Завдання і принципи господарської діяльності суб'єктів малого підприємництва у контексті забезпечення соціально-економічного розвитку країни

Необхідно усвідомлювати, що для посилення соціально-економічної ролі малих підприємств в економіці країни мають бути реалізовані заходи на макро- та мікрорівні ієрархії управління. Так, кожен суб'єкт господарської діяльності повинен чітко усвідомлювати роль підприємства у забезпеченні потреб споживачів (ринку) у товарах належної номенклатури, асортименту" якості, ціни.

Звичайно, малі підприємства, зважаючи на обставини, що склалися в конкурентному середовищі, можуть приймати рішення, спрямовані на максимізацію доходу і прибутку нехтуючи якістю товарів чи завищуючи їх ціну. Проте підприємство, яке прагне реалізувати довгострокову стратегію функціонування, має поступатися локальним спекулятивним короткостроковим цілям, дотримуючись відповідних принципів підприємницької діяльності.

Зазвичай недотримання принципів соціальної відповідальності зумовлює зменшення частки діючих малих підприємств в економіці країни, скорочує терміни їхнього функціонування та змушує їх виконувати роль податкового "буфера" для підприємств середнього та великого бізнесу. Все це призводить до нівелювання соціально-економічної ролі цього сектору в економіці країни, перешкоджає його подальшому розвиткові.

На противагу до вищенаведеного, розглянемо пріоритетні напрями та завдання функціонування і розвитку підприємств МБ у контексті забезпечення економічної та соціальної компонент розвитку країни (рис. 2.2).

Для реалізації цих завдань суб'єкти малого підприємництва мають дотримуватися певних принципів, а саме:

• 1. Легітимність підприємницької діяльності.
• 2. Внутрішня (базується на економічній ефективності господарської діяльності) та зовнішня (задоволення ринкових потреб і попиту) доцільність фінансово-господарської діяльності.
• 3. Здійснення діяльності відповідно до стратегічного та поточного планування і прогнозування.
• 4. Переважання довгострокових цілей соціального й економічного розвитку над локальними спекулятивними вигодами.
• 5. Переважання цілей стратегічного довгострокового розвитку над виконанням ролі податкового "буфера" для підприємств середнього та великого бізнесу; використання переваг спрощеної системи оподаткування, звітності та обліку суто з огляду забезпечення вищого рівня ефективності фінансово-господарської діяльності.
• 6. Взаємна відповідальність з владою щодо формування сприятливого та безпечного підприємницького середовища задля соціально-економічного розвитку держави (регіону).
• 7. Забезпечення однакових правил економічної поведінки, формування ресурсної бази економічного розвитку для наступних поколінь.
• 8. Участь у громадських та асоціативних підприємницьких організаціях з метою моніторингу рішень адміністративних органів влади, посилення публічності контролю виконання рішень, які стосуються регуляторної політики, забезпечення рівного доступу всіх підприємств до місцевих ресурсів і формування системи "прозорих" взаємостосунків бізнесу та адміністративних органів влади.
• 9. Ефективне використання ресурсного потенціалу, запровадження інноваційних та ресурсоощадних технологій.
• 10. Посилення рівня адаптованості до умов глобалізації та відкритості. Дотримання цих принципів забезпечить належний соціально-економічний розвиток територій, регіонів та країни загалом. Тому регіональним та місцевим органам державного управління особливо важливо запровадити партнерські стосунки з малими підприємствами для забезпечення дотримання ними викладених вище принципів.

Рис. 2.2. Напрями та завдання малих підприємств у контексті забезпечення належного соціально-економічного рівня в економіці країни