< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Кейнсіанська перевага ліквідності

У відповідності з простим варіантом теорії величина норми процента встановлюється при рівності попиту і пропозиції на грошовому ринку. Але попит і пропозицію грошей не можна розглядати відірвано від усього ринку капіталу - грошей, цінних паперів і засобів інвестицій. За законом Л. Вальраса, потік усіх операцій на ринку капіталу в кожний період повинен балансуватися: (Попит на наявні гроші) + (Попит на цінні папери) + (Інвестиції) = (Пропозиція грошей) + (Пропозиція цінних паперів) + (Заощадження). Тому норма процента являє собою не єдину норму, а комплекс норм.

Якщо відома норма - процент доходу від цінних паперів, наприклад від облігації (постійний процент і), то ціна такого паперу Р = I / і, де I - щорічний дохід, який приносить облігація. Норма процента і по такому цінному паперу визначається її попитом і пропозицією за даного загального стану ринку капіталу. Остання не відповідає нормі процента, яка вирівнює попит і пропозицію грошей. Якщо у тотожності при певній нормі процента заощадження не дорівнюють інвестиціям, то надлишок попиту на гроші не відповідає надлишку пропозиції облігацій і ніяка зміна норми процента не призведе до одночасного зникнення цих надлишків.

У випадку рівності заощаджень та інвестицій тотожність має вигляд: надлишковий попит на гроші = надлишковій пропозиції цінних паперів. Тоді норма процента, зрівноважуючи попит і пропозиції цінних паперів, виконує ту ж функцію стосовно і грошей. Таким чином, використання шкали переваги ліквідності при визначенні норми процента зрівноважуванням попиту і пропозиції грошей виправдане при дотриманні ряду умов і в першу чергу рівності очікуваних заощаджень і капіталовкладень.

Умови: Y - C (Y ) = I (і), Л(і) = M " T (Y), де [У - C(Y)] - заощадження - є функцією доходу Y, I(і) - інвестиції - є функцією процента і, M - попит на гроші - включає Л(і) - попит на грошову готівку, залежну від процента і, T(Y) - попит для оплати угод, залежний від випуску продукції, визначає Y та і у стані рівноваги.

Попит на гроші

Попит на гроші не тотожний масі грошей, що знаходиться в обігу. Необхідно розрізняти потік, що утворює попит на гроші за даний період, і запас, який утворює грошова маса, котра знаходиться в обігу. Попит на гроші виникає тоді, коли приймається рішення додати гроші до наявних ліквідних засобів, тобто коли має місце тезаврація (гр. thesaurus - скарб). Див.словник.

Загальний попит на гроші M включає M1 = epY - операційний попит (який, в свою чергу, включає попит на гроші для угод і попит на гроші з боку активів) і спекулятивний попит M2 = Ці). За класичною теорією, виробник із збільшенням доходу потребує більшої кількості грошей для покриття зростаючих витрат, що визначає попит на гроші для угод. Тут e - константа, що виражає тимчасове запізнення між моментом отримання доходів і моментом, коли робляться витрати, а 1/e - швидкість обігу грошей; pY - сума всіх операцій.

Якщо норма відсотка (процента) низька і курс цінних паперів високий, то існує ризик зниження курсу, якщо підвищиться норма процента. Якщо норма процента висока, курс цінних паперів тримається на низькому рівні, то виникає тенденція вкладати максимум готівкових засобів у цінні папери. Так формується попит на гроші з боку активів.

Графік функції Ь(і) Спекулятивний попит на гроші М залежить від рівня норми процента і й зростає, коли і знижується

Рис. 59. Графік функції Ь(і) Спекулятивний попит на гроші М2 залежить від рівня норми процента і й зростає, коли і знижується. Існує ставка іо , за якої економічні агенти не зацікавлені вкладати свої ліквідні грошові засоби в цінні папери. Це явище під назвою "ловець ліквідності" було досліджене Дж. Кейнсом. Рівновага грошового ринку, за Кейн-сом, має місце тоді, коли пропозиція М дорівнює попиту на гроші: М = врУ + Ь(і).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >