Страхування відповідальності роботодавців

Підвищення матеріальної відповідальності роботодавців перед членами трудового колективу є важливим соціально значущим аспектом у взаємовідносинах між роботодавцем та роботоодержувачем. Укладання договору страхування відповідальності надає можливість захисти майнові інтереси роботодавця, пов'язані з його обов'язком компенсувати шкоду. Поліс відповідальності роботодавця передбачає виплату страхових відшкодувань при настанні обумовлених у ньому страхових випадків найманим працівникам, що перебувають зі страхувальником у трудових відношеннях відповідно до трудового договору (контракту), договору підряду, доручення та інших зобов'язань, пов'язаною з особистою працею громадян, якщо внаслідок страхового випадку завдано шкоду життю, здоров'ю, працездатності або майну цих осіб.

Об'єктом страхування є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить законодавству України, який за законом несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, працездатності працівника трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я при виконанні ним своїх трудових обов'язків. Відповідальність страхувальника за заподіяну шкоду життю, здоров'ю, працездатності, особистому майну працівників повинна бути встановлена відповідно до Цивільного Кодексу України, діючих "Правил відшкодування власником підприємства, установи й організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" та іншими правовими актами.

Страховими випадками за даним видом страхових послуг вважаються травми працівників підприємства будь-якого походження (хімічна, механічна, термічна тощо), отримані ними внаслідок:

o аварій, пожеж, руйнації будинків, споруд та конструкцій;
o теплових ударів й опіків; обмороження й утоплення; враження електричним струмом та блискавкою;
o гострих отруєнь;
o нанесення тілесних пошкоджень іншою особою (включаючи навмисне вбивство);
o стихійних лих та надзвичайних подій;
o інших чинників, що не включені до переліку випадків, що спричинили тимчасову або стійку втрату працівником професійної працездатності або його смерть, коли у постраждалих (або його спадкоємців) є всі підстави вимагати від роботодавця в установленому законом порядку відшкодування заподіяної ним шкоди.

Страхування поширюється також на відповідальність страхувальника за заподіяння шкоди здоров'ю працівникам у тому разі, якщо нещасний випадок на виробництві стався у період терміну дії страхового полісу, а настання шкоди, пов'язаної з ушкодження здоров'я або зі смертю проявилося після його закінчення за умови, що страховика було повідомлено про нещасний випадок та надано всі необхідні для виплати страхового відшкодування документи у термін не пізніше одного року з дня настання страхового випадку.

При укладанні договору страхування відповідальності роботодавців погоджується страхова сума, у межах якої страховик здійснює страхове відшкодування відповідно до взятих на себе зобов'язань. За згодою сторін встановлюється:

o ліміт відповідальності по відшкодуванню втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;
o ліміт відповідальності щодо виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям потерпілого);
o ліміт відповідальності щодо компенсації витрат на медичну й соціальну допомогу (витрати на придбання ліків, додаткове харчування, протезування, сторонній догляд тощо, якщо встановлено, що потерпілий потребує в цих видах допомоги й не має права на їхнє безкоштовне одержання).

Розмір страхової премії визначається залежно від заявленого страхувальником річного фонду заробітної плати підприємства та ставки страхового тарифу. Конкретні страхові тарифи встановлюються у страховому полісі за згодою сторін з урахуванням характеру виробництва, кількості працівників та їх професійних категорій, статистики виробничого травматизму, обраних лімітів відповідальності та інших чинників, що впливають на оцінку ризику.

У разі настання страхової події, страхувальник має зібрати всі необхідні документи й надати їх страховику у встановленому порядку. До таких документів відносяться:

o заява про виплату страхового відшкодування (довільної форми);
o акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 (на кожного постраждалого окремо), складений комісією з розслідування нещасного випадку на підприємстві з датою не пізніше, ніж три доби з моменту події;
o медичний висновок про характер та ступінь тяжкості ушкодження, завданого здоров'ю постраждалого, або про причину його смерті, а також про можливе перебування постраждалого у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;
o повідомлення про обставини й наслідки нещасного випадку на виробництві з додатком опису, фотознімків місця події, пошкоджених об'єктів, устаткування тощо, із позначенням небезпечних та шкідливих виробничих чинників;
o пояснення й протоколи опитувань постраждалих, свідків та інших, причетних до цього нещасного випадку й осіб; висновок компетентних органів, що здійснюють керування й нагляд за станом охорони праці та техніки безпеки на підприємстві, дотриманням законодавства про працю, а також висновок експертизи, якщо така робилася;
o документи, що підтверджують розмір шкоди, заподіяної постраждалій особі, а також пов'язані з цим витрати страхувальника: наказ; розпорядження або постанова роботодавця; відомості про одержувачів та розмір виплат по відшкодуванню шкоди; копії позовних вимог, матеріалів справи і відповідного рішення суду, що містять розміри сум, які підлягають відшкодуванню у зв'язку з настанням страхового випадку, який включається в обсяг відповідальності страховика за договором страхування; висновки спеціалізованих служб (по охороні праці, технічного нагляду та ін.), органів соціального страхування; рахунки на оплату медичних інших послуг та витрат, що підтверджують суми виплат постраждалим або їхнім законним спадкоємцям.

На підставі заяви страхувальника про страховий випадок складається страховий акт, до якого додаються страховий поліс та подані страхувальником документи, що підтверджують факт заподіяння шкоди життю, здоров'ю працівнику, і причину, з якої це відбулося, а також розмір матеріальних претензій до роботодавця.

У рамках страхування відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну працівників страхове відшкодовування здійснюється у межах відповідних страхових лімітів:

у випадку тимчасової непрацездатності (без її зниження, внаслідок травми на виробництві, після проходження курсу лікування) здійснюються додаткові витрати на лікування, у рамках встановленого ліміту відповідальності по виплаті одноразової допомоги;

у випадку стійкої повної або часткової втрати професійної працездатності (інвалідності) передбачені різноманітні форми страхових відшкодувань, а саме: втраченої заробітної плати (або відповідна її частина залежно від ступеня втрати професійної працездатності середньомісячного заробітку працівника, що він мав до одержання ушкодження здоров'я); одноразова допомога, розмір якої визначається виходячи з середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати працівником професійної працездатності; компенсація витрат на медичну та соціальну допомогу (витрати на придбання ліків, додаткове харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я.

У випадку смерті постраждалої особи у результаті нещасного випадку на виробництві право на отримання страхового відшкодування надається спадкоємцям. Розмір страхових виплат, як правило, залежить від ліміту відповідальності страховика та визначається при укладанні договору страхування.