Бюджетний процес на загальнодержавному і місцевому рівнях

Однією з найскладніших проблем, що завжди супроводжувала бюджетний процес в Україні було його прийняття, а точніше хронічна несвоєчасність і неузгодженість дій органів державної влади при ухваленні головного фінансового документа держави.

Надзвичайна проблематичність прийняття державного бюджету в принципі (не кажучи про ухвалення його у встановлені законодавством терміни) обумовлюється дією низки інституцій них кон'юнктурних чинників, серед яких найбільш актуальними в Україні слід вважати такі: політична нестабільність, відсутність політичного консенсусу між впливовими партіями, спроби лобіювання інтересів промислово-фінансовими групами, відстоювання приватних інтересів представниками державної влади тощо. Внаслідок зазначених вище факторів типовою є ситуація, коли країна вступає в новий рік без бюджету, як це відбулося, наприклад, у 2010 році.

Дані, наведені у табл. 4.2, засвідчують той факт, що парламент України протягом багатьох років не дотримується процесуальних вимог щодо прийняття та затвердження закону "Про державний бюджет".

Таблиця 4.2. Відповідність прийняття Верховною Радою України Законів України "Про державний бюджет" законодавчо встановленим термінам (2002-2012 рр.)

Недоліки у плануванні бюджетних показників також створюють перешкоди у формуванні якісного фінансового плану України. Йдеться про те, що в нашій країні бюджет складається за умовами поточної діяльності, тобто кожного року він є абсолютно новим документом. При цьому не враховується стратегія розвитку держави, проте вирішальний вплив на бюджетний процес чинять різні політичні сили які відстоюють власні інтереси. Отже, якщо в Україні щороку триває боротьба за кожен із запланованих показників, то в багатьох країнах ця проблема вирішується досить просто. Наприклад, у Канаді значна кількість статей бюджету планується на декілька років з відповідним коригуванням щороку залежно від зміни стратегічних пріоритетів розвитку країни. При цьому відхилення від запланованого показника з урахуванням рівня інфляції має не перевищувати 5%. Отже, політичне середовище може впливати лише на 5% всього обсягу державних фінансів, що значно спрощує процедуру прийняття бюджету.

Низька якість бюджетного процесу в Україні також пояснюється встановленим порядком планування бюджету. В Україні процедура планування бюджету реалізується за схемою "згори-донизу", тобто спочатку затверджується державний бюджет, у якому визначаються основні доходні джерела місцевих бюджетів, а потім плануються місцеві бюджети. Така процедура є не зовсім оптимальною, оскільки в умовах достатнього рівня автономності місцевих бюджетів, затвердження бюджету державного рівня та затвердження місцевих бюджетів — це складові двох самостійних бюджетних процесів.

Проаналізовані недоліки призводять до дисбалансу доходів і видатків державного та місцевих бюджетів, що в Україні приймає форму бюджетного дефіциту.

В Україні протягом 2007-2012 рр. (табл. 4.3) показник бюджетного дефіциту по відношенню до ВВП перевищував встановлене порогове значення лише у 2009-2010 рр., та становив відповідно 3,88% та 6,5%.

Таблиця 4.3. Показники стану бюджетної безпеки протягом 2007-2014рр.

Економічно необґрунтоване встановлення дефіциту бюджету породжує проблему його фінансування, що стає головним завданням на стадії виконання бюджету.

Однією з гострих проблем бюджетного процесу в Україні залишається незбалансованість міжбюджетних відносин у системі "держава-регіони", тобто існує дисбаланс у фінансуванні та самостійності місцевих бюджетів. Згідно з аналізом, проведеним фахівцями, до комплексу проблем фінансування та розвитку місцевих бюджетів можна віднести такі:

• - низький рівень самостійності органів місцевого самоврядування;
• - нечітке розмежування функцій між державною владою та місцевим самоврядуванням:
• - нерозвиненість місцевого оподаткування;
• - незабезпеченість достатнім обсягом бюджетних коштів делегованих державою повноважень органам місцевого самоврядування;
• - неефективне використання коштів місцевих бюджетів тощо.

Також до перелічених проблем хотілося б додати незацікавленість органів місцевого самоврядування у розширенні власної дохідної бази.

Підводячи підсумок, варто зазначити, що основними векторами, здатними забезпечити ефективну реалізацію бюджетного процесу в Україні є:

• - забезпечення детальної та однозначної законодавчої регламентації всіх аспектів бюджетних правовідносин на кожній стадії бюджетного процесу;
• - забезпечення визначення остаточного переліку прав, обов'язків і відповідальності органів та осіб, що наділені бюджетними повноваженнями;
• - посилення впливу інститутів громадянського суспільства на формування та реалізацію бюджетної політики держави;
• - створення механізму забезпечення відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування на кожній зі стадій бюджетного процесу;
• - забезпечення якісної та ефективної професійної підготовки персоналу, зокрема підбору кадрів, які повинні мати не лише фахову спеціальність, а й галузевий фах відповідно до специфіки роботи; - дотримання принципу системності та наукового супроводу при здійсненні заходів щодо реформування бюджетного процесу. Отже, зазначені проблемні аспекти організації бюджетного процесу в Україні вимагають негайного вирішення на кожній його стадії, що в перспективі дозволить забезпечити ефективне управління державними фінансовими ресурсами, підвищити результативність, ефективність і прозорість використання бюджетних коштів, уникнути зриву бюджетного процесу через політичні події, підвищити якість головного фінансового документа держави та стане міцним підґрунтям для забезпечення соціально-економічного розвитку України.