Вдосконалення навиків усної мови

Вибір формулювання. Вибираючи формулювання виступаючому необхідно враховувати особливості усної мови, тобто він має висловлюватись відповідно до комунікативної мети, предмета, мови, а також конкретної ситуації чітко та переконливо.

Переконливість виступу пояснюється не лише правильною побудовою оратором промови в якій ідеться про начальну проблему, а тим, що:

• - він добре зорієнтувався в ситуації (передусім врахував особливості образу мислення і мови своїх слухачів);
• - йому вдалося донести до слухачів свої думки якнайкраще, тобто в спонукаючій до роздумів, такій, що запам'ятовується, недвозначній і абсолютно дохідливій формі.

Необхідність доступно висловлювати перед аудиторією свої думки пов'язана з особливими умовами сприйняття інформації слухачами: слухач залежно від ситуації перебуває в інших стосунках з оратором і його висловом (спілкування в усній формі), аніж читач з автором книги (спілкування у письмовій формі).

З метою полегшення розуміння висловлюйте свої думки достатньо доступно та детально. Користуйтеся для цього так званою психологічною і функціональною надмірністю — комунікативними формами. До них належать: питання, повтори, узагальнення, перерахування, описи, переходи, повернення до викладеного, доповнення тощо.

Виголошуючи промову, застосовуйте також прийоми винахідливості, залучення та утримання уваги слухачів. Прагніть урізноманітнювати свою мову. Тримаєте слухачів у напрузі; це дасть можливість уникнути ситуації, коли чверть слухачів зі ста засвоює інформацію, що міститься у виступі, а три чверті боряться зі сном.

Прийоми для залучення і утримання уваги. Використання певного прийому винахідливості, що наводяться нижче, залежить від конкретної ситуації, приводу, мети, обставин і предмета мови, від вашого наміру і аудиторії.

Застосування цих прийомів допоможе уникнути заколисуючого ефекту.

• 1. Несподіванка. Використовуйте в мові несподівану і невідому слухачам інформацію, а також опуклі формулювання з "оживляючим ефектом".
• 2. "Провокація". На короткий час викличте у слухачів реакцію незгоди з висловлюваною інформацією, використовуйте цей період для підготовки слухачів до конструктивних висновків, для уточнення думки та чіткішого визначення власної позиції.
• 3. Гіпербола. Не бійтеся вдаватися до перебільшення, щоб загострити увагу аудиторії до предмета; це допоможе виявити причинно — наслідкові і умовно-слідчі взаємозв'язки подіями, процесами та поведінкою людей. Не забудьте, проте, пізніше, вже без перебільшень, чітко викласти свою позицію щодо окресленої проблеми.
• 4. Прогнозування. Ґрунтуючись на реальних фактах, робіть прогнози очікуваних подій, щоб підкреслити необхідні цінності орієнтації, які визначають інтереси, вимоги, побажання.
• 5. Зіставлення всіх "за і проти". Як огляд познайомте слухачів зі своїми аргументами "за і проти" якої-небудь думки, заходу, концепції і тощо. Після зіставлення всіх аргументів знайдіть правильне вирішення проблеми, використовуйте при цьому контрастну аргументацію: "Проте насправді..."
• 6. Делегування можливостей ухвалювати рішення. Широко використовуйте здібності партнерів ухвалювати рішення і їх комплектність для з'ясування предмета обговорення; за рахунок постановки відповідних питань залучайте партнерів до процесу мислення; утримуйтесь від наведення власних аргументів.
• 7. Апеляція до авторитету. Для підтвердження правильності власних думок посилайтеся на авторитет слухачів та авторитет науки.
• 8. Співпереживання. Захоплено описуйте події, що пов'язують вас із слухачами, не уникаючи подробиць, важливих для аудиторії, і теми, змушуючи слухачів співпереживати.
• 9. Внесення елементу неформальности Враховуйте предмет мови, поведінку аудиторії, думки про власні помилки, забобони, помилки і їх наслідки. Яким чином вам вдалося уникнути одностороннього підходу до тієї або іншої проблеми? Знайдіть її нове вирішення. Це дасть змогу подолати стриманість і упередженість слухачів і змінити їхню думку на вашу користь.
• 10. Драматизація. Пояснюйте наочно й захоплено, свідомо драматизуючи, щоб слухачі могли ототожнювати себе з дійовими особами і життєвою ситуацією.
• 11. Пряме включення. Відмовтеся від затяжного вступу або відступів, якщо ваші партнери мають уявлення про предмет промови; одразу ж починайте з найголовнішого. Це дасть змогу виграти час для викладу суті проблеми.
• 12. Гумор. Не "засушуйте'' свою мову. Наводьте смішні, парадоксальні приклади, розбавляйте оповідання веселими жартами, забавними історіями з життя людей, що оточують вас. Дайте слухачам можливість подумати та відпочити.
• 13. Експресія. Не відмовляйтеся від засобів посилення виразності, звичайно, враховуйте конкретну мовну ситуацію (офіційна мова - неофіційна мова). Якщо ви виступаєте без наперед підготовленого тексту, вибирайте такі формулювання, які б помітно відрізнялися від стилю промови (несподівані, стилістично незвичайні, такі, що запам'ятовуються, привертають увагу, тобто експресивні лексичні засоби).

Для того, щоб виділити яку-небудь думку, деякі оратори вдаються до прийому поступового посилення ефекту: стилістично нейтральні наочні вислови вони супроводжують експресивними формулюваннями (наприклад, образними порівняннями).