< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Економічне самовизначення молоді

Особливості інтеграції молоді в економічні відносини

Перехід молоді від навчання до роботи, від дитинства до дорослого життя становить зміст економічного самовизначення молоді. Особливості інтеграції молодого покоління України в економічні відносини вимагають з'ясування таких аспектів:

  • - процесу формування молодої робочої сили, її якісних характеристик, які відповідають ринковому векторові розвитку економіки;
  • - урахування стартових можливостей молодих громадян на ринку праці;
  • - визначення сфер, обсягів й напрямів їх продуктивної зайнятості;
  • - з'ясування рівня вимушеної незайнятості;
  • - дослідження особливостей підприємницької діяльності молоді;
  • - аналізу трудової міграції та її особливостей;
  • - вивчення економічної ментальності молоді тощо.

Показники економічної активності молоді

Назвемо основні показники, які характеризують економічну активність молоді протягом останніх років. Згідно з результатами дослідження "Молодь України: червень 2007 р., 53 % молодих людей мають роботу, не мають її 30 %, ніколи не працювали 17 %. У 28 років основна частина молоді є працевлаштованою. Працевлаштованої молоді виявилося більше серед чоловіків (61 %), ніж серед жінок (46 %). Серед молодих жінок тих, що не працювали, виявилося 64 %. Виявилося також, що збільшення долі працевлаштованої молоді е прямо пропорційним зростанню рівня одержаної нею освіти: серед молодих людей з початковою освітою таких усього 10 %, а з повною вищою освітою - 78 %. Водночас вища освіта не є гарантією працевлаштування: 21 % молоді з повною вищою освітою ніде не працюють. 64 % молоді працює не за одержаним фахом; це стосується навіть випускників ВНЗ, серед яких 57 % після здобуття вищої освіти працюють в інших сферах народного господарства. Найпоширенішими причинами праці не за фахом опитані назвали відсутність вакансій, незадовільну оплату та умови праці.

Нові тенденції щодо характеру й умов зайнятості молоді

Серед нових тенденцій щодо характеру й умов зайнятості молоді дослідники називають такі:

  • - випереджаючими темпами зростає використання праці молодих людей у сфері оптової та роздрібної торгівлі, промисловості та будівництва, освіти, транспорту та зв'язку;
  • - зменшується зайнятість молоді у сферах інформаційно-обчислювального обслуговування, науки, охорони здоров'я, фізичної культури та соціального забезпечення, культури й мистецтва - тобто саме там, де за логікою сучасного реформування та наявним віковим складом працівників найбільшою мірою потрібне оновлення кадрового потенціалу;
  • - поступово зростає значення приватного сектору економіки як сфери зайнятості, передусім для тих, хто вперше шукає роботу: кожна четверта молода людина нині працює на приватних підприємствах;
  • - за статусом зайнятості абсолютна більшість молоді (92 %) працює за наймом і лише 7 % ведуть підприємницьку діяльність, здебільшого на умовах самозайнятості;
  • - великих масштабів набула неформальна економічна діяльність: для кожної шостої молодої людини основне місце роботи було в нерегламентованому секторі економіки (тобто в тіньовій економіці"); саме в ньому здебільшого працююча молодь знаходить додаткову роботу. Частка молодих громадян, які здійснювали нерегламентовану економічну діяльність, становила не менше чверті;
  • - зберігаються тенденції щодо збільшення обсягів зовнішньої трудової міграції, коли молоді люди в пошуках праці змушені виїжджати за кордон. Проте лише незначна частка молоді (менше 10 % тих, хто перебуває у трудових поїздках за кордон) працює там легально.

Проблема молодіжного безробіття

Позитивним явищем можна вважати стабілізацію зареєстрованого безробіття серед молоді, оскільки раніше спостерігалося його зростання. Але дані державної служби зайнятості щодо рівня молодіжного безробіття не відображають реальних його обсягів. Згідно з результатами опитування "Молодь України: червень 2007 р.", частка безробітної молоді склала 46,7 %. За офіційними даними станом на 2006 р. у Державній службі зайнятості перебувало на обліку понад 1 млн 250 тис. молодих людей, з яких лише 43 % були працевлаштовані. Найгостріша проблема вимушеної незайнятості актуальна для наймолодших вікових категорій молоді, передусім випускників загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних закладів, а також для мешканців монофункціональних міст (де представлено одну-дві галузі виробництва) та шахтарських регіонів.

Проблема матеріального стану молоді

Матеріальний стан молоді є досить строкатим. Лише 13 % її представників вважають себе заможними; їх можна зарахувати до категорії економічно незалежних. Рівень бідності серед молоді не є високим і не перевищує допустимий рівень бідності на межі 14,5 % населення. А молоді люди у віці 18-30 років живуть краще в матеріальному плані, ніж представники інших вікових груп. Але водночас існує частка молоді, стан якої можна назвати зубожінням; це змушує її погоджуватися на такі види діяльності, якими забезпечується лише примітивне виживання, терпіти надмірну експлуатацію з боку роботодавців. Дуже часто це стосується тієї молоді, яка працює у тіньовому секторі.

Суперечливість економічних орієнтацій молоді

Економічні орієнтації сучасної молоді є доволі амбівалентними та суперечливими. Більшість молодих людей висловлюються за перехід до ринку, побудову демократичного суспільства, підтримує інститути приватної власності та підприємництва, вимагає реформ. Водночас серед молоді досить поширеними є патерналістські сподівання на допомогу з боку держави, доброчинних фондів, заможних родичів, батьків, зрештою на диво (як-от виграш у лотереї). Молодь дуже критично оцінює нинішній економічний стан країни та перспективи його розвитку в напрямі бодай зрівняння з розвинутими країнами світу, але звинувачує у всьому переважно органи державної влади, політичних діячів, а подекуди і власних батьків. Потреби молоді, які дедалі більше зростають, прагнення високої оплати праці далеко не завжди супроводжуються підвищенням своєї кваліфікації, рівня знань, та й взагалі високопродуктивною і високоякісною власною працею. Визнаючи привабливість підприємництва взагалі, молодь водночас постійно нарікає на труднощі відкриття та провадження власної справи і найбільші сподівання пов'язує з "тіньовою економікою". Маючи всі можливості формувати свою економічну культуру, долучатися до світу загальнолюдських цінностей, молодь дедалі більше схильна толерантно ставитися до протиправних дій, економічної злочинності, надає перевагу життю не за законом, а за певними "поняттями", які виявляються часто дієвішими, ніж закон.

У цих умовах актуальність формування конструктивної молодіжної політики, передусім щодо підготовки молоді до майбутньої трудової діяльності та підтримки її економічної активності, не зменшилась, а навіть посилилася.

Завдання державної молодіжної політики у сфері праці та зайнятості

Мета молодіжної політики у цій сфері - вирівнювання стартових позицій молоді, подолання дискримінації окремих груп молодих людей, у тому числі у приватних структурах, розвиток кредитування молоді та молодих сімей на сприятливих умовах, надання пільг для працевлаштування випускників навчальних закладів у перші два роки після їх закінчення, організація служб профорієнтації, перепідготовки та працевлаштування молоді, служб юридичної допомоги та консультування хлопців і дівчат. Молодіжна політика держави повинна також збільшувати можливості для посадового, професійно-кваліфікаційного, освітнього, наукового зростання молоді, забезпечувати вільний вибір шляхів і засобів соціального просування. Подолання матеріальної та інших видів залежності від батьків і суспільства може здійснюватися через розширення можливостей самостійного забезпечення власних потреб, удосконалення законодавчої практики та законодавчої ініціативи, створення гарантій для отримання молоддю освіти і фахової перепідготовки.

Законодавство України у справах молоді

До молодіжних проблем, крім названих вище, належать також забезпечення духовного та фізичного розвитку, зміцнення молодої сім'ї та інші, причому всі вони пов'язані з погіршенням становища молоді у цих сферах порівняно з минулим. Розв'язанню молодіжних проблем мають сприяти законодавчі акти, прийняті українською державою. Усього за роки незалежності прийнято понад 700 законів та близько 800 підзаконних нормативно-правових актів, які тією чи іншою мірою спрямовані на розв'язання молодіжних проблем. Українське ювенальне законодавство визнано одним з найбільш структурованих як на пострадянському просторі, так і в Європі. Водночас далеко не всі законодавчі акти втілюються у соціальну практику: так, наприклад, Законом України "Про зайнятість населення" передбачено створення квоти робочих місць для працевлаштування молоді (5 % від загальної кількості робочих місць на підприємствах з чисельністю працівників більше 20 осіб), але ця норма далеко не завжди спрацьовує. Або питання про виділення з бюджету роботодавцям дотацій для забезпечення молоді першим робочим місцем: у законах про Державний бюджет України 2006 та 2007 рр. виділення таких дотацій не було передбачено, внаслідок чого багато молодих спеціалістів випускників ВНЗ не змогли реалізувати всього права. І лише у бюджеті на 2008 р. на ці заходи було передбачено виділити 32 млн грн. З огляду на це перед українською соціологією молоді стоїть дуже важливе і відповідальне завдання: поглиблення знань про молодь та її проблеми, аналіз виконання прийнятих законодавчих актів у конкретних ділянках та інформація органів влади й управління з метою внесення коректив у закони чи прийняття доповнень і додатків до існуючого законодавства.

Основні шляхи розв'язання молодіжних проблем на Заході

Для західної соціології молодіжні проблеми набувають дещо іншої пріоритетності та змісту. Центральною з них вважається напруженість між молоддю та суспільством, яке робить можливим конфлікт між індивідуальностями та існуючим соціальним устроєм. В основі цієї напруженості лежить амбівалентність (тобто двоїстість, суперечливість почуттів та емоцій) молоді, яка здатна призвести і до політичної активності, і до інтенсивної самотрансформації особистості, і до пошуку розради у світі наркотиків або релігії. Тому одним зі завдань молодіжної політики у розвинутих країнах є створення таких умов для молоді, коли б ця амбівалентність якомога лагідніше спрямовувалась у просоціальному напрямку через надання найрізноманітніших можливостей для соціально корисної діяльності молоді.

Ще однією характеристикою віку молодості в цих країнах є величезна цінність змін, трансформацій, руху взагалі та послідовна відраза до усталеного статусу. Звичайно, всі люди прагнуть змін, але саме молоддю зміни й рух обожнюються, стають усвідомленими завданнями, головною метою існування. Тому конфлікт поколінь, який досить поширений у західних країнах, набуває вигляду протесту молодих проти зупинки в русі та динамічному розвитку їхніх батьків, що, набувши певного соціального статусу і становища в суспільстві, заспокоюються і зупиняються на досягнутому. Це враховується у молодіжній політиці розвинених держав, яка не має постійних пріоритетів та усталених напрямів, є надзвичайно гнучкою і здатною до модифікацій.

Українська і зарубіжна соціологія молоді: порівняльний аналіз

Цей неповний перелік основних положень, пов'язаних із розумінням молоді та її проблем, дає можливість порівняти українську й західну соціології молоді та скерованість молодіжних політик. Якщо увагу соціологів пострадянського простору привертають, насамперед, питання виразно соціального значення і ваги, тобто входження молоді у суспільство та її адаптації в ньому, то західні соціологи акцентують на процесах становлення особистості; якщо перших цікавлять, передусім, проблеми підготовки молоді до праці, то других - поведінка молоді, що відхиляється від суспільних норм і цінностей і загрожує руйнацією цілого суспільства. Якщо молодіжна політика перехідних країн ще зберігає на собі відбитки колишнього патерналізму, а законодавство не забезпечує механізмів реалізації правових актів щодо молоді й побудоване на обмеженнях і забороні, то політика розвинених країн стосовно молоді будується на принципах і нормах її самозабезпечення і державного забезпечення лише тих, хто не здатний до цього через фізіологічні, психологічні та соціальні причини.

Висновки

Таким чином, соціологія молоді - одна з важливих спеціально соціологічних галузей знання, яка переживає у нашій країні своє становлення. Від рівня розробки цієї теорії, удосконалення її інструментарію і методик дослідження залежатиме своєчасність і ефективність вирішення нагальних молодіжних проблем в умовах нової соціальної реальності. Вивчення основних положень цієї теорії майбутніми спеціалістами сприятиме осмисленню місця й ролі молодого покоління в будівництві оновленого суспільства.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >