< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Екзистенціальна теорія походження культури

Екзистенціальна теорія походження культури розроблена К. Ясперсом у праці "Зміст і призначення історії". Він вважав, що, культуру можна датувати осьовим часом. Вона у формі мистецтва, філософії, релігії стала для людини способом подолання трагізму буття, який відкрився для неї вперше. Духовний зміст культури виникає й існує тільки в діалозі між особистостями як нескінченний рух до трансцендентного. Культура діалогічна. Діалог ведеться в полі культури між трансценденцією і людиною.

Осьовий час: 800-200 років до н. е. У Китаї, Індії, Європі, за міфологічною картиною, відкривається жах реального буття, і людина вперше трагічно усвідомлює кінечність власного життя, ставить питання про вищий зміст буття. У цей час у Китаї жили Конфуцій і Лао-Цзи, виникли найзначиміші напрями китайської філософії. В Індії з'явилися Упанішади, жив і проповідував своє вчення Будда, у філософській думці Індії, як і Китаю, були розглянуті всі можливості філософського збагнення дійсності, аж до скептицизму, матеріалізму, софістики й нігілізму. В Ірані Зярятустра вчив про світ, де відбувається боротьба добра зі злом; у Палестині виступали пророки - Ілія, Ісайя, Ієремія й Второісайя; у Греції - це час Гомера, філософів Парменіда, Горакліта, Плато-на, Арістотеля, трагіків, істориків Ксенофонта й Фукідіда. Усе, пов'язане з цими іменами, виникло майже одночасно протягом деяких століть у Китаї, Індії й на Заході незалежно одне від одного.

Нове, що виникло в цю епоху в трьох згаданих культурах, зводиться до того, що людина усвідомлює буття в цілому, саму себе й свої межі. Перед нею відкриваються страхіття світу й власна безпорадність. Перебуваючи над прірвою, людина ставить радикальні питання, вимагає звільнення й порятунку. Усвідомлюючи свої межі, вона ставить перед собою вищі цілі, пізнає абсолютність у глибинах самосвідомості й у зрозумілості трансцендентного світу. У цю епоху були розроблені основні категорії, якими ми мислимо й донині, закладені основи світових релігій, що й сьогодні визначають життя людей. У всіх напрямах відбувався перехід до універсальності.

Міф поступився місцем трагедії: усвідомленню існування на грані природного світу та трансцендентного. Мистецтво, філософія, релігія вириваються за межі замкненої самозаспокоєної свідомості до світу незнаного (ноуменальної волі, за Кантом). Єдине знання для людини - безсумнівність її власного існування. На думку ж М. Хайдеггера, перші симптоми занепаду спостерігаються саме в осьову епоху з її нескінченною рефлексією, що зруйнувала єдність людини та світу і відкрила шлях до нігілізму.

Психоаналітична теорія походження культури

На думку розробника психоаналітичної теорії походження культури Зігмунда Ф рейд а, культура - це вся сукупність досягнень і інститутів, покликаних захищати людей від ворожого навколишнього середовища й регулювати відношення один з одним. Культура - одночасно і продукт приборкання потягів, і джерело подібного приборкання. Усі її інститути й установлення, норми та заповіді, ідеї та теорії спрямовані на примус людей до громадсько-корисної діяльності. Культура використовує різні засоби примусу: і пряме насильство, і різні принади (мистецтво, релігія), що примирюють індивідів з неминучими обмеженнями їх життєдіяльності.

Для вирішення проблеми походження культури 3. Фрейд звернувся до внутрішнього життя архаїчної людини1. Вивчаючи життєдіяльність сучасних йому архаїчних племен, 3. Фрейд відзначив, що у всіх племенах діє система моральних заборон, що регламентують усі сторони життя. Особливу роль відіграли своєрідні тотемічні системи, на які насамперед поширювалися заборони їх знищення чи оскверніння. Описуючи звичаї й традиції племен, Фрейд прагнув зрозуміти, як біологічне перетворюється на соціальне.

Проникаючи в сутність моральних заборон (табу), 3. Фрейд розробив власну концепцію походження культури. На його думку, система заборон компенсувала втрату тваринних інстинктів. Якщо підійти до проблеми табу з погляду психоаналізу, то, на думку 3. Фрейда, можна виявити, що є речі, які людина не може допустити за жодних умов.

Табу жорстко регулює всі сторони життя й панує над ним. Зважаючи на те, що частина заборон зрозуміла за своїми цілями, інша ж здається безглуздою, 3. Фрейд розглядав табу як результат подвійності почуттів. Він виводив феномен совісті з первородного гріха пралюдей - убивства первісного "батька" племені. Сексуальне суперництво дітей з батьком привело до того, що вони біля джерел історії вирішили позбутися його. Однак цей вчинок не пройшов для них безслідно. Страшний злочин викликав каяття. Діти заприсяглися ніколи більше не робити такого. Так відбулося, за 3. Фрейдом, народження людини з тварини. Свідомість виникла, на його думку, з надр психіки, а совість - це, по суті, подвоєння реальності. Людська уява працює, коли відновлюється в пам'яті епізод, що викликав раніше збентеження. Свідомість народжується з болісного процесу воскресіння тієї нав'язливої картини, яка розбудила совість. Тобто каяття породило й феномен культури як засіб подолання нав'язливих прагнень. За переконанням 3. Фрейда, темне відчуття споконвічної провини мало своїм джерелом комплекс Едіпа. Уроджений несвідомий потяг викликав гріх, який виявився поворотним пунктом у походженні людини, першодвигуном людської історії. Зробивши колективний злочин, прелюди зорганізувалися в рід, тобто навчилися жити соціальним життям, що й сприяло перетворенню стадної тварини на людину й народженню культури.

Таким чином, кожна культура, за словами 3. Фрейда, створюється примусово для придушення первинних, особливо сексуальних, потягів. Культура пригнічує природні руйнівні тенденції накладенням заборон.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >