Сутність та роль кооперування фермерських господарств в ринкових умовах

Вітчизняний досвід свідчить, що в сучасних умовах необхідно відмовитись від прагнення забезпечити кожне господарство повним набором техніки. Нині найбільш перспективною формою забезпечення фермерських господарств технічними та іншим ресурсами є кооперування. Можлива також одночасна діяльність незалежних підприємств та міжфермерських кооперативів із спільного використання техніки. Але при цьому економічні взаємини фермерів з підприємствами виробничо-технічного сервісу, індивідуальними підприємцями повинні будуватися на основі досягнутих домовленостей про спільну господарську діяльність.

Кооперація забезпечує отримання більших прибутків на відміну від тих підприємств, що працюють самостійно. Українські сільгоспвиробники отримують лише 25 % від світової ціни на вироблену продукцію, тоді як фермери з розвинутих країн ринкової економіки - 85 %.

Як засвідчує світовий досвід найбільш стабільними країнами в умовах глобальної кризи являються країни з соціально-орієнтованими економіками, з сильно розвинутою кооперацією. У Швеції кооперація в економіці країни становить 90 %, Франції, Бельгії, Нідерландах, Австрії - 60-70 %. В Україні - це лише 1 %.

На сьогодні в Україні зареєстровано 774 кооперативів. Серед найбільш активних можна виокремити "Верховинську бринзу", що на Закарпатті, кооперативи Тернопільщини (молочний напрям, створений у 1993 р.), Чернівецької області (нараховує 5000 членів, один з перших поставив за мету побудувати кооперативний молокозавод), Вінниччини (ягідництво), Херсонщини, Кіровоградщини, Криму тощо. Усі ці об'єднання функціонують переважно за рахунок власних сил, окрім кількох регіонів, де обласна влада запроваджує регіональні програми підтримки, - Вінницька, Сумська, Рівненська, Івано-Франківська області.

На жаль, в новітній історії України це вузьке місце стосується не тільки сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, а й відноситься до споживчої та фінансової. Як наслідок - один із найвищих показників бідності на континенті, особливо в сільській місцевості, безробіття, вимирання українського села. Маючи, найвищий потенціал ґрунтово-кліматичних умов на континенті та славну історію минулого розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації і втрачені можливості сьогодення.

На сьогодні потенціал аграрної України використовуються не більше як на третину, в той же час сотні мільйонів людей голодують в світі, продовольство стає одним із вирішальних факторів світового розвитку, а самі громадяни України потерпають від продовольчих криз: цукрова, молочна, картопляна, зернова та інші, які змінюються, як погода на весні.

На сьогодні 98 % картоплі, 88 % фруктів і овочів та 83 % молока, загалом 70 % аграрної продукції виробляє дрібний товаровиробник, особисті селянські господарства, фермерські господарства, це мільйони робочих місць.

Кооперативний рух в Україні хоч і розвивається повільно, проте має позитивні наслідки. Щороку кількість кооперативів збільшується (рис. 3.1).

Станом на початок 2012 р., в Україні було зареєстровано 774 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативи, що на 30,5 % більше, ніж у минулому році. Найбільша кількість сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів налічується у Житомирській області - 96 (причому, станом на 01.01.2009 р. в області було 93 кооперативи), Вінницькій - 86 (3 роки тому - 71), Івано-Франківській - 66 (20) та АР Крим - 59 (40). Членами цих об'єднань є понад 20 тисяч осіб. У користуванні членів цих кооперативів знаходиться 19,1 тис. га посівних площ, 20,7 тис. голів корів.

Кооперативний рух на селі сприяє розвитку інфраструктури аграрного ринку, позитивно впливає на цінові коливання продовольчого ринку та створює прозору, без посередників, мережу заготівлі та збуту сільськогосподарської продукції. Разом з тим сільськогосподарська обслуговуюча кооперація, як складова аграрного сектору, є складною соціально-економічною проблемою, яка потребує докладання значних зусиль на всіх рівнях управління.

Рис. 3.1. Динаміка кількості сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України

Нині в сільській місцевості України функціонують 28770 сіл і населених пунктів. В особистих селянських господарствах виробляється більше половини сільськогосподарської продукції і які потребують обслуговуючих організаційних структур для організації реалізації продукції за різними напрямками. Спад сільськогосподарського виробництва, зниження його ефективності переконливо свідчить про необхідність створення кооперативних структур. Важливим напрямом організації виробничої діяльності у продовольчій сфері має стати розширення кооперації та вертикальної інтеграції. Формування наукової концепції розвитку сільськогосподарської кооперації залежить від наявності багатовікового досвіду і теоретичної спадщини. Тому відродження і подальший розвиток кооперації в Україні у повному її розумінні на основі тісного взаємозв'язку теорії з науковим прогнозом і апробацією розробок на практиці є важливим поступом у вирішенні даної проблеми. Кооперація як високозначиме унікальне явище повинна стати рушійною силою і однією з основ економічної політики держави на селі.

Фермерський кооператив - це добровільне об'єднання фермерів, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності. Основне призначення фермерських кооперативів - надання послуг його членам.

Функції фермерського кооперативу:

• 1) постачання засобів виробництва (мінеральних добрив, засобів захисту рослин, насіння, пального, кормів, запасних частин, сільськогосподарської техніки і обладнання тощо);
• 2) переробка сільськогосподарської (м'яса, молока, птиці, зерна, цукрових буряків, овочів, фруктів) і несільськогосподарської продукції (глини, дерева та ін.);
• 3) підготовка до реалізації та реалізація продукції (зберігання, пакування, маркування, рекламування, оптова і роздрібна реалізація, маркетингове обслуговування);
• 4) фінансування і кредитування фермерських господарств;
• 5) придбання і спільне використання складної і дорогої техніки;
• 6) професійного, правового, фінансово-економічного консультування та інформаційного забезпечення.

У 2009 р. Мінагрополітики було підготовлено і Урядом прийнято Державну цільову економічну програму підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 р.

Запроваджений міністерством моніторинг виконання цієї програми виявив проблеми, що суттєво стримують розвиток кооперативного руху на селі та потребують вирішення. Основними з них є:

• 1) відсутність належної організаційної та фінансової підтримки з боку місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
• 2) необізнаність самих селян з питань принципів діяльності обслуговуючих кооперативів, нерозуміння ними вигоди від кооперації;
• 3) практична відсутність підготовлених кадрів та інформаційно-методичних матеріалів для організації діяльності самих кооперативів;
• 4) відсутність реальної координації дій державних та недержавних організацій з питань розбудови кооперативного руху в країні.

Ряд проблем, які уповільнюють розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації виходять за межі повноважень Мінагрополітики і вирішення їх потребує спільних дій державних і недержавних організацій. Наприклад, розроблення кредитної програми для сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з річною відсотковою ставкою не більше ніж 5 %.

Деякі питання є темою для окремого фахового розгляду та обговорення:

• - надання дозволу сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам вносити до свого пайового фонду майно (нерухомість, обладнання) сільських і селищних громад,
• - залучення матеріально-технічної бази Укоопспілки, міжгосподарських сервісних будівельних та переробних підприємств, що належали КСП сільськогосподарського виробництва та переробної промисловості до реалізації державної політики соціально-економічного відродження українського села. тощо.

Кооперативи подають послуги своїм членам по собівартості, розподіл їх постійних витрат на більші обсяги виробленої продукції значно здешевлюють її собівартість. Крім того, кооперативи дають змогу фермерам отримувати прибуток не тільки від виробництва, а і з подальших стадій руху виробленої ними продукції (зберігання, переробка, транспортування, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі). Кооперативні формування можуть створюватись як на місцевому так і регіональному та національному рівнях.

Крім того, у невеликих за розмірами фермерських господарств через велику частку витрат на утримання сільськогосподарської техніки спостерігається висока собівартість виробленої ними продукції. Виручка від реалізації продукції навіть не відшкодовує витрати на її утримання.

Дослідження кооперативних структур, які функціонують в Україні дало можливість виявити основні проблеми, які стримують їх розвиток: недосконалість правового забезпечення: такий тип підприємств, як сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, непередбачено у Господарському Кодексі України. Відсутність правового формату регулярної фінансової підтримки розвитку кооперації і не визначення неприбуткового характеру сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; нерозуміння і неготовність сільськогосподарських формувань та сільського населення до кооперування, недооцінка суті і переваг кооперативної моделі аграрного підприємництва через те, що кооперативна ідея не отримана ефективної політичної і інформаційної державної підтримки; неузгодженість інтересів учасників кооперації, наявність різних за розмірами суб'єктів господарювання; відсутність систематичної підготовки та відбору кооперативних лідерів та нестача менеджерів вищого рівня; малоефективна або зовсім відсутня робота Національної представницької організації сільськогосподарських кооперативів.

Специфіка діяльності вітчизняних сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, їх переваги та недоліки, узагальнюючи існуючі дослідження українських вчених, виділимо основні чинники, що стримують процес розвитку кооперативів (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Негативні чинники впливу на розвиток сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу

Виходячи з цього, виникає необхідність розробки заходів щодо створення ефективних умов для розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як невід'ємної складової агропромислового комплексу

України. Основними напрямами розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів є:

• - всебічна інформаційна підтримка сільськогосподарського кооперативного руху з боку держави;
• - сприяння та державна підтримка вітчизняних інтеграційних процесів щодо формування інститутів громадянського суспільства у сфері сільськогосподарської кооперації;
• - удосконалення кооперативної законодавчої бази, втілення у ній кращого світового досвіду;
• - сприяння розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації шляхом послаблення податкового тиску;
• - посилення співпраці сільськогосподарських кооперативів з вищими навчальними закладами;
• - розвиток міжнародного досвіду співробітництва товаровиробників у сфері сільськогосподарської кооперації;
• - посилення конкурентоспроможності вітчизняних обслуговуючих кооперативів за рахунок покращання якості продукції;
• - залучення широкого кола соціально активних громадян до процесу розвитку сільськогосподарської кооперації шляхом економічної участі та популяризації кооперативної ідеї самодопомоги.

Розвиток вітчизняної сільськогосподарської обслуговуючої кооперації сприятиме створенню якісно нових відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, об'єднанню їх зусиль для вирішення економічних проблем, покращенню добробуту селян.