М. Баранський, який ще в 1939 р. присвятив цьому поняттю програмну статтю в журналі "География в школе". Слідом за цією й іншими його роботами ЕГП стали підрозділяти за масштабом (або територіальним охопленням зв'язків) на мікро-, мезо- і макроположення, а в просторовому аспекті — на центральне, периферійне, сусідське, приморське.

М.М.Баранський розглядав насамперед інтегральне ЕГП, але воно складається з окремих компонентів або часткових ЕГП, головним з яких є транспортно-географічне положення. Інший російський економіко-географ І.М. Маєргойз у компонентному ЕГП, крім транспортно-географічного положення, запропонував виділяти:

  • 1) промислово-географічне положення (щодо джерел енергії, центрів обробної промисловості й науково-технічних баз);
  • 2) агрогеографічне положення (щодо продовольчих баз і центрів споживання сільськогосподарської продукції);
  • 3) ринкове положення (щодо ринків збуту товарів);
  • 4) демогеографічне положення (щодо трудових ресурсів і науково-технічних кадрів);
  • 5) рекреаційно-географічні положення (щодо центрів рекреації) [15]. В умовах ринкової економіки критеріями оцінки економіко-географічного положення (ЕГП) є:
  • 1) корисність (рентабельність) — за мінімумом витрат на підприємницьку діяльність порівняно з витратами в інших регіонах;
  • 2) потенційність — перспективи підприємництва;
  • 3) ринкова позиція — наявність умов створення й підтримки тривалих конкурентних переваг [19,с. 15].

При вивченні окремих держав як регіонів потрібно знати їхнє геополітичне положення, тобто відношення до інших держав, які впливають на їхній розвиток, місце у світовому співтоваристві й у системі міжнародних зв'язків. Геополітичне положення відповідно до внутрішньої структури геополітики може включати наступні елементи:

  • 1) топополітичне положення — положення держави у світі, її місце в міжнародних політичних і економічних зв'язках;
  • 2) морфополітичне положення — положення щодо державних кордонів, найближчого оточення держави, яке сприяє або перешкоджає політико-економічним зв'язкам з іншими державами;
  • 3) фізиполітичне положення — місце природних умов і ресурсів країни серед природних багатств інших держав [17]

Кількісним методом оцінки географічного положення регіону є розрахунок коефіцієнтів ієрархічності. Його суть полягає в тому, що доступність будь-якого регіону (населеного пункту, району, області, країни, групи країн) щодо інших оцінюється в умовних одиницях — топологічних відстанях. Наприклад, доступність до регіонів, які безпосередньо межують із досліджуваним, дорівнює 1, доступність до регіонів, які лежать за ними, — 2, 3 і т.д. Підсумовування топологічних відстаней дозволяє виявити ринки, які розміщаються в даній системі найбільш зручно відносно інших, а також її центру. Розрахунки здійснюються за формулою [21,с. 15]:

де К — коефіцієнт ієрархічності положення території даного регіону відносно центру;

Li — сума топологічних відстаней від даного до всіх інших регіонів;

Limin — мінімальна сума топологічних відстаней (для регіону, який займає центральне положення в даній системі).

Чим менше коефіцієнт ієрархічності, тим вигідніше географічне положення.

Так, аналіз за допомогою даного методу географічного положення України дозволяє зробити наступні висновки [21, с 35-39]:

  • 1.У межах макрорегіону, який включає всі європейські країни, а також Казахстан, Середню Азію, Закавказзя, Туреччину, країни Близького Сходу й Північної Африки, Україна характеризується одним з найкращих коефіцієнтів ієрархічності (К=1,11). Аналогічне значення мають ще дві держави — Німеччина й Франція. Краще показники лише в Росії (К=1,0) і Туреччини (К=4,05).
  • 2.У межах власне європейського регіону коефіцієнт ієрархічності України також досить низький (К=1,05), хоча небагато поступається цьому показнику для Німеччини, Франції й Польщі (К=1,0).

Отже, географічне положення регіону це його специфікатор, що показує його особливості порівняно з іншими й місце серед них.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >