< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Процесуальні аспекти застосування заходів забезпечення кримінального провадження

Поняття та види заходів забезпечення кримінального провадження

Кримінальний процесуальний кодекс України приділив заходам забезпечення кримінального провадження, що мають характер примусу, окремий розділ - другий. Такі заходи необхідно визначити як передбачені кримінальним процесуальним законодавством процесуальні засоби примусового характеру, які застосовуються у сфері кримінального провадження уповноваженими на те посадовими особами і державними органами, за наявності підстав і в порядку, передбаченому законом, стосовно підозрюваних, обвинувачених, свідків для попередження і припинення їхніх неправомірних дій з метою успішного розслідування і судового розгляду кримінального провадження та вирішення завдань кримінального провадження.

Тобто метою заходів забезпечення кримінального провадження є сприяння у виконанні однієї із необхідних умов такої діяльності, а саме: забезпечення належної поведінки суб'єктів кримінального провадження, коло яких визначено відповідними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний КПК України містить перелік заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України ними є: 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід (ст.ст. 133-143 КПК України); 2) накладення грошового стягнення (ст.ст. 144-147 КПК України); 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ст.ст. 148-153 КПК України); 4) відсторонення від посади (ст.ст. 154-158 КПК України); 5) тимчасовий доступ до речей і документів (ст.ст. 159-166 КПК України); 6) тимчасове вилучення майна (ст.ст. 167-169 КПК України); 7) арешт майна (ст.ст. 170-175 КПК України); 8) затримання особи (ст.ст. 188-192, 207-213 КПК України); 9) запобіжні заходи (ст.ст. 177-187 КПК України).

Цей перелік заходів забезпечення кримінального провадження є вичерпним.

При цьому запобіжні заходи - це частина заходів забезпечення кримінального провадження, спрямованих на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого через певне обмеження їхніх особистих прав.

Запобіжні заходи мають свою класифікацію, якими згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України є:

  • - особисте зобов'язання (ст. 179 КПК України);
  • - особиста порука (ст. 180 КПК України);
  • - застава (ст. 182 КПК України);
  • - домашній арешт (ст. 181 КПК України);
  • - тримання під вартою (ст. 183 КПК України);
  • - затримання особи - тимчасовий запобіжний захід (ст.ст. 188-192, 207-213 КПК України).

У нормах КПК України, які визначають особливі порядки кримінального провадження (Розділ IV), також визначені такі запобіжні заходи:

  • - щодо неповнолітніх - нагляд батьків, опікунів, піклувальників, адміністрації дитячої установи (ч. 1 ст. 493 КПК України);
  • - щодо особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування - 1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом; 2) поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку (ч. 2 ст. 508 КПК України).

Правообмежувальний характер заходів забезпечення кримінального провадження обумовлює необхідність встановлення системи гарантій, які забезпечують їх законне та обґрунтоване застосування. Адже кримінальне судочинство хоч і повинно бути ефективним засобом захисту прав та свобод, в правозастосовній практиці досить часто мають місце випадки зловживання суб'єктами кримінального судочинства процесуальними правами та повноваженнями, на що постійно звертається увага правозахисних організацій та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >