Правовий характер бюджету як фінансового плану, його чинники

Бюджет України є основним фінансовим планом по створенню і використанню централізованого фонду коштів, який затверджується законом вищого представницького органу влади і внаслідок цього сам стає законом. Саме тому ефективність використання бюджетних коштів залежить від науково - обґрунтованої організації бюджетного процесу, фундаментом для якої виступає чинна законодавча база.

Нормативно-правові акти, які регламентують функціонування бюджетної системи, та органи влади, що їх видають, представлені у табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Нормативно-правові акти, які регламентують функціонування бюджетної системи, та органи влади, що їх видають

Державний бюджет як правова категорія являє собою закон України, який приймається органами законодавчої влади, а місцеві бюджети - органами влади місцевого самоврядування.

Бюджетні правовідносини—це врегульовані нормами бюджетного права суспільні відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, прийняття закону чи рішення про бюджет, зарахування, розподілу та перерахування бюджетних коштів; подання бюджетної звітності, складання, розгляду та затвердження звітів про виконання закону чи рішення про бюджет, бюджетного контролю, а також відповідальності за порушення бюджетного законодавства відповідно до Бюджетного кодексу України.

Сутність бюджетних правовідносин становлять їхні ознаки, які є концентрованим вираженням особливостей їх правової природи.

Коло суб'єктів бюджетних правовідносин є значно вужчим, ніж коло суб'єктів фінансових правовідносин, становлячи їх частину. Суб'єктів бюджетних правовідносин можна об'єднати в три групи:

• 1) держава, адміністративно-територіальні одиниці та територіальні громади (суспільно-територіальні утворення);
• 2) органи державної влади та місцевого самоврядування (колективні суб'єкти);
• 3) одержувачі бюджетних коштів (індивідуальні суб'єкти).

У бюджетних правовідносинах формуються особливі відносини владних суб'єктів, які представляють державу на двох рівнях:

• - Перший рівень - відносини між державою та державними органами, де держава представлена вищими державними органами;
• - Другий рівень - відносини між державними органами, одні з яких наділені бюджетною компетенцією, представляючи державу в бюджетних правовідносинах (уповноважені суб'єкти), а інші діють від власного імені (зобов'язані суб'єкти). Зазначене дозволяє говорити про організаційно-правову цілісність системи державних органів, під якою слід розуміти єдність частин (державних органів), певним чином поєднаних між собою (за змістовними чи формальними критеріями), які залежно від правової природи й характеру правового зв'язку між ними належать до досить стійкої організації - держави. Однак такий зв'язок буде неповним без урахування територіально-суспільної цілісності, унаслідок чого виникає правовий зв'язок між державою та адміністративно-територіальними одиницями в особі їх уповноважених органів, зокрема, з приводу передачі державою права на здійснення видатків, з приводу міжбюджетних трансфертів.

В українському законодавстві застосовується термін "бюджетні права" для характеристики статусу органів державної влади, які значною мірою є водночас і обов'язками (наприклад: "право" затверджувати бюджет, "право" розподіляти бюджетні кошти). Таким чином, бюджетне право і обов'язок об'єднані в одному повноваженні, що відображає їх нерозривність для суб'єктів бюджетного права.

Бюджетно-правовий статус державних органів влади включає право державних органів влади на:

• - власний бюджет;
• - отримання бюджетних доходів;
• - використання бюджетних коштів;
• - розподіл бюджетних доходів між бюджетами даної території;
• - утворення і використання в межах бюджету цільових або резервних фондів.

Зміст бюджетних прав зумовлений суверенітетом України: вони забезпечують фінансову базу для його підтримки. Шляхом реалізації цих прав у розпорядженні держави створюється бюджет, необхідний для її функціонування, виконання внутрішніх і зовнішніх задач, а також здійснюється єдина бюджетна політика на території всієї держави і, в результаті - єдина соціально-економічна політика. Крім того, ці права обумовлюють можливості координації дій України в рамках СНД і на світовій арені.

Бюджетні права закріплені в Конституції України, Бюджетному кодексі, в законах про бюджет на поточний рік.

Згідно зі ст. 5 Конституції Україна має право на самостійний бюджет. Українське законодавство детально регламентує порядок його формування та виконання, запроваджує податки, збори та інші джерела доходів, які належать зарахуванню до бюджетів. При цьому розподіл бюджетних повноважень є компетенцією як державних, так і місцевих органів влади (табл. 2.4).

Таблиця 2.4. Розподіл бюджетних повноважень між центральними і місцевими органами влади

Місце кожного з суб'єктів у системі адміністративно-територіального поділу впливає на конкретний перелік наданих їм бюджетних прав.

Бюджет перебуває у тісному взаємозв'язку із зовнішнім середовищем. Він не лише впливає на соціально-економічні процеси, а й сам зазнає впливу конкретних факторів, які доцільно розглядати з позицій об'єктивності й суб'єктивності (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Фактори формування і використання бюджету

Важливим фактором, що мав безпосередній вплив на обсяги доходів бюджету, стала зміна податкової політики нашої держави. Саме тому в частині розгляду стратегії формування бюджету варто було б виокремити податкову стратегію. Це матиме також певні позитивні наслідки щодо формування доходів бюджету. Прийняття Податкового кодексу започаткувало значні зміни в податковій системі.

Напрями впливу на формування та використання бюджету держави узагальнено на рис. 2.6.

Рис. 2.6. Напрями впливу на формування та використання бюджету держави

Таким чином, організація бюджетного процесу здійснюється з урахуванням таких нормативних актів, як: конституція, Бюджетний кодекс, Закони України, які регулюють окремі питання бюджетної та соціальної політики, постанови та розпорядження КМУ та інші акти державних та місцевих органів влади.