< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Нормотворче провадження

По суті, цей вид адміністративного провадження регламентує порядок підготовки і прийняття підзаконних нормативно-правових актів різного рівня. Залежно від цього рівня, а точніше - від сфери організуючого впливу розроблюваних нормативних актів в юридичній науці прийнято виділяти такі нормотворчі провадження:

  • - провадження з прийняття постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України;
  • - провадження з видання наказів, інструкцій та інших актів міністерств, державних комітетів та інших центральних органів спеціальної компетенції;
  • - провадження з видання рішень місцевих державних адміністрацій; провадження з видання локальних актів (наказів, положень, правил) керівниками державних підприємств, установ та організацій;
  • - провадження з видання нормативних актів органами місцевого самоврядування.

В адміністративно-правовій теорії загальноприйнятий підхід до визначення обсягу, змісту та кількості стадій нормотворчого провадження відсутній. Так само не існує єдиної думки щодо характеру та числа етапів, з яких складається окрема стадія такого виду адміністративного провадження.

Так, зокрема, російські вчені-адміністративісти Б. Лазарев, І. Муксіновта О. Ноздрачов виділяють такі стадії нормотворчого процесу в управлінській діяльності:

  • - збирання інформації та виявлення проблемних ситуацій;
  • - розробка проекту нормативного акта управління;
  • - узгодження, візування, обговорення проекту громадськістю та у відповідному органі;
  • - прийняття рішення й оформлення акта;
  • - опублікування акта або доведення до відома всіх заінтересованих осіб.

В. Сорокін виокремлює такі стадії нормотворчого провадження:

  • а) підготовка проекту нормативного акта;
  • б) розгляд проекту й прийняття нормативного акта;
  • в) державна реєстрація нормативного акта;
  • г) опублікування нормативного акта та набрання ним чинності.

В. Авер'янов вважає, що стадіями адміністративної нормо-творчості є:

  • 1) підготовка нормативного акта;
  • 2) прийняття нормативного акта;
  • 3) доведення рішення до відома виконавців та заінтересованих осіб.

При цьому у середині стадій нормотворчого провадження зазначений вчений виокремлює такі процесуальні етапи:

  • 1 етап:
    • а) правова ініціатива;
    • б) аналіз ситуацій й варіантів правового впливу (на цьому етапі з'ясовується фактичний стан справ та можливі варіанти розв'язання питань, що виникли);
    • в) підготовка проекту акта управління (включає обговорення, узгодження та належне оформлення проекту);
  • 2 етап:
    • а) обговорення та голосування (факультативний етап, притаманний для прийняття рішень колегіальними органами);
    • б) доопрацювання проекту;
    • в) оформлення рішення (остаточне редагування проекту акта, його підписання та присвоєння акту порядкового номера);
  • 3 етап:
    • а) оприлюднення нормативного акта в засобах масової інформації або доведення його змісту до відома виконавців і заінтересованих осіб в інший спосіб.

О. Кузьменко пропонує в конструкції нормотворчого провадження виділяти 5 стадій, а саме:

  • 1) підготовку нормативного акта;
  • 2) прийняття нормативного акта;
  • 3) реєстрацію нормативного акта;
  • 4) набуття нормативними актами чинності;
  • 5) оскарження та опротестування.

Провадження за зверненнями громадян

Відповідне провадження поєднує в собі юрисдикційні (провадження за скаргами) та неюрисдикційні (інші види звернень) елементи. Правове регулювання цього виду провадження здійснюється, перш за все, за Конституцією, спеціальним Законом "Про звернення громадян" та іншими законами та підзаконними актами, які відображають специфіку провадження за скаргами в окремих сферах публічного адміністрування (податкових органів, органів внутрішніх справ, митних органів тощо).

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності. Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке саме право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліків діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать ті, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Скарга може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом 1 року з моменту прийняття рішення, але не пізніше 1 місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

Законодавством встановлені певні вимоги до звернення. Так, згідно зі ст. 5 Закону "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне). Письмове звернення повинно бути підписане заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, Героїв України, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше 1 місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

ПК передбачив засади надання податкових консультацій. Зокрема, за зверненнями платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі. Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищестоящим органом податкової служби або вищестоящим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (ст. 52 ПК). Окрім того, передбачена можливість оскарження рішень контролюючих органів (ст. 56 ПК). Так, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошових зобов'язань або прийняте будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПК або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог законодавства) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Скарги на рішення державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях та містах Києві та Севастополі подаються до Державної податкової служби України.

Провадження з розгляду звернень громадян - це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів публічної адміністрації з розгляду скарг, заяв і пропозицій окремих громадян та їхніх колективів.

Адміністративне провадження з розгляду звернень громадян характеризується рядом особливостей:

  • 1) на відміну від більшості адміністративних проваджень, котрі порушуються органами публічної влади, це провадження здійснюється внаслідок волевиявлення громадян. Громадянин (колектив громадян) у ньому завжди є єдиним ініціатором та, одночасно, головною заінтересованою стороною;
  • 2) провадження з розгляду звернень громадян - це єдине адміністративне провадження, яке не може бути однозначно віднесено до конфліктних або неконфліктних. У його межах можуть розглядатися як адміністративні справи "позитивного" (управлінського) характеру, так і справи, що виникають з приводу конфлікту між учасниками правовідносин (перший тип справ базується на заявах та пропозиціях громадян, другий - на їхніх скаргах).

Отже, принцип поділу Особливої частини адміністративно-процесуального права на юрисдикційну та неюрисдикційну групи проваджень вимагає розмежовувати провадження з розгляду скарг громадян та провадження з розгляду їх заяв і пропозицій;

3) звернення громадян становить універсальний процесуальний засіб для порушення інших адміністративних проваджень (ліцензійного, реєстраційного, дозвільного, адміністративно-позовного тощо), а також їхніх окремих стадій або етапів. Так, наприклад, відповідно до ст. 19 Закону України від 21 квітня 1999 р. "Про виконавче провадження" підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема, є відповідна заява стягувача або його представника. Цілий ряд адміністративних проваджень (нормотворче, дисциплінарне, у справах про адміністративні делікти тощо) мають факультативну стадію оскарження, яка реалізується шляхом подання громадянином скарги на дії або рішення уповноважених суб'єктів адміністративної юрисдикції.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >