< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Грошово-кредитна статистика

"Статистика грошового обігу"

Сутність грошового обігу та завдання його статистичного вивчення

У функціонуванні економічної системи країни головну роль відіграють гроші і грошовий обіг.

Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є й рух грошей, що його обслуговує.

Сучасна теорія грошового обігу розроблена відомим математиком і статистиком І. Фішером і ґрунтується на класичній кількісній теорії грошей. Оскільки кожна грошова одиниця за певний період може бути використана для придбання товарів не один раз, то й загальна величина грошового обігу за цей час набагато більша від кількості грошей, що перебувають в обігу. Гроші не залишаються нерухомими, тому величина грошового обігу залежить під кількості грошей на швидкості їх обігу.

Грошовий обіг — це рух коштів усередині країни в готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки в економіці.

Розвиток суспільства супроводжується розвитком теорії грошового обігу та методології вимірювання грошової маси як важливого макроекономічного показника. Концепція грошового обігу ґрунтується на економічній теорії, яка розкриває особливості ролі грошей і грошового обігу в умовах планової та ринкової економіки. Якщо в плановій економіці рух грошових коштів має підпорядковане, другорядне значення порівняно з матеріальними потоками, то в ринковій економіці, навпаки, грошові потоки відіграють провідну роль. У плановій економіці управління здійснюється через регулювання переважно натуральних пропозицій, а грошові потоки лише відображають обсяги продукції та послуг, їх рух у вартісній формі, і тому в ній не може бути надлишку чи нестачі грошей, а отже й інфляції.

У ринковій економіці нестача грошових коштів або їх емісія можуть здійснювати вплив на попит і пропозицію, на коливання цін і процентних ставок, на розвиток чи спад (стагнацію) виробництва.

Грошовий обіг в країні регулюється грошовою системою та здійснюється шляхом реалізації механізму грошово-кредитної політики.

Грошова система — це форма організації грошового обігу, яка закріплена національним законодавством і складається з таких елементів:

  • - грошової одиниці та її найменування;
  • - масштабу цін;
  • - видів законних платіжних засобів;
  • - платіжного обороту та його організації;
  • - механізму регулювання грошового обігу та органів, що його здійснюють. Грошова система України характеризується тим, що вирішальну роль в її організації та функціонуванні відіграють Верховна Рада України та НБУ.

Правові основи організації грошового обігу в Україні закладено в Конституції України та в Законах України "Про Національний банк України", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні".

У ст. 92 Конституції України64 передбачено, що засади створення і функціонування грошового ринку, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України встановлюються винятково законами України.

У ст. 100 Конституції України визначено, що основні засади грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням покладено на Раду НБУ.

У Конституції України також закріплено, що офіційною грошовою одиницею України є гривня, забезпечення стабільності якої є основною функцією НБУ.

Важливу роль у створенні грошової системи в Україні відіграв Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.1996 р., яким було введено в обіг національну грошову одиницю — гривню, яка забезпечила економіку національною валютою65. Зазначений Указ передбачав введення в обіг банкнот вартістю 1, 2, 5, 10, 25, 50 і 100 гривень.

Конкретний механізм реалізації грошово-кредитної політики передбачений у розділах IV і V Закону України "Про Національний банк України". За НБУ закріплено монопольне право здійснення емісії національної валюти та організація її обігу. Йому належить не тільки виняткове право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети, організація їх обігу, а й вилучення їх з обігу66.

Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняється. Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.

Банкноти і монети, випущені НБУ, є безумовними зобов'язаннями НБУ і забезпечуються всіма його активами.

Важливу роль у становленні правової основи взаємовідносин між суб'єктами господарювання і банками з приводу функціонування банківських рахунків та порядку переказу грошей відіграє Закон України від 5 квітня 2001 року "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні". В цьому законі визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу грошей в межах України.

Усіх суб'єктів грошового обігу можна згрупувати у такі чотири великі групи:

  • - суб'єкти господарювання, які забезпечують створення та реалізацію валовою національного продукту;
  • - домашні господарства, які забезпечують виробництво національного продукту основними факторами (робочою силою, засобами виробництва, які перебувають у приватній власності та ін.) і є кінцевими його споживачами;
  • - державні структури, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, впливаючи на реалізацію та споживання останнього;
  • - фінансові посередники, які можуть діяти на фінансовому ринку від власного імені та власним коштом (банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо).

Кожен економічний суб'єкт бере участь у грошовому обігу двояко — як одержувач певних грошових доходів і як особа, яка витрачає одержані доходи.

Грошовий обіг відбувається в безготівковій та готівковій формах.

У сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів. Цей рух обслуговують банкноти (паперові гроші) та розмінні монети.

У сфері безготівкового обігу грошові кошти переміщуються або шляхом переказу з одного рахунку на інший, або шляхом проведення взаємозаліків зустрічних вимог, не виходячи за межі банківської системи.

За характером платежів у складі сукупного грошового обігу розрізняють товарний платіжний обіг та нетоварний платіжний обіг. До складу першого входять платежі за товари, виконані роботи і послуги, а до другого — платежі до бюджету та платежі за іншими фінансовими операціями.

Грошово-кредитна статистика — це сукупність даних про вимоги та зобов'язання сектору фінансових корпорацій та його підсекторів щодо інших секторів економіки країни та нерезидентів. Це одна з чотирьох систем макроекономічної статистики, крім статистики національних рахунків, статистики державних фінансів та статистики зовнішньоекономічної діяльності і міжнародних фінансів.

Грошово-кредитна статистика України включає дані про запаси фінансових та нефінансових активів і пасивів НБУ та банків, що створені та діють на території України. Наразі грошово-кредитною статистикою в Україні охоплюється 100 процентів банків (крім банків, що знаходяться в режимі ліквідації) та не охоплюються інші фінансові корпорації, такі як страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, кредитні установи, фінансові компанії. Відповідальним за складання грошово-кредитної статистики є НБУ відповідно до Закону України "Про Національний банк України".

Джерелом даних для складання грошово-кредитної статистики в Україні є статистична звітність комерційних банків і НБУ.

Грошово-кредитна статистика складається та розповсюджується на щомісячній основі. Дані грошово-кредитної статистики сприяють розробленню грошово-кредитної політики та контролю за її проведенням, утворюють статистичну основу для макроекономічного аналізу та програмування, для оцінювання стабільності фінансового сектору, а також є необхідною інформацією для широкого кола користувачів — органів влади, резидентів і нерезидентів, що проводять операції з фінансовими корпораціями країни.

Грошово-кредитна статистика складається відповідно до міжнародних стандартів, викладених у Керівництві з грошово-кредитної та фінансової статистики (МВФ, 2000 р.). Методологія складання грошово-кредитної статистики узгоджується з вимогами СНР (1993 р.), Керівництва з платіжного балансу, Керівництва зі статистики державних фінансів, інших офіційних видань МВФ та інших міжнародних організацій.

Метою статистики грошового обігу є забезпечення органів грошово-кредитного регулювання достовірною інформацією про стан грошової системи для розроблення та реалізації грошово-кредитної політики.

Основними завданнями статистики грошового обігу є:

  • - визначення розмірів, структури, динаміки грошової маси та її розподіл за регіонами та групами населення;
  • - визначення параметрів готівкової та безготівкової емісії;
  • - визначення купюрної структури готівки;
  • - виявлення кількісних параметрів взаємозв'язку між грошовим обігом і рівнем економічного розвитку та інфляцією;
  • - прогноз параметрів грошового обігу та купівельної спроможності грошей. Об'єктом статистики грошового обігу є всі елементи грошової системи, форми організації та методи регулювання грошового обігу.

Предметом статистики грошового обігу є кількісна сторона масових явищ у сфері грошового обігу, тобто спостереження, зведення і групування даних про монетарні операції в готівковій та безготівковій формах, а також аналіз взаємозв'язку між кількістю грошей в економіці і грошовим обігом, з одного боку, та реальними економічними процесами, з іншого.

Система показників статистики грошового обігу включає три взаємопов'язані блоки:

  • - блок макроекономічних показників, який включає показники, що дозволяють оцінити зв'язок грошей і грошового обігу з реальним сектором економіки, реальний рівень грошової маси і його динаміку, а також рівень національної економіки в порівнянні з іншими країнами;
  • - блок видів грошей, який дозволяє класифікувати всю сукупність ліквідних активів, що використовуються як гроші, за ступенем їх ліквідності і роллю в грошовому обігу;
  • - блок показників грошової маси, який характеризує різні підходи до розрахунку грошової маси і включає національну систему грошових агрегатів та системи агрегатів грошової маси за методологічними засадами МВФ.

Взаємозв'язок між окремими блоками цієї системи дозволяє використовувати її для уточнення розрахунку її окремих показників і здійснення грошового регулювання економіки.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >