< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Шимон Шимонович

Українсько-польський латиномовний поет, філолог, культурний діяч Ш. Шимонович за походженням вірмен. Народився у Львові 1558 р., де провів свої дитячі та юнацькі роки. Освіту отримав у Краківському університеті, вдосконалюючи її у Бельгії, Франції. Повернувшись на батьківщину, тривалий час займався приватною педагогічною діяльністю. Його учнями були поет і юрист Томаш Дрездер, краківський каштелян Ян Собєський, великий канцлер і воєвода Київський Томаш Замойський, син гетьмана Яна Замойського, поет Ян Урсин. Один із засновників, директор наук та інспектор Замойської академії, де брав активну участь у доборі професорів кафедр, Шимонович сприяв створенню "руської друкарні" для видання книг слов'янськими мовами. Цікавився медициною, філологією, педагогікою, філософією, мав у своїй бібліотеці твори багатьох філософів. Як поет започаткував новий у польській літературі жанр — русинські пісні (селянки), в яких звертався до реального життя простих людей. Помер 1620 р. у Львові.

Гуманістична поезія Ш. Шимоновича отримала високу оцінку. Зарубіжні гуманісти зазначали, що у своїх віршах він перевершив деяких античних авторів, а в сучасній Європі небагато знайдеться поетів, рівних Шимоновичу. Стосовно людських рис Шимоновича зазначалось: Діогену не потрібен був ліхтар для пошуку людини, бо, прийшовши до Львова, він відразу знайшов її в особі Шимоновича.

Йосип Верещинський

Письменник, католицький єпископ з резиденцією у Фастові Й. Верещинський народився в українській сім'ї Корчаків на Холмщині, де тільки батько був вихований у католицькій вірі (с. Верещен Володаєвського повіту, рік народження точно не встановлений — 1532/1533 рр.). Освіту отримав у Красноставі. Належав до православної віри, був офіціалом православного Холмського єпископа, а потім перейшов у католицьку віру. У 1589 р. призначений "нареченим" єпископом Києва, зайнявши цю посаду фактично в 1593 р. Мав бурхливу діяльну вдачу, переймався світськими та культурними інтересами. При всій щирості релігійних почуттів був досить толерантним, що витлумачувалось польськими діячами як вперта приязнь до Русі. Писав як польською, так і українською мовами, друкував свої праці у заснованій ним друкарні у Фастові. Перу Й. Верещинського належить близько 17 праць, найбільш відомою з яких є "Правила, тобто наука або постанова кожному християнському королеві як добре жити". Помер в 1599 р.

Належачи до тієї освіченої верстви українського суспільства, що сполонізувалося, Й. Верещинський з симпатією ставився до України і українців, козацтва. Основну причину запустіння, невдачі поривів України до власновладства вбачав в її територіальному положенні, "чайки при битій дорозі". В його полемічних творах йшлося про обов'язок Польщі обороняти українські землі, укріплення Києва, заснування "січового ордену", тобто лицарського військового училища в Україні. Досить часто забував про основне завдання священика і більше думав про боротьбу з турецькими та татарськими нападниками, виступаючи з придворними козаками в походи проти них, закликав німецького цісаря, польського короля і царя московського до спільної боротьби з турками і татарами. Саме цьому присвячена його праця "Правила...", в якій він переконує німецького імператора, московського великого князя і короля польського вдатися до хрестового походу проти турків, дає поради монархам, як організувати підготовку цього походу. Значну увагу приділяв етико-дидактичним питанням, підтримував матеріально інших культурних діячів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >