< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Цивільна дієздатність фізичної особи

Поняття дієздатності

Цивільна дієздатність означає фактичну здатність людини здійснювати ті чи інші юридичні дії, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Аналогічним чином визначалася цивільна дієздатність громадянина в ст. 11 Цивільного кодексу УРСР 1963 р., під якою малася на увазі здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. Сучасне розуміння дієздатності, яке знайшло своє відображення в ч. 1 ст. 30 ЦК України, дещо відрізняється від колишнього. Цивільна дієздатність розглядається як здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також створювати для себе цивільні обов'язки. Але до сказаного робиться істотне доповнення: "самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання". Таким чином, найбільш істотними елементами змісту дієздатності фізичних осіб згідно із цивільним законодавством України є можливість самостійного укладання правочинів (правочиноздатність) і можливість нести самостійну майнову відповідальність (деліктоздатність).

Дієздатність, як і правоздатність - це також здатність особи, але вже не природна властивість як така, а готовність до здійснення визначених дій і вчинків, передбачених законом, що становлять права і обов'язки фізичної особи. Існування такої здатності вже не має абстрактного характеру і не може бути однаковою для всіх фізичних осіб. Вона безпосередньо пов'язана з можливістю діяти, при врахуванні якої до участі в цивільних відносинах допускаються не всі особи, а лише ті, які здатні здійснювати розумні дії і вчинки, усвідомлювати, що і для чого вони роблять.

Види дієздатності

Обсяг дієздатності визначається ЦК і залежить від двох факторів: віку людини та стану її здоров'я.

Залежно від віку розрізняють такі види цивільної дієздатності:

  • а) повну, що виникає із досягненням 18 років;
  • б) неповну (у віці від 14 до 18 років);
  • в) часткову (до досягнення 14 років).

Зважаючи на стан здоров'я, особа може бути обмежена у дієздатності або визнана недієздатною.

Варто зазначити, що ЦК змінив вікові межі для фізичних осіб, які існували раніше. Так, за ЦК УРСР 1963 р. віковою межею було 15 років. Відповідно, неповну цивільну дієздатність мали неповнолітні віком від 15 до 18 років, а частково дієздатними вважалися особи, які не досягли 15-річного віку. Така зміна була пов'язана з необхідністю привести ЦК України у відповідність до кримінального законодавства.

Участь у цивільних правовідносинах осіб, які не володіють достатньою дієздатністю, здійснюється за допомогою дієздатних батьків, а також з використанням сімейно-правових інститутів усиновлення, опіки, піклування, прийомної родини, патронату.

Повна цивільна дієздатність

Емансипація. Згідно із ст. 34 ЦК дієздатність особи в повному обсязі виникає з настанням повноліття, тобто з досягненням особою 18-ти років. Саме з цим віком для осіб будь-якої статі пов'язане настання всіх показників їхньої зрілості, до яких належать зрілість фізична, обумовлена переважно фізіологічним станом, психічна, що означає уміння розумно керувати своїми діями і вчинками, і, нарешті, що не менш важливо, так звана соціальна зрілість, що дозволяє брати самостійну участь у житті суспільства (працювати, обіймати певні посади тощо).

Фізична особа може набути повної цивільної дієздатності і до досягнення зазначеного віку, а саме: у разі реєстрації шлюбу за правилами шлюбно-сімейного законодавства, що передбачено ч. 2 ст. 34 ЦК.

При вирішенні питань повної цивільної дієздатності у ЦК введено суттєві новели стосовно надання повної цивільної дієздатності особам, які не досягли повноліття. В доктрині цивільного права в даному випадку використовується термін "емансипація". Згідно із ст. 35 ЦК допускаються такі можливі випадки емансипації:

  • 1) при досягненні особою 16 років, якщо вона працює за трудовим договором;
  • 2) якщо неповнолітня особа записана матір'ю або батьком дитини;
  • 3) при досягненні 16 років, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець. У перших двох випадках емансипація підлітка не настає автоматично і пов'язана з дотриманням визначених умов. Так, для набуття повної цивільної дієздатності у названих випадках необхідно отримати згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника та звернутися із заявою до органу опіки та піклування, який приймає відповідне рішення. А у разі, якщо батьки чи прирівняні до них особи не дають такої згоди, повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

За письмовою згодою на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування фізична особа, яка досягла 16-ти років, може бути зареєстрована як підприємець. У такому випадку повна цивільна дієздатність виникає автоматично з моменту державної реєстрації фізичної особи як підприємця.

З моменту набуття (надання) повної цивільної дієздатності згадані категорії осіб отримують право бути учасниками цивільних правовідносин, яке здійснюють самостійно.

Повернення неповнолітнього, який набув повної дієздатності, у попередній стан законом не допускається. Згідно із ч. 2 ст. 34 та ч. 5 ст. 35 ЦК у разі припинення шлюбу, визнання шлюбу недійсним, припинення трудового договору, припинення підприємницької діяльності набута (надана) повна цивільна дієздатність зберігається. Однак при цьому не виключається застосування загальних правил про обмеження дієздатності або про визнання особи недієздатною.

Стаття 1180 ЦК встановлює деякі особливості деліктної відповідальності емансипованих осіб. Зазвичай заподіяна ними шкода відшкодовується цими особами самостійно на загальних підставах. Водночас, у разі відсутності у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) чи піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.

Як уже було зазначено, суб'єктами цивільних правовідносин з різним обсягом прав та обов'язків можуть бути малолітні особи віком до 14 років, неповнолітні віком від 14 до 18 років та особи, обмежені в дієздатності або визнані недієздатними за рішенням суду.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >