Використання гри у навчально-виховному процесі професійних закладів освіти

Серед активних методів навчання чільне місце належить грі. Є багато концепцій ігрової діяльності. їх численність зумовлена як різними методологічними підходами, з погляду яких визначається гра, так і складністю та різноманітністю феномену гри та її функцій.

На думку науковців, гра - це особлива форма життя, вироблена або створена суспільством для керування розвитком молодого покоління; тобто це особливе педагогічне творіння, хоча створили її не окремі люди, а суспільство в цілому. Сам процес виникнення гри був "масовим", у ньому природно-історична закономірність проявлялася у різноманітній свідомій діяльності окремих людей.

Гра - це наслідок діяльності, за допомогою якої люди перетворюють дійсність, змінюють світ. Сутність людської гри полягає у здатності перетворювати навколишній світ, відтворюючи його. У грі формується й виявляється потреба індивіда стати суб'єктом, керівником своєї діяльності, впливати на світ. Головним у грі є не результат, а сам процес, переживання, пов'язані з ним. Хоча ситуації, у яких грає людина, уявні, дії та переживання, почуття реальні. Тому, з погляду психології, гра виникає тоді, коли з'являються потреби, що не можуть реалізуватись у певний момент життя. У такому сенсі гра - це реалізація підсвідомих бажань, але не одиничних, а узагальнених.

Діючи в уявному полі, у вигаданій ситуації людина вільна, тобто сама визначає свої вчинки, зважаючи на власне "Я", одночасно підсвідомо підкоряючись правилам гри, що непомітно для гравця розвиває вміння визначати мету, прогнозувати наслідки, вибирати краще рішення в конкретних обставинах, виконувати власні задуми, діяти активно та цілеспрямовано. Навчальна і виховна функції, цінність гри полягають у тому, що, керуючи змістом і правилами гри, можна непрямо управляти процесом формування та розвитку необхідних професійних якостей, стимулювати ініціативу, самостійність гравців у ході виконання ігрових завдань.

Мотиви ігрової діяльності містяться у ній самій і здатні виконувати роль "пускового пристрою" для формування інших (навчальних, професійних) мотивів. Гра перетворює студента в суб'єкта педагогічного процесу, забезпечує формування принципів певної діяльності (яка імітується), вольових якостей, цілісного досвіду, необхідного в майбутній професії. Ця властивість гри зумовлює її місце у навчальному процесі. Отже, гра - діяльність, що імітує реальні дії або умови, основною метою якої є процес, а не результат. Тому гра є ефективним методом навчання в будь-якому віці.

У процесі професійної підготовки використовуються дидактичні, розвивальні, рольові та ділові ігри.

Дидактичні ігри мають формувати систему знань та вмінь студентів.

Розвивальні ігри спрямовані на вдосконалення психічних процесів, властивостей студента: сприйняття, уваги, пам'яті, уяви, мислення, спритності, вправності тощо.

Дидактичні та розвивальні ігри тісно пов'язані. В таких іграх інтерес студента переміщується від ігрового до розумового завдання, що підвищує пізнавальну його активність. Дидактичні й розвивальні ігри поєднують риси ігрової та навчальної діяльності. Вони відбуваються під керівництвом викладача й за його планом, і повинні проводитись за дидактичними принципами доступності (від простого до складного), самостійності, позитивної, емоційної атмосфери.

Типовими прикладами дидактично-розвивальних ігор у процесі професійного навчання можуть бути "Технічні бої", професійні лото, кросворди; конкурси знавців (з предмета), винахідників; КВК, "Що? Де? Коли?", мозковий штурм, брейн-ринг; міні-конкурси "Найкращий у професії" тощо.

Рольова гра має сюжет, і основним її правилом є дія учасників відповідно до характеру персонажу, ролі, яка виконується (епоха, професія, погляди). Учасники гри можуть виконувати ролі видатних учених, винахідників, історичних діячів, митців, героїв художнього твору або уявних осіб.

Рольові ігри мають переважно колективний характер, зокрема відображають відносини в суспільстві, на виробництві, у малій групі людей. Основні компоненти рольової гри: тема, зміст, уявна ситуація, сюжет, ролі, ігрові дії.

До початку рольової гри (мінімум за тиждень) студенти отримують вихідні дані про сюжет і правила гри, беруть на себе виконання певних ролей. Корисно, щоб частина студентів брала участь у грі як судді, експерти, що оцінюють якість виконання ролей учасниками гри, їх рішення, винахідливість, оперативність залежно від вимог професії. Позиція викладача у процесі проведення ігор багатопланова: до гри він інструктор, що пояснює зміст і правила гри; у процесі гри - консультант; при підбитті підсумків - суддя і керівник обговорення.

У рольовій грі учасники немовби перевтілюються в тих, кого зображують і, вірячи у гру, створюють особливе ігрове життя. Рольова гра - це одночасність подвійного спілкування: реального та уявного. Важливими моментами спілкування в рольовій грі є емпатія та рефлексія. Емпатія виявляється у здатності співчувати учасникам гри, їх емоційному стану й водночас психічно ідентифікувати себе з персонажем. Рефлексія в рольовій грі - це здатність розуміти внутрішній світ персонажа і свій власний, бачити себе збоку.

Завдяки наявності таких характеристик рольова гра є засобом навчання професійного спілкування. Особливо ефективним методом рольові ігри є для неконтактних студентів, з недостатньо розвинутим мовленням, тривожних (участь у діяльності від імені персонажа зменшує страх помилки, тому що помилок нібито припускається персонаж, а не учасник).

Отже, за умови правильної організації рольові ігри мають також психотерапевтичний ефект (корегують самооцінку, знижують напруженість, конфліктність, непомітно привчають додержуватися вимог суспільства).

Рольові ігри здійснюють значний емоційний вплив на учасників, розвивають уміння приймати рішення в ситуації спілкування з однолітками, сприяють засвоєнню норм професійної поведінки. Рольова гра надає дійовим особам широкий набір способів поведінки, які неможливо заздалегідь передбачити, тобто рольова гра розвиває і творчі здібності. Учасники гри перебувають у стані інтелектуального напруження, оскільки ніхто не знає способу, за допомогою якого гравці виконують своє завдання. Звідси бере початок приваблива таємничість та романтика, що спонукають до участі у грі.

До рольових ігор, доцільних у процесі професійної підготовки, можна зарахувати "З'їзд винахідників (науковців тощо)", "Прес-конференція відомих...", "Аукціон ідей, технологій...", "Вирішення виробничого конфлікту", "Екстремальна (нестандартна) ситуація", "Подорож епохою, країною у часі..." тощо.

В умовах підготовки кваліфікованих фахівців широко використовуються ділові ігри.

Ділова гра є формою відтворення предметного й соціального змісту майбутньої професійної діяльності фахівця, моделювання тих систем відносин, які є типовими саме для цієї діяльності, імітування професійних проблем, реальних суперечностей, труднощів у типових професійних проблемних ситуаціях1.

Основна мета ділових ігор - формування й удосконалення конкретних умінь діяти в конкретних ситуаціях. У процесі проведення ділових ігор студенти у спеціально змодельованих умовах навчаються оперативно аналізувати виробничі обставини (зокрема аварійні) та приймати оптимальні рішення, вести пошук несправностей, поломок на основі заданих параметрів, вибирати доцільний технологічний процес, вирішувати економічні проблеми1.

Підготовка ділової гри починається з розробки сценарію. До змісту сценарію входять: навчальна мета гри, опис проблеми, що вивчається, обґрунтування завдань, опис процедури гри та ситуацій, які моделюються, характеристика дійових осіб.

На етапі розробки ділової гри слід орієнтуватися на такі психолого-педагогічні принципи: принцип імітаційного моделювання змісту професійної діяльності, конкретних умов та динаміки виробництва; принцип відтворення типових для цієї професії проблемних обставин за допомогою системи ігрових завдань, які містять суперечності і є складними для студентів; принцип спільної діяльності учасників в умовах взаємодії виробничих функцій фахівців, які імітуються у грі; принцип діалогічного спілкування учасників гри як необхідної умови вирішення навчально-ігрових завдань, підготовки й прийняття узгоджених рішень.

Ділова гра вирішує важливі завдання з розвитку особистості майбутнього фахівця; студенти засвоюють знання та вміння в контексті професійної діяльності, набувають професійної й соціальної компетенції, уміння успішно взаємодіяти у виробничому колективі, професійній спілці, керувати й організовувати працю робітників. Ця "серйозна" діяльність реалізується в ігровій формі, що дає змогу студентам інтелектуально та емоційно виявити свою індивідуальність, творчу ініціативу.

Процедура ділової гри складається з таких етапів: підготовка учасників, експертів та матеріалів; вивчення сценарію та інструкцій; проведення гри, з початку якої вже ніхто не може втручатися і змінювати сценарій та правила; обговорення, аналіз досягнень і помилок у грі, оцінка поведінки, способів дії та прийнятих гравцями рішень.

До ділових ігор належать такі:

1. Вправи на тренажерах.
2. "Аналіз конкретних виробничо-професійних ситуацій" - студенти ознайомлюються з ситуацією, сукупністю взаємопов'язаних фактів та явищ, що характеризують конкретну подію, яка виникає перед фахівцем у його професійній практиці й потребує від нього відповідного рішення; студенти пропонують свої рішення в заданій ситуації, які колективно обговорюються, виявляються переваги й недоліки, вибираються можливі оптимальні рішення. У такий спосіб створюється запас альтернатив професійної поведінки.
3. Повномасштабна ділова гра - це імітація реальної професійної діяльності з усіма реальними посадами, функціями, документами, з прогнозуванням і розрахунками наслідків рішень, які приймаються (часто з використанням ЕОМ), тільки скорочена в часі.

Для кожної гри розробляється документація, яка має включати такі розділи:

- об'єкт або процес, які моделює гра. Таким об'єктом може бути установа, підприємство, цех, дільниця, а також процес проектування, організації, керівництва;
- проспект ділової гри, що включає мету гри, умови її використання, опис аудиторії, на яку розрахована гра;
- список учасників гри, їх функції, характеристики, вимоги до них;
- сценарій - детальна характеристика процесу гри, "посад", правил, ігрові завдання, інструкції гравцям, експертам, розрахунковій групі (критерії оцінювання діяльності гравців);
- модель середовища, що включає способи, за допомогою яких створюються умовні перешкоди для гравців, котрі ускладнюють прийняття рішень. Ці перешкоди мають характер конкретних ситуацій, які виникають на виробництві (вичерпані ресурси, поломка обладнання, стихійні явища, аварії, соціальні конфлікти тощо);
- методичні рекомендації для ведучого (адміністратора) гри;
- регламент гри (по хвилинах). Ділова гра часто займає декілька занять - повний навчальний день (рольова гра - дві аудиторні години, дидактичні та розвивальні ігри - частину заняття), але це залежить від складності та сценарію гри;
- список, опис матеріалів для гри (документи, тести, техніка, канцелярські приладдя, ЕОМ, аудиторія);
- вихід з гри - результати, які були метою гри (рішення, уміння, документи, матеріали, розрахунки).

На думку Е.А. Хруцького, ділова гра - це своєрідний спектакль виробничо-управлінської діяльності, в якому правила гри можуть бути різними, залежно від кінцевої мети, котра має бути досягнута у грі. Правила можуть бути обов'язкові для всіх учасників гри або рекомендаційні (гнучкі), коли діяльність гравців обмежується певними межами, коли у них є можливість імпровізації, свободи вибору рішень. Існують також ігри начебто без правил, тобто на початку гри, ознайомившись з умовними обставинами та завданнями, учасники самостійно обговорюють і приймають певні права, обмеження, обов'язки для гравців.

До принципів побудови і проведення ділових ігор належать:

1. Наочність та простота конструкції (моделі) гри (гра повинна відображати не всі, а найбільш важливі моменти професійної діяльності).
2. Автономність тем і фрагментів ділової гри (можливість проводити гру в декілька зустрічей (днів), змінювати деталі гри для різного складу учасників). Можливість подальшого удосконалення й розвитку конструкції ділової гри (включення у більшу гру, створення варіантів гри).
3. Раціональне поєднання ігрової діяльності і діяльності щодо гри (підготовка, оцінювання). Максимальне звільнення учасників гри від розрахунків, підготовки текстів, використання ЕОМ.
4. Спрямованість всіх елементів гри на вирішення проблеми, що є предметом гри і метою навчання.
5. Повне "занурення" учасників ділової гри у проблематику організаційної системи, що моделюється у грі. Поступовість входження гравців в експериментальну ситуацію. Рівномірне навантаження на учасників гри в часі.

Наведемо приклади рольової та ділових ігор.