< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Підписний капітал регіональних МФО

Одним із головних джерел коштів є статутний капітал, який формується за рахунок внесків країн - членів банку розвитку. Статутний, або підписний, капітал поділяється на дві частини: сплачувану і гарантійну. Перша формується шляхом оплати країнами-засновниками інституту розвитку його акцій та відіграє важливу роль у діяльності банку. По-перше, ці кошти використовуються для кредитування, по-друге, кількість акцій впливає на позицію країни-члена під час ухвалення рішень. Обсяг сплаченого капіталу варіює в межах від 3,5 млрд (АзБР) до 6,8 млрд дол. (ЄБРР).

Гарантійна частина статутного капіталу одразу не оплачується, проте країни-засновники зобов'язуються внести її на першу вимогу банку розвитку. Це можна зробити як у конвертованій валюті, так і у валюті, в якій можуть бути виражені зобов'язання банку. Гарантійний капітал виконує важливу функцію - є забезпеченням зобов'язань банку розвитку.

Як і в акціонерному товаристві, члени банку не відповідають за його зобов'язаннями всім своїм майном. Із країн-засновників може бути стягнута тільки гарантійна частина підписного капіталу. Слід зазначити, що у практиці функціонування багатосторонніх банків розвитку не було жодного такого випадку.

Обсяг сплачуваного капіталу, як правило, значно менший, ніж гарантійна частина. Виняток становить Андська корпорація розвитку (АКР), де частка гарантійної частини капіталу менше сплаченої.

Крім АКР, найбільше співвідношення підписного і сплаченого капіталів зареєстроване в ЄБРР - майже 50 %. В інших банках цей показник значно нижчий. Найменша частка сплаченого капіталу - в МАБР, вона дещо перевищує 4 %.

Обсяг статутного, або підписного, капіталу може бути переглянутий у бік збільшення. Наприклад, в ЄБРР і АзБР ця процедура відбувається не рідше ніж раз у п'ять років. За збільшення обсягу підписного капіталу країна, як правило, підписується на капітал пропорційно тій частці, якою вона володіє. Необхідність збільшення обсягу цього капіталу зумовлена зростанням обсягів залучення і видачі кредитів. Первинний обсяг статутного капіталу МАБР становив 850 млн дол. США. За більш ніж півстолітню історію діяльності він неодноразово переглядався і був збільшений до 101 млрд дол.

Підписний капітал виконує також й іншу функцію. Підписка на акції банку розвитку впливає на розподіл голосів. Система голосування при ухваленні рішень е зваженою, як у МВФ або Світовому банку, тобто кожна країна має рівну кількість базисних голосів плюс додаткові голоси відповідно до частки у статутному капіталі.

До підписки на акції інститутів розвитку допускаються як країни-позичальники, так і держави-донори. Значна частка акцій належить нерегіональним членам - розвиненим країнам. У регіональних банках розвитку їхня частка коливається від майже 40 % в АзБР до 88 % в ЄБРР.

Членство розвинених країн забезпечує не тільки капітал банку. За рахунок їхньої широкої участі багатосторонні банки розвитку одержують першокласний рейтинг за своїми зобов'язаннями. Розвинені країни також зацікавлені у членстві у банках розвитку, оскільки вони можуть впливати на політику банку, а компанії цих країн - брати участь у реалізації проектів, які фінансують банки.

Політика запозичення регіональних МФО

Власні кошти багатосторонніх банків розвитку недостатні для реалізації їхніх цілей, тому ці банки нерідко вдаються до запозичень на світовому ринку позикового капіталу, який забезпечує довгостроковий доступ до капітальних ресурсів і наявність коштів за низькою собівартістю для проведення кредитних операцій.

Багатосторонні банки розвитку розробляють політику запозичень, основні положення якої такі:

  • 1) потреба диверсифікації джерел засобів, що залучаються, змушує банки розвитку використовувати різні інструменти запозичень на ринку позикових капіталів: випуск облігацій, залучення кредитів, а також короткострокових депозитів, а з метою хеджування валютних і процентних ризиків використовуються і деривативи, зокрема валютні і процентні свопи;
  • 2) як і в будь-якому комерційному банкові, встановлюються ліміти за обсягами запозичень: портфель залучених коштів, як правило, обмежується обсягом гарантійного капіталу країн-донорів; у деяких випадках поріг встановлений на нижчому рівні, наприклад, у Карибському банку розвитку обсяг запозичень обмежується 65 % підписного капіталу.

Банки розвитку вважають за краще запозичувати у різних валютах, щоб задовольнити потреби своїх позичальників у грошових ресурсах і хеджувати курсові ризики. У позикових коштах переважають основні резервні валюти, нерідко бувають і національні валюти позичальників.

Оскільки банки розвитку надають довгострокові кредити, середній строк запозичень у регіональних банках становить близько семи років.

Проведенню операцій банками розвитку на світовому ринку позикових капіталів сприяє їхній високий кредитний рейтинг.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >