Розпорядчі документи

Розпорядчі документи створюють з метою фіксування рішень з адміністративних і організаційних питань діяльності установи. Ці документи регулюють і координують її діяльність, забезпечують реалізацію поставлених перед нею завдань. Незалежно від організаційно-правової форми, характеру та змісту діяльності установи, її компетенції, структури й інших чинників керівництво будь-якої установи наділяється правом здійснювати виконавчо-розпорядчу діяльність і, відповідно, видавати розпорядчі документи.

Розпорядчі документи містять рішення, що надсилаються згори вниз, від керуючого органа до керованого, від керівника установи до структурних підрозділів і працівників. Саме ці документи реалізують керованість об'єктів за вертикаллю.

У юридичному плані розпорядчі документи належать до правових актів: у них відбиваються конкретні юридично владні приписи суб'єктів управління.

Підставою для видання розпорядчого документа можуть бути:

o необхідність виконання прийнятих нормативно-правових актів, інших рішень вищих органів та раніше ухвалених рішень цієї установи;
o необхідність здійснення власної виконавчо-розпорядчої діяльності, обумовленої функціями і завданнями установи.

Розпорядчі документи можуть видаватися спільно кількома органами управління.

До видового складу розпорядчих документів, що видаються в установах різних форм власності й організаційно-правової форми, належать накази, розпорядження, постанови, рішення. Вибір виду документа, призначеного для документування розпорядчої діяльності, зумовлюється рівнем органу управління або влади, компетенцією посадової особи, порядком прийняття управлінського рішення (на підставі єдиноначальності або колегіальності).

У статутах (положеннях про установу) зазначають види розпорядчих документів, які має право видавати установа.

НАКАЗ - це правовий акт, що видається керівником, який діє на засадах єдиноначальності з метою вирішення всіх основних або оперативних завдань, поставлених перед даною установою.

За своїм змістом накази поділяють на три групи:

o з основної діяльності (із загальних питань);
o з адміністративно-господарських (оперативних) питань;
o з особового складу (з кадрових питань).
1. Накази з основної діяльності відбивають управлінські рішення з найважливіших питань виробничої діяльності, планування, звітності, фінансування, удосконалення структури й організації роботи установи, розподілу функцій і повноважень між співробітниками, правил експлуатації основних засобів, оформлення роботи комісій, уведення в дію документів (положень, інструкцій, правил, регламентів тощо), а також з інших питань, що потребують правового оформлення.

Письмово викладені в наказі рішення керівника установи стосуються конкретних виконавців або колективу установи в цілому. В окремих випадках наказ може стосуватися широкого кола установ і посадових осіб незалежно від підпорядкованості.

Важливою складовою роботи з наказами є своєчасне внесення до них змін та припинення їх дії у разі прийняття нових наказів.

Необхідність прийняття нового наказу спричинюють:

o зміни, скасування, продовження строку дії організаційних та інших документів (інструкцій, положень, регламентів, графіків роботи, правил, номенклатур справ тощо) - з початку наступного року або після закінчення дії документа;
o надання співробітникам прав і повноважень (підписання документів від імені установи, розпоряджання коштами, включення до комісій, покладення відповідальності за різні об'єкти), а також скасування таких наказів - при прийнятті/переведенні на посаду і при звільненні відповідного працівника.

Накази з основної діяльності можуть бути як ініціативними, так і виданими на виконання законів України, постанов, розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів органів вищого рівня. Накази за змістом обов'язково мають відповідати чинному законодавству.