КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ ТА ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА
Зародження класичної політичної економії в Англії та Франції. Економічні погляди У. Петті та П. Буагільбера
Класична політична економія зародилась в Англії у період розвитку капіталізму. У результаті першого і другого промислових переворотів розвивається виробництвом, воно отримує товарний характер. Розвиваються товарно-грошові відносини і розповсюджуються на всі сфери господарської діяльності. У політичному житті з'являється парламентаризм, але в більшості європейських держав зміцнилося панування абсолютних монархій. З'явилися банкіри, фінансисти. Виникла економічна концепція, яка формувала економічну політику держави (табл. 5.1, 5.2).
Таблиця 5.1 ВІДМІННОСТІ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТЕКОНОМІЇ ВІД ШКОЛИ МЕРКАНТИЛІЗМУ
№ п/п |
Класична школа |
Меркантилізм |
1. |
Досліджує сферу виробництва |
Досліджує сферу обігу і зовнішньої торгівлі |
2. |
Політекономія - це наука про закони і закономірності ведення господарства |
Політекономія - наука про економічну політику держави |
3. |
Проблему цінності розглядає з позиції трудової теорії вартості |
Цінність вбачали в грошах, золоті і нагромадженні багатства |
Предметом дослідження виступають закономірності зростання дохідності у сфері виробництва.
Уільям Петті (1623-1687) - основоположник ранньої класичної політичної економії в Англії. Його праці "Трактат про податки і збори" (1662), "Слово мудри" (1664), "Політична анатомія Ірландії" (1672), "Політична арифметика" (1676), "Різне про гроші" (1682).
Предметом дослідження політекономії вважає зростання багатства у сфері матеріального виробництва, сфера обігу, на його думку, забезпечує розподіл багатства. У. Петті є засновником трудової теорії вартості, він перший в Європі дійшов висновку, що джерелом вартості є праця. Вартість У. Петті називає "Природною ціною", це праця, витрачена на виробництво золота та срібла. Земля поряд з працею є джерелом вартості, яка визначається заробітною платою. Остання становить ціну праці й залежить від об'єктивних чинників, а не суб'єктивних рішень підприємця чи влади.
Прибуток, у розумінні У. Петті, - це та частина продукту, яка залишається після відрахування заробітної плати й витрат на насіння, тобто прибуток зводився до ренти. Рента також є продуктом праці. її величина - це різниця між вартістю сільськогосподарських продуктів і витратами виробництва, до яких він відносить заробітну плату й витрати на насіння. У. Петті вперше запровадив поняття диференційної земельної ренти, причини існування якої вбачав в різній родючості і місцезнаходженні землі. Позичковий відсоток - це дохід, похідний від земельної ренти. Петті називає його "грошовою рентою".
Таблиця 5.2. ХАРАКТЕРНІ РИСИ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
Класична політична економія - основний напрям розвитку економічної теорії XVII - середини XIX ст., покликаний вирішувати проблеми вільного приватного підприємництва. |
|
Теоретичні засади класичної школи |
Етапи еволюції класичної політекономії |
|
|
Заслугою Петті є те, що він перший виділив категорію національного доходу і здійснив його розрахунки. Національний дохід, на його думку, створюється і у сфері матеріального виробництва і у сфері послуг. Західні економісти високо оцінили це відкриття в економічній теорії, зокрема И. Шумпетер, дав високу оцінку праці "Політична арифметика", у якій дається визначення національного доходу, та його розрахунки. Пізніше, в 30-40-х роках XX ст. розрахунки У. Петті лягли в основу системи національних рахунків.
Засновником ранньої класичної політекономії у Франції був П'єр Буагільбер (1646-1714). Будучи міністром, Буагільбер штучно тримав низькими ціни на хліб. Тим самим він хотів підтримувати невисокою заробітну плату, щоб полегшити розвиток вітчизняної промисловості. Він виступає з гострою критикою меркантилізму, і доводить, що джерелом багатства є не обіг, а виробництво, зокрема сільське господарство. Буагільбер вимагає від уряду підтримки сільського господарства.
Економічні погляди Буагільбера висвітлені у працях "Докладний опис становища Франції..." (1696), "Роздрібна торгівля Франції" (1699), "Міркування про природу багатства, грошей, і податків" (1707). У своїх працях Буагільбер запропонував систему реформування економічної політики.
"Система" Буагільбера є серією реформ буржуазно-демократичного характеру. При цьому Буагільбер виступає не стільки як виразник інтересів міської буржуазії, скільки як захисник селянства. "Система" Буагільбера є серією реформ буржуазно-демократичного характеру. При цьому Буагільбер виступає не стільки як виразник інтересів міської буржуазії, скільки як захисник селянства. "Система" складалася із трьох основних напрямів:
по-перше, Буагільбер вважав за необхідне провести велику податкову реформу, замінивши регресивну систему на прогресивним, або пропорційним оподаткуванням;
по-друге, він пропонував звільнити внутрішню торгівлю від обмежень, що викличе розширення внутрішнього ринку, зростання поділу праці, посилення обігу товарів і грошей;
по-третє, французький економіст вимагав ввести вільний ринок зерна і не стримувати природне підвищення цін на нього, тобто економіка буде краще розвиватися в умовах вільної конкуренції.
У своїх працях П Буагільбер приділяв найбільше уваги проблемам розвитку сільськогосподарського виробництва, в якому вбачав основу економічного зростання і багатства держави.
Внесок Буагільбера в розвиток економічної науки:
- - його твори стали теоретико-методологічною основою формування "французької школи" наукової політичної економії;
- - обгрунтував трудову теорію вартості через аналіз механізму мінових відносин між товарами на ринку з урахуванням кількості затраченої праці або робочого часу;
- - найважливішою умовою економічної рівноваги і прогресу Буагільбер визначав пропорційні, або нормальні ціни, тобто ціни, які забезпечують покриття витрат виробництва і певний прибуток, чистий дохід;
- - Буагільбер вважав, що за допомогою вільної конкуренції встановлюються правильні пропорції у розподілі праці між галузями виробництва;
- - розрізняв "істину вартість", в основі якої є кількість затраченої праці, і ринкову ціну, яка відхиляється від вартості внаслідок обігу грошей, що опосередковують обмін товарів;
- - на противагу меркантилістам, які багатство ототожнювали тільки з грошима, Буагільбер доводить, що справжнє багатство нації - це різні корисні речі, а саме, продукти землеробства. Головним джерелом багатства є праця (табл.5.3.).
Таблиця 5.3. РОЗБІЖНОСТІ ПОГЛЯДІВ ПРЕДСТАВНИКІВ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА ФРАНЦУЗЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
У. Петті |
П. Буагільбер |
Довгий час пропагував ідеї меркантилізму |
Викривав безпідставність політики меркантилізму |
Прихильник розвитку промислового виробництва |
Захищав інтереси сільського господарства |
Гроші є стимулом економічного розвитку |
Гроші є причиною порушення справедливого обміну між товарами |
У центрі дослідження була мінова вартість |
Ціль виробництва в споживанні, тому в центрі дослідження - споживча вартість |
Виражав інтереси промислової буржуазії |
Виражав інтереси дрібної буржуазії. |
Цінність (вартість) без посередньо створюється працею при виробництві грошового матеріалу - золота або срібла |
Цінність створюються працею незалежно від обміну товару на гроші |
Важлива функція грошей - міра вартості |
Єдина функція грошей - засіб обміну |