< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Принципи адміністративного судового процесу

В ході здійснення адміністративного судочинства досягаються такі цілі:

  • - захист суб'єктивних публічних прав громадян (тобто прав, якими наділений громадянин щодо держави);
  • - об'єктивний контроль за адміністрацією (який одночасно можна розглядати як результат індивідуальних позовів);
  • - реалізація вимог правової держави;
  • - вдосконалення законодавства і його застосування з урахуванням змін у техніці, економіці, соціальній сфері;
  • - підтримання правової стабільності в Німеччині.

Для адміністративного судочинства характерна дія різних принципів, зокрема процедурних.

В Основному законі зазначається: "якщо особисті права громадянина порушені публічною владою, то особа може звернутися до судового захисту". Цю конституційну норму в Германії називають основним процесуальним правом, або вінцем правової держави. З цього випливають дві вимоги: повноти та ефективності судового захисту.

Згідно з позицією Федерального конституційного суду під публічною владою слід розуміти виконавчу владу, а не судову чи законодавчу.

Щодо ефективності судового захисту, то йдеться про прийнятний строк провадження у справі.

Однією з особливостей адміністративного судового процесу є те, що суд у силу своїх обов'язків досліджує обставини справи.

Допускається розгляд в адміністративних судах всіх публічно-правових спорів, що не належать до конституційно-правової сфери.

Важливим критерієм відмежування адміністративного від цивільного судочинства є відповідь на питання, чи йдеться у даному випадку про публічно-правовий спір. Публічно-правовим вважається спір про правові наслідки застосування публічного права. Як мінімум, один із суб'єктів правової дії повинен бути носієм державної влади.

У справах, що є складними, рішення може бути прийняте одноосібно суддею, передбачається також можливість спрощеного провадження - прийняття рішення у формі судового висновку після заслуховування сторін без проведення усного розслідування.

Види позовів

Законодавство не містить визначеного переліку адміністративно-правових позовів. Основний закон вимагає повного адміністративно-правового захисту, що зобов'язує суди приймати до розгляду будь-які адміністративно-правові позови, незалежно від конкретної форми. У сфері індивідуального судового захисту норми регулюють такі позови: про оскарження; про примус до виконання; про зізнання.

За допомогою позову про оскарження скаржник бажає припинити дію певного адміністративного акта. Метою позову про примус до виконання є, навпаки, прийняття відповідного адміністративного акта. Врегульованим є також позов про зізнання. За допомогою цього позову можна з'ясувати в судовому порядку, чи є відповідне адміністративно-правове відношення чи його нема, чи є нікчемний даний адміністративно-правовий акт.

Попередній судовий захист

У процедурах попереднього судового захисту на підставі попередніх фактів приймається не кінцеве рішення, а попереднє судове рішення, спрямоване на захист прав від можливого порушення.

Щільність судового контролю

Адміністративний суд спочатку перевіряє правомірність рішення адміністрації. Перевіряється дотримання адміністрацією принципів верховенства закону та заснованості на законі. При цьому суд відповідає на питання, чи не порушила адміністрація норми діючих законів і чи є законні підстави для її дій.

Адміністрація має простір для дій у тих випадках, якщо правові норми в описі фактичних обставин чи правових наслідків містить "відкриті" формулювання:

  • 1) щодо фактичних обставин норми законів часто містять нечіткі правові поняття, які потребують подальшої конкретизації. Конкретизація цих норм відбувається в ході застосування законів адміністративними органами. Таким чином, створюється відповідний простір для дій;
  • 2) законодавець може розширити цей простір, наділивши адміністрацію правом діяти на свій розсуд при виборі правових наслідків. Таким чином, адміністрація отримує додатковий вільний простір, у межах якого може вибирати одне із кількох можливих правових наслідків.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >