Змішане страхування життя

Розвиток змішаного страхування життя з кожним роком набуває все більшої популярності серед потенційних страхувальників, оскільки дана страхова послуга дозволяє поєднати інтереси страхувальника щодо покриття різноманітних ризиків, пов'язаних з втратою здоров'я або настанням смерті, а також забезпечити капіталізацію страхових платежів. Якщо договір страхування покриває два і більше ризиків, страхування вважається змішаним.

Змішаним страхуванням життя покриваються такі види ризиків:

o дожиття застрахованої особи до закінчення дії страхового договору;
o смерть застрахованої особи, спричинена будь-якими подіями за винятком тих, що не визнаються страховими;
o тимчасова чи постійна втрата працездатності й смерть у зв'язку з настанням нещасного випадку.

У відповідності до даного виду страхової послуги, страхувальниками можуть бути як юридичні, так і дієздатні фізичні особи. Застрахованою особою може бути як сам страхувальник, так і інша фізична особа. Договори змішаного страхування життя укладаються терміном від 3 до 20 років. Вік застрахованого від 2 до 70 років або без вікового обмеження.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати громадян чи юридичних осіб (третіх осіб або вигодонабувачів) для одержання страхових сум, а також змінювати їх до настання страхового випадку. У договорі змішаного страхування обов'язково зазначається особа, якій має бути виплачена страхова сума в разі смерті страхувальника під час дії договору страхування. Проте, якщо ця особа померла раніше або в один день зі страхувальником, страхова сума виплачується спадкоємцям страхувальника.

Величина страхової суми встановлюється на договірних засадах між учасниками страхового процесу і залежить від рівня платоспроможності страхувальника. Але страхова компанія, як правило, встановлює нижню межу страхової суми (наприклад, починаючи з 2 тис. грн і вище).

Умовами договору змішаного страхування життя передбачається, що страхова компанія не несе відповідальності з виплати страхової суми, якщо смерть застрахованої особи сталася протягом перших 6 місяців дії договору від злоякісних пухлин або серцево-судинного захворювання. Зі страховика знімається також відповідальність щодо виплати страхової суми у тому випадку, коли смерть настала в наслідок скоєння умисного злочину.

Розмір страхових платежів зі змішаного страхування життя розраховується на основі актуарних розрахунків з урахуванням віку застрахованого, строку та способу сплати страхових платежів.

Страхування додаткової пенсії

З кожним роком все актуальніше постає питання про необхідність диверсифікації джерел пенсійного забезпечення. Складна демографічна ситуація, скорочення чисельності працездатного населення, збільшення громадян пенсійного віку створює значне навантаження на Пенсійний фонд, а відтак, й на Державний бюджет. Виходячи з досвіду економічно розвинутих країн світу, поряд з державним пенсійним забезпеченням активно розвиваються фінансові інституції щодо надання послуг з недержавного пенсійного забезпечення.

У науковій літературі пенсійне страхування розглядається як різновид особистого страхування, за якого страхувальник одноразово чи в розстрочку сплачує страхові внески, а страховик бере на себе зобов'язання виплачувати застрахованій особі пенсію у вигляді одноразових, розстрочених на певний строк чи довічних періодичних виплат.

Додаткова пенсія - сума капіталізованих коштів сформованих громадянином протягом певного періоду часу з метою одержання додаткового доходу (у вигляді пенсії) при досягненні пенсійного віку або інших умовах, передбачених договором пенсійного страхування.

Започаткування пенсійної реформи в Україні було у квітні 1998 року з ухвали, в якій Президент України визнав "Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні", що передбачали створення трирівневої пенсійної системи, яка поєднує елементи державного, солідарного та приватного пенсійного забезпечення. З 2003 року було прийнято Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення". У відповідності до нього, одними з основних учасників пенсійної реформи визначені страхові компанії, пенсійні фонди та банки.

Страхові компанії пропонують страхові послуги щодо укладання договорів страхування ренти. Це передбачає, що страхувальник вносить до страхової компанії за один раз або розстроченими платежами певну суму грошей, яку вона використовує для цілей інвестування. Через певний проміжок часу (визначений у договорі страхування) страхувальник отримує певні виплати самостійно або їх отримує особа, на користь якої було укладено договір страхування (чи спадкоємці).

Пенсійні фонди здійснюють свою професійну діяльність шляхом укладання пенсійних контрактів між адміністратором пенсійних фондів та вкладниками таких фондів у відповідності до чинного законодавства.

Банківські установи надають фінансові послуги у вигляді відкриття депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Одним з різновидів страхування життя, які пропонують страхові компанії своїм клієнтам є страхування ренти. Дана страхова послуга характеризується тим, що з настанням обумовленого часу, страхова компанія регулярно здійснює страхові виплати протягом встановленого часу, у т.ч. можуть бути й довічні виплати в залежності від умов, закладених в договорах пенсійного страхування.

Ренту як фінансово-економічну категорію необхідно розглядати у двох вимірах: у широкому - дохід від різного виду активів й у вузькому, що безпосередньо стосується страхування - певна сума, яку страховик періодично (щомісячно, щоквартально, кожних півроку або щорічно) виплачує страхувальнику (застрахованому).

Договір ренти може бути укладений як з фізичною, так і з юридичною особою індивідуально або з групою осіб. Основною відмінністю договорів страхування ренти від інших договорів страхування життя є те, що страхова сума виплачується частково й періодично після настання певного часу (віку).

При укладанні договору страхування ренти, страхова сума визначається на договірних засадах між страховиком й страхувальником та підлягає виплаті страховиком застрахованій особі з визначеною у договорі періодичністю.

Характерною особливістю страхування ренти є здійснення страхових виплат у фіксованому розмірі з періодичністю, яка передбачена у договорі страхування.

У залежності від встановленого порядку сплати внесків та оговорених умов виплат, виділяють різні варіанти ренти:

o рента термінова - рента, яка починається відразу після сплати (одночасної або розстрочку) всієї суми страхових внесків:
o рента з відстрочкою - рента, виплата якої відкладена до визначеної майбутньої дати. Часовий відрізок між закінченням сплати внесків і дати початку виплати називається очікувальним періодом;
o рента довічна - рента сплачується зі встановленої дати протягом всього життя застрахованої особи;
o рента часова - рента сплачується зі встановленої дати протягом періоду, який передбачено договором страхування;
o рента пренумерандо - рента сплачується з початку кожного періоду, встановленого для чергової виплати страхового забезпечення;
o рента постнумерандо - рента сплачується у кінці кожного періоду, встановленого для чергової виплати страхового забезпечення;
o рента постійна - рента, виплата якої відбувається в незмінній формі;
o рента змінна - рента, величина якої змінюється в часі.

Страхова компанія, пропонуючи послуги з пенсійного страхування, надає гарантії страхувальнику щодо здійснення страхових виплат пов'язаних, з виходом на пенсію або віком, встановленим договором страхування. Відповідальність страхової компанії за договорами страхування додаткової пенсії за домовленістю сторін може бути суттєво розширена. У відповідності до умов договору страхування додаткової пенсії, страховик може взяти на себе відповідальність здійснити виплати у разі настання нещасного випадку або смерті страхувальника (застрахованого). Страхова компанія може надати страхувальнику страхову послугу щодо укладання договорів страхування на користь третьої особи.

Для багатьох країн світу з сучасною інфраструктурою фінансових послуг закономірним є процес розвитку поруч зі страховими компаніями недержавних пенсійних фондів. Метою функціонування даної фінансової інституції є капіталізація коштів фізичних та юридичних осіб заради зростання соціальної захищеності громадян при виході на пенсію. Основними інвесторами недержавних пенсійних фондів виступають юридичні особи - роботодавці, які пропанують своїм співробітника соціальні пакети. Зацікавленість роботодавців у розвитку приватного страхування може проявлятися за різними ознаками:

o економічні (зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці, економія на податку на прибуток й на соціальних відрахуваннях, а також підвищення "коефіцієнту корисності дії співробітника)";
o кадрові (залучення та утримання висококваліфікованих співробітників, можливість адаптації до програм лояльності та преміювання за виконання плану, вислугу років, стимулювання співробітників до професіонального зростання тощо);
o соціальні (додаткова матеріальна підтримка співробітників після виходу на пенсію й гарантована соціальна захищеність співробітника);
o маркетингові (покращення іміджу "Вітчизняного Роботодавця" на ринку праці та розширення соціального пакету щодо залучення висококваліфікованого персоналу).

Суб'єктами недержавного Пенсійного фонду є:

- НПФ (недержавний Пенсійний Фонд) - неприбуткова організація, яка функціонує з метою нагромаджень пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійсненням пенсійних виплат учасникам недержавного пенсійного фонду;
- адміністратор НПФ - юридична особа, яка здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на підставі законодавства України;
- КУА (компанія з управління активами) - юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо управління активами за наявністю відповідної ліцензії на проведення такої діяльності;
- зберігач НПФ - банк, який здійснює депозитарну діяльність зберігача цінних паперів у відповідності до вимог чинного законодавства;
- вкладник НПФ - особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду у відповідності до умов пенсійного контракту;
- учасник НПФ - фізична особа, на користь якої здійснюються пенсійні внески до Пенсійного фонду, та яка має право на недержавне пенсійне забезпечення на умовах і порядку передбаченому пенсійним контрактом.

Вклади до недержавних пенсійних фондів здійснюються на користь Учасника (Вкладника), яким може бути:

- юридична особа - роботодавець, учасник фонду;
- фізична особа - найближчий родич, учасник фонду;
- фізична особа - сам учасник фонду.

У відповідності до чинного законодавства України, максимальна величина, що не обкладається податками складає:

o до 15% від заробітної плати й до значення щомісячного прожиткового мінімуму, помноженого на коефіцієнт 1,4 (з 01.12.2012 р. складає 1134 грн.) для роботодавця;
o до 50% значення щомісячного прожиткового мінімуму, помноженого на коефіцієнт 1,4 для найближчих родичів;
o до значення щомісячного прожиткового мінімуму помноженого на коефіцієнт 1,4 для самого учасника фонду.

Внески з різних джерел складаються для визначення неоподаткованої величини платежів, при цьому пріоритет має роботодавець.

Внески з недержавного пенсійного фонду здійснюються на користь Учасника і складаються із суми всіх внесків до недержавного пенсійного фонду та інвестиційного доходу.

Виплати з недержавних пенсійних фондів здійснюються двома способами: періодично та одноразово.

При періодичній виплаті можливі такі варіанти:

o на певний строк - адміністратор сплачує заощадження протягом періоду, який встановлено учасником (не менше 10 років);
o пожиттєво - учасник при досягненні пенсійного віку укладає договір пожиттєвого страхування зі страховою компанією, і адміністратор переводить всі кошти на рахунок страховика.

Одноразові виплати можливі у випадках:

o медичного підтвердження критичного стану здоров'я (онкозахворювання, інсульт тощо) або настання інвалідності учасника фонду;
o коли сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку учасника фонду не досягає мінімального розміру суми пенсійних накопичень, встановленого національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;
o виїзду учасника фонду на постійне місце проживання за межі України.

Подальший розвиток пенсійного страхування з урізноманітненням фінансових інституцій щодо надання послуг у вигляді додаткової пенсії створює сприятливі умови для забезпечення належного рівня життя при виході на пенсію, нагромадження додаткового пенсійного капіталу, захищеного від знецінювання за рахунок інвестиційного доходу, можливості вибору моменту одержання пенсійних виплат + 10 років від офіційного пенсійного віку, а також отримання права на спадщину пенсійних заощаджень.