< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ПЕРЕДМОВА

Шановний друже!

Ви — студент вищого педагогічного навчального закладу, а отже, готуєтесь стати педагогом, вихователем, наставником, Учителем з великої літери.

"Учитель! Який безмежно великий зміст цього слова! Яка глибина його значення! Яка височінь і краса його місії!", - захоплено писав про вчителя видатний український педагог Яків Феофанович Чепіга (1875-1938).

Добрий, терплячий, уважний, мудрий, далекоглядний наставник на життєвій дорозі, невтомний, самовідданий — аж до самопожертви – трудівник і безкорисливий слуга народу, високосвідомий громадянин своєї Вітчизни, "апостол Правди і Науки" (С.Русова), чесний, справедливий, щедрий, високоморальний, оптимістичний, доброзичливий, дружелюбний, чуйний, гуманний, висококультурний, мужній і відповідальний борець проти неосвіченості і безкультур'я - таким у нашій уяві постає вчитель.

Видатний чеський педагог Ян Амос Коменський (1592-1670) відзначав, що вчительська професія "прекрасна, як ніяка інша під сонцем". Він порівнював учителя з садівником, який пестливо вирощує дерева й рослини в саду, з архітектором, який турботливо забудовує знаннями всі куточки людської істоти, зі скульптором, який ретельно шліфує розум і душі людей, з полководцем, який енергійно здійснює наступ проти варварства і невігластва.

У концепції національного виховання, розробленій колективом українських учених-педагогів під орудою Міністерства освіти України, відзначено, що "Успішне вирішення завдань національного виховання, суттєве покращення всього навчально-виховного процесу, розвиток пізнавальної, трудової активності дітей і молоді безпосередньо пов'язані з удосконаленням підготовки педагогів, їх професійної педагогічної майстерності, ерудиції і культури" ("Освіта" від 26 жовтня 1994 р.). Там, зокрема підкреслено, що сучасний педагог повинен знати сутність і закономірності розвитку особистості; діагностику і методи визначення рівнів вихованості дітей; методи аналізу ефективності педагогічного управління процесом всебічного формування особистості; теорію і методику національного виховання, специфіку роботи класного керівника, вихователя групи продовженого дня, школи-інтернату та дитячого будинку, громадських дитячих організацій та ін.; принципи, форми та методи організації виховного впливу на дітей різних вікових груп. Педагог повинен уміти визначати конкретні завдання виховного впливу, виходячи із загальної мети національного виховання, рівнів вихованості дитячого колективу і умов навколишнього середовища; реалізувати принципи національного безперервного виховання, народознавчого, людинознавчого і особистісного підходів; володіти методами і формами педагогічної діагностики та педагогічного прогнозування; визначати мету виховання у відповідності з вихованістю дітей, організовувати навчально-виховний процес на основі глибокого і системного вивчення учнів, їх інтересів, запитів, можливостей на принципах добровільності та співробітництва; на практиці застосовувати принципи наукової організації праці, володіти методами позитивного впливу на дитину та управління дитячим колективом; налагоджувати постійні стосунки з батьками вихованців, вести педагогічну пропаганду, домагаючись єдності виховної діяльності школи, позашкільних установ, сім'ї та громадськості; сприяти самовихованню учнів, саморозвитку їх суспільно цінних якостей і створенню умов для самореалізації дитини як неповторної індивідуальності. Ці вимоги конкретизовані в наступних урядових і міністерських документах [Див. джерела 1 - 14 в кінці посібника]

Особливу роль у вирішенні цих важливих завдань має відіграти вивчення студентами в стінах вищого педагогічного закладу циклу педагогічних дисциплін (педагогіка, історія педагогіки, педагогічна творчість, основи педагогічної майстерності та ін.).

Кажуть, що педагогіка - це наука про виховання людини і мистецтво виховання. Справді, об'єктом педагогіки як науки є ті явища об'єктивної дійсності, які обумовлюють розвиток людського індивіда в процесі цілеспрямованої діяльності суспільства, а предметом - освіта і виховання як реальний цілісний педагогічний процес, організований в спеціальних соціальних інститутах (сім'ї, навчально- і культурно-освітніх закладах). Тому педагогіка є наука, яка вивчає сутність, закономірності, тенденції і перспективи розвитку педагогічного процесу як фактору і засобу розвитку людини упродовж усього її життя. На цій основі педагогіка розробляє теорію і технологію організації педагогічного процесу, форми і методи удосконалення діяльності педагога і різних видів діяльності учнів, а також стратегій і способів їх взаємодії.

Структура педагогічного мистецтва надзвичайно складна, адже виховання вимагає не лише найдосконаліших практичних умінь і навичок, а в першу чергу, ґрунтовних теоретичних знань у галузі педагогіки. У цьому зв'язку пропонований навчальний посібник з
педагогіки має на меті допомогти студенту - майбутньому педагогові – ґрунтовно оволодіти теорією педагогіки, яка в майбутній практичній діяльності сьогоднішнього студента стає необхідною умовою і міцною основою для досягання вершин педагогічної майстерності.

Цей навчальний посібник став результатом багатобічного викладання курсів педагогічних дисциплін на фізико-математичному факультеті Чернігівського державного педагогічного університету (до березня 1998 року інституту) імені Т.Г.Шевченка і, зокрема, курсу педагогіки.

Цей курс спрямований на якісне оновлення змісту педагогіки і її вивчення в педвузі. Ми намагалися критично осмислите, врахувати і творчо використати в навчальному курсі найновіші теоретичні і практичні здобутки в галузі педагогіки як в нашій країні, так і за рубежем, зокрема матеріали А.Н. Алексюка, Ю.К. Бабанського, Н.В.Бордовської та А.А. Реан, О.Ї.Вишневського, О.М. Кобрій та М.М.Чепіль, В.М. Галузинського і М.Б. Євтуха, Т.А.Ільїної, Б.Т.Лихачова, В.І.Лозової, П.І. Підкасистого, І .П.Підласого, О.Я.Савченко, В.О.Сластьоніна, І.Ф.Харламова, М.Д. Ярмаченка та інших.

У кінці книги вміщено список основної і додаткової літератури. Кожному літературному джерелу присвоєний певний номер, посилання на який може зустрічатися в тексті, наприклад. [21,270].

Курс містить 28 найважливіших тем. До кожної з них подані запитання і завдання, до окремих - список додаткової літератури.

Автор висловлює щиру подяку рецензентам — Миколі Дмитровичу Ярмаченку – академіку АПН України, доктору педагогічних наук, професорові, Володимиру Івановичу Бондарю – академіку АПН України, доктору педагогічних наук, професору, Івану Гнатовичу Єрмакову – кандидату історичних наук, старшому науковому співробітнику Інституту педагогіки АПН України, Валентину Миколайовичу Дідовичу – кандидату педагогічних наук, доценту ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка, які уважно прочитали рукопис і зробили цінні зауваження, врахування яких сприяло удосконаленню посібника.

Автор


 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >