< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Концепції ефективності конкурентної ринкової економіки

Головна перевага конкурентної ринкової системи полягає у здатності вільних ринків забезпечувати ефективний розподіл обмежених ресурсів суспільства. Для пояснення ефективності конкурентної економіки використовують концепцію Парето-ефек-тивності та графічну модель розподілу благ Еджворта. Концепція ефективності конкурентної ринкової системи базується на понятті "ефективності за Парето**. Ефективність за Парето (Парето-оптимум) означає, що ресурси розподілені оптимально, якщо ніхто не може покращити свого становища, не погіршуючи становища іншого. Основним критерієм ефективності, згідно з теорією Парето, є наявність або відсутність перевитрат ресурсів. Графічно модель оптимального розподілу за Парето за допомогою кривої можливостей представлено на рис. 3.1.

"Графічна

Межа можливих корисностей - графічна модель економіки з двома економічними суб'єктами (171, £/2), які розподіляють між собою обмежений обсяг благ, ілюструє множину комбінацій рівнів корисностей (точки А, В, С), які можуть бути досягнуті учасвиками обміну. Всі точки на кривій відповідають Парето-ефективному розподілу, тоді як точка N показує неефективний розподіл суспільних благ. Проте різні варіанти розподілу добробуту суттєво відрізняються з погляду справедливості.

Парето-оптимальний розподіл ресурсів може не забезпечувати соціального оптимуму, допускаючи крайню нерівномірність розподілу наявних благ у суспільстві (точка АГ). Неефективний розподіл ресурсів іноді може бути більш справедливим, ніж ефективний. З множини варіантів суспільство може реально реалізувати лише один, конкретний, вибір, пов'язаний з конкретним поглядом на проблему справедливості, який і визначає функцію суспільного добробуту. Функція суспільного добробуту структурує індивідуальні розподіли залежно від індивідуальних уподобань, а рівень суспільного добробуту є деякою функцією від індивідуальних функцій корисності і функцією корисності кожного індивіда, що зростає.

Максимізація функції суспільного добробуту у відповідній графічній моделі (рис. 3.2) передбачає суміщення суспільних кривих байдужості з межею можливих корисностей, що дає можливість визначити точку рівноваги (точка £).

Графічна модель максимізації суспільного добробуту

Рис. 3.2. Графічна модель максимізації суспільного добробуту

Будь-який інший стан на межі можливих корисностей є неоптимальним щодо суспільного добробуту і одночасно Парето-оптимальним. У точці рівноваги забезпечується максимальний рівень добробуту економічних суб'єктів, проте такий розподіл - лише один з можливих варіантів справедливого розподілу.

Дотримання принципу Парето-оптимальності у чотирьох концепціях справедливості трактується по-різному. Егалітарний підхід вимагає рівномірного розподілу, за якого всі блага поділені порівну між усіма індивідами. Утилітарний підхід розглядає суспільний добробут як суму добробуту всіх членів суспільства. Роулзівський підхід допускає нерівність, щоб не позбавити найпродуктивніших виробників стимулу до праці, але передбачає перерозподіл частини доходів більш продуктивних економічних суб'єктів на користь найбідніших членів суспільства. Тобто ця концепція частково відповідає принципам Парето-оптимальності.

Ліберальний підхід полягає в тому, що результати конкурентних ринкових процесів вважаються справедливими, оскільки винагороджують тих, хто більш здібний і працьовитий, навіть якщо при цьому має місце крайня нерівність. Отже ця концепція не передбачає перерозподілу благ за принципом Парето-ефективності.

Суспільно оптимальними і справедливими вважаються Паре-то-ефективні варіанти розподілу: егалітарний, утилітарний, роулзівський. Сучасна держава прагне досягти компромісу між критеріями оптимальності та справедливості.

Ефективність функціонування конкурентної ринкової системи оцінюють за двома рівнями - часткової та загальної рівноваги. Часткова конкурентна ринкова рівновага - рівновага на ізольованому ринку певного товару - є ефективною, оскільки в точці рівноваги економічна цінність продукту для споживача і граничні витрати його виробництва збігаються. Рівноважна ціна дорівнює граничним витратам і граничній цінності продукту. За будь-яких відхилень від рівноваги ці величини не збігаються, розподіл ресурсів не є Парето-ефективним.

Але економіка не складається з окремих ізольованих ринків. Навпаки, є система тісно переплетених між собою ринкових цін, зміна яких на одному ринку зумовлює численні та значні зміни на інших споріднених ринках.

Коли всі ринки факторів виробництва і кінцевої продукції досягають часткової рівноваги, встановлюється загальна рівновага економічної системи..

Модель загальної економічної рівноваги Вальраса відображає взаємозв'язок ринків готової продукції і ринків факторів виробництва в умовах досконалої конкуренції. Модель дає змогу забезпечити одночасну рівновагу множини ринків. Закон Вальраса визначає залежність між окремими ринками за умов досконалої конкуренції: сума надлишкового попиту на всіх ринках має дорівнювати нулю. Аналіз загальної рівноваги розширює можливості оцінки ефективності функціонування ринкової економіки. Оптимізацію рішень щодо ефективного розподілу благ у процесі обміну на конкурентному ринку, за ординалістською версією, ілюструє графічна модель "скринька Еджворта" (рис. 3.3).

Вона представляє всі можливі варіанти розподілу двох благ (X, У) між двома споживачами (М, #). Рівновага встановлюється у точках дотику кривих байдужості кожного зі споживачів до лі- Рх

вії відносних цін (бюджетного обмеження, "Г- ).Ру

Ефективність обміну в діаграмі Еджворта

Рис. 3.3. Ефективність обміну в діаграмі Еджворта

Якщо на конкурентному ринку попит не відповідає пропозиції, ціни будуть змінюватись доти, доки криві байдужості обох споживачів знову стануть дотичними до лінії цін. У точці рівноваги граничні норми заміни кожного учасника ринку (MRS) до-

(р л

рівнюють співвідношенню цін товарів х :

Якщо кожен учасник обміну максимізує свою корисність і при цьому відбувається взаємовигідна торгівля, то в результаті на ринку споживчих товарів встановлюється рівновага, за якої розподіл благ є Парето-ефективним за споживанням та обміном.

Крива контрактів у продуктовій "скриньці Еджворта" єднає всі точки ефективного розподілу обмежених благ між двома Індивідами (точки D, Н, Е, F). Кожна точка на кривій контрактів відповідає точці ринкової рівноваги і ефективна за Парето, оскільки у цих точках жоден зі споживачів не може поліпшити свого стану, не погіршуючи стану іншого. На основі кривої контрактів будується межа можливих корисностей (UPC).

Для ефективного функціонування конкурентної ринкової системи ресурси мають бути розподілені між різними видами виробництва благ так, щоб структура виробництва відповідала структурі суспільних потреб. Споживачі повинні бути готові заміщувати блага у споживчому кошику в тій самій пропорції, в якій економіка може трансформувати одне благо в інше. У цьому випадку досягається повна ефективність розподілу ресурсів. Оскільки виробники і споживачі прирівнюють граничні норми заміни благ до однакових ринкових цін, то гранична норма трансформації будь-якого блага в інше (MRT) у сфері виробництва дорівнює граничній нормі заміни цих благ (MAS) для кожного споживача:

MRTxy - MRSxy . (3.2)

Ця рівність означає, що немає способу покращити становище споживачів за рахунок змін у виробництві цих благ. В економічній системі встановлюється загальна рівновага, яка відповідає критерію Парето-оптимальності.

Загальні умови ефективності досконалої конкурентної економіки описуються системою рівнянь: 1) рівновага у конкурентній економіці ефективна за споживанням та обміном, якщо: р

MRSMxy=MRSnXY=-^-; 2) загальна рівновага економічної сис-

теми Парето-ефективна за розподілом ресурсів в усіх сферах, якщо: MRSxy^MRTxy .

Ринковий механізм забезпечує ефективність лише за умов досконалої конкуренції. Проте в умовах змішаної економіки ринки не є досконало конкурентними і мають иизку дефектів: циклічний характер економічного розвитку, монополізм влади, недостатня поінформованість ринкових суб'єктів; негативний вплив зовнішніх екстервалій; неспроможність забезпечити виробництво і досконалий розподіл суспільних благ, які задовольняють потреби всіх членів суспільства однаковою мірою (національна оборона, освіта, охорона громадського порядку, наукові дослідження, природоохоронні заходи та ін.). У такій ситуації об'єк-

тивно закономірним є втручання держави, яке передбачає, пом'якшує, усуває негативні вияви ринкової економіки через відповідний інструментарій державного регулювання.

Суспільні блага поділяються на "чисті" і "недосконалі". Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, невинятко-вістю (неможливістю виключення будь-кого з користування цим благом) і неконкурентністю - неможливістю перешкодити споживати це благо людям, які не заплатили за нього. Недосконалі блага характеризуються обмеженими можливостями використання, зумовленими географічним положенням або необхідністю мати додаткові приватні блага. Особливим різновидом суспільних благ є спільні ресурси (родовища корисних копалин, дикі тварини, флора, фауна).

Ринок неспроможний забезпечити громадян суспільними благами, тому держава стає основним їх виробником чи замовником, визначає оптимальну їх кількість і мінімізує витрати їх виробництва. Теорія суспільного вибору розрізняє дві основні моделі прийняття рішень щодо реалізації суспільних проектів: 1) за допомогою моделі прямої демократії, коли рішення найчастіше приймається більшістю голосів шляхом прямого голосування у формі референдумів; 2) за допомогою моделі представницької демократії, коли рішення приймається представницьким органом влади.

У процесі державного регулювання економічної діяльності ринкових суб'єктів виявляються певні вади або неспроможність самої державної влади. Будь-яке суспільство, по суті, змушене робити компромісний вибір між двома проблемами - неспроможністю ринку і неспроможністю державної влади. На шляху входження України до розвинутих країн світу необхідно підтримувати соціал-демократичний вектор у проведенні економічної політики, вдало поєднувати державну та квазідержавну системи управління національною економікою.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >