< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Методика рейтингової оцінки емітента

Загальні положення рейтингового оцінювання

Фінансовий стан є найважливішою характеристикою фінансової діяльності підприємства. Він визначає конкурентоздатність підприємства та його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відношень: як самого підприємства, так і його партнерів.

Стійкий фінансовий стан підприємства є не подарунком долі або щасливим випадком його історії, а результатом вправного, розрахованого керування всією сукупністю виробничо-господарських факторів, що визначають результати діяльності підприємства.

Теорія аналізу фінансів, підприємництва та економіки підприємства розглядає поняття "стійкий фінансовий стан" не тільки ЯК якісну характеристику його фінансів, але і як кількісно вимірюване явище. Цей принциповий висновок дозволяє сформулювати загальні принципи побудови науково обґрунтованої методики оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства. Таку оцінку можна отримати різними методами з використанням різних критеріїв.

Нижче пропонується методика порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства, що базується на теорії та методиці фінансового аналізу підприємства в умовах ринкових відношень.

Складовими етапами методики порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства є:

  • • Збирання та аналітична обробка вихідної інформації за період, що оцінюється.
  • • Обґрунтування системи показників, що використовуються для рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства, та їх класифікація, розрахунок підсумкового показника рейтингової оцінки.
  • • Класифікація (ранжування) підприємств згідно з рейтингом.

Рейтингова оцінка враховує всі найважливіші параметри (показники) фінансово-господарської та виробничої діяльності підприємства, тобто господарської діяльності в цілому. При її побудові використовуються дані про виробничий потенціал підприємства, рентабельність його продукції, ефективність використання виробничих та фінансових ресурсів, стан та розміщення коштів, їх джерела та інші показники. Точна та об'єктивна оцінка фінансового стану не може базуватись на довільному наборі показників. Тому вибір та обґрунтування вихідних показників фінансово-господарської діяльності мають здійснюватися згідно з досягненнями теорії фінансів підприємства, виходити з мети оцінки, потреб суб'єктів керування в аналітичній оцінці. У табл. 12.1 наводиться приблизний вибір вихідних показників для загальної порівняльної оцінки.

Запропонована система показників базується на даних публічної звітності підприємств. Ця вимога робить оцінку масовою, дозволяє контролювати зміни у фінансовому стані підприємств усіма учасниками економічного процесу.

Показники рейтингової оцінки

Показники для рейтингової оцінки поєднані в чотири групи.

У першу групу включені найбільш узагальнені та важливі показники оцінки прибутковості (рентабельності) господарської діяльності підприємства. У загальному випадку показники рентабельності підприємства являють собою відношення прибутку до тих чи інших засобів (майна) підприємства, що беруть участь в отриманні прибутку. Тому припускається, що найбільш важливими для порівняльної оцінки є показники рентабельності, вираховані відносно чистого прибутку до всього майна або до величини власних коштів підприємства.

У Другу групу включені показники оцінки ефективності управління підприємством. Розглядаються чотири найбільш загальних показники. Ефективність визначається відношенням прибутку до всього обороту (реалізації продукції, робіт, послуг). При цьому використовуються показники прибутку від реалізації продукції; прибуток від фінансово-господарської діяльності; балансовий прибуток; чистий прибуток.

У третю групу включені показники оцінки ділової активності підприємства. Віддача всіх активів (всього капіталу) підприємства визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середнього за період підсумку балансу. Віддача основних фондів визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості основних засобів та нематеріальних активів. Обіговість оборотних фондів (кількість обертів) визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості оборотних коштів.

Таблиця 12.1. Система показників рейтингової оцінки

Показники оцінки прибутковості господарської діяльності (І група) Показники оцінки ефективності керування (II група) Показники оцінки ділової ефективності (III група) Показники оцінки ліквідності та ринкової стійкості

(IV група)
1. Загальна рентабельність підприємства — балансовий прибуток на

1 грн активів

2. Чиста рентабельність підприємства — чистий прибуток на 1 грн активів

3. Рентабельність власного капіталу — чистий прибуток на 1 грн власного капіталу (коштів)

1 4. Загальна рентабельність виробничих фондів — балансовий прибуток до середньої величини основних виробничих фондів та оборотних коштів у товарно-матеріальних цінностях
1. Чистий прибуток на 1 грн обсягу реалізації

2. Прибуток від реалізації продукції на 1 грн обсягу реалізації

8. Прибуток від фінансово-господарської діяльності на 1 грн обсягу

реалізації

4. Балансовий

прибуток

1 грн

обсягу

реалізації
1. Віддача всіх активів — виручка від реалізації на 1 грн активів

2. Віддача основних фондів — виручка від реалізації продукції на 1 грн основних фондів

3. Обіговість оборотних фондів — виручка від реалізації продукції на 1 грн оборотних коштів

4. Обіговість запасів — виручка від реалізації продукції на 1 грн запасів

б. Обіговість дебіторської заборгованості — виручка від реалізації продукції на 1 грн дебіторської заборгованості

7. Обіговість найбільш ліквідних активів — виручка від реалізації на

1 грн найбільш ліквідних активів. Віддача власного ' капіталу — виручка від реалізації на 1 грн власного капіталу
1. Коефіцієнт покриття — обігові кошти на 1 грн термінових зобов'язань

2. Коефіцієнт критичної ліквідності — грошові засоби, розрахунки та інші активів на 1 грн термінових зобов'язань

3. Індекс постійного активу — основні фонди та інші поза обігові активи до власних коштів

4. Коефіцієнт автономії — власні кошти на 1 грн підсумку балансу

5. Забезпеченість запасів власними оборотними коштами — власні ) оборотні кошті на 1 грн запасів

Обіговість запасів визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період суми дебіторської заборгованості.

Обіговість найбільш ліквідних активів визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період суми найбільш ліквідних активів, тобто грошових засобів та короткотермінових фінансових вкладень.

Віддача власного капіталу визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середнього за період обсягу джерел власних коштів.

У четверту групу включені показники оцінки ліквідності та ринкової стійкості підприємства. Коефіцієнт покриття визначається відношенням суми оборотних коштів до суми термінових зобов'язань. Коефіцієнт критичної ліквідності визначається відношенням суми грошових засобів, короткотермінових вкладень та дебіторської заборгованості до суми термінових зобов'язань.

Індекс постійного активу визначається відношенням вартості основних засобів та інших позаоборотних активів до джерел власних коштів.

Коефіцієнт власної автономії (фінансової незалежності) підприємства визначається відношенням суми власних коштів до підсумку балансу.

Забезпеченість запасів власними оборотними коштами визначається відношенням суми власних оборотних коштів до вартості запасів.

Якщо характеризується ринкова стійкість акціонерної компанії — корисно використовувати відносні показники: чистий прибуток на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію до ринкового курсу акції тощо.

Серед показників оцінки є підсумкові, результативні показники, які характеризують обсяг реалізації продукції, прибуток за звітний період. Разом з тим показники балансу мають одномоментний характер, тобто нараховані на початок та кінець звітного періоду. Оскільки всі вихідні дані, що включені у табл. 12.1, є відносними, виникає необхідність методологічного обґрунтування порядку їх розрахунку. Немає сенсу здійснювати розрахунок показників на початок періоду, тому що дані про прибуток та обсяг продажу є тільки за поточний звітний період. Тому показники табл. 12.1 розраховуються до середнього значення статей балансу.

Після набору деякої статистики для фінансового аналізу є доцільним організувати та підтримувати автоматизовану базу даних вихідних показників для рейтингової оцінки, розрахованих за даними балансу узагальнено за кожен період.

В основі розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки є порівняння підприємств за кожним показником фінансового стану, рентабельності та ділової активності з умовним еталонним підприємством, що має найкращі результати за всіма порівнюваними показниками. Таким чином, базою відрахунку для отримання рейтингової оцінки стану справ підприємства є не суб'єктивні припущення експертів, а найбільш високі результати зі всієї сукупності порівнюваних об'єктів, що склались у реальній ринковій конкуренції. Еталоном порівняння є найбільш успішний конкурент, в якого всі показники найкращі.

Такий підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кожен самостійний товаровиробник прагне до того, щоб з усіма показниками діяльності виглядати краще за свого конкурента.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >