< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ОПЕРАЦІЇ ІНКАСО ВЕКСЕЛІВ У БАНКАХ

ІНКАСО ВЕКСЕЛІВ: РОЛЬ І ФУНКЦІЇ

Основоположні засади інкасо

Інкасо (від пал. іпсавзо — виручка, виторг) — засади інкасо банківська операція, шляхом якої банк за дорученням свого клієнта отримує гроші на основі розрахункових документів підприємств, об'єднань, організацій і загсі а дів і спрямовує ці кошти на їхні рахунки у банку. Метою інкасо можуть бути: отримання акцепту або платежу, вручення комерційних чи фінансових документів проти оплати, а також інші доручення.

Операція інкасо як отримання платежу передбачає, що банк приймає від своїх клієнтів векселі і бере на себе зобов'язання здійснити доручені операції з ними, в тому числі: отримання акцепту від платника, прийняття платежу і переказ його суми довірителеві, здійснення платежу або видачу комерційних документів на інших умовах. При цьому інкасові операції, як правило, виконуються комерційними банками на основі норм цивільного права.

Інкасо може бути двох видів. "Чисте" інкасо означає доручення банкові здійснити операції лише з самими фінансовими документами (переказними і простими векселями, чеками, платіжними розписками тощо), які слугують для отримання платежів без супроводу будь-яких комерційних документів. Документарне інкасо передбачає прийняття банками таких фінансових документів, які су* проводжуються комерційними документами (рахунками, транспортними страховими документами та ін.).

Інкасування переказних і простих векселів у країнах з ринковою економікою є вкрай важливим. Але такий ефективний засіб сучасних розрахунків у внутрішньому обороті України використовується ще недостатньо. Втім зазначимо, що свого часу ця форма фінансових відносин в Україні була провідною. За допомогою інкасо здійснювалося понад 70% усіх платежів. Перевагою інкасо є те, що воно забезпечує чітку взаємодію руху товарів і грошових коштів, а також значно посилює роль комерційних банків, які беруть активну участь у завершенні розрахунків і безпосередньо контролюють процес проходження документів.

Операція отримання платежу і переказу коштів у розпорядження клієнта оплачується комісійною винагородою комерційному банкові у розмірі 0,1% номіналу векселя. Безпосереднє передання векселів супроводжується письмовим розпорядженням довірителя — інкасовим дорученням. Воно регулює всі відносини між векселетримачем та інкасуючим банком і має точно виконуватися. Отримувачеві коштів інкасовані векселі здаються разом із реєстром, на звороті якого пишеться інкасове доручення. Як правило, у реєстрі векселі розміщуються в міру настання термінів платежу і за пунктами отримання платежів.

Усі векселі передаються з перепоручительським індосаментом. Вони мають бути належно перевірені й не мати дефекту форми. Проте виявлення подібних дефектів не стає перешкодою до прийняття векселів на інкасо. За необхідності з клієнта може братися розписка про відсутність претензій.

Отож найширше переваги інкасо використовують країни з розвиненою ринковою економікою. Зокрема, на Заході інкасова форма розрахунків та інші послуги становлять понад 90% доходів комерційних банків. В Україні ж питома вага аналогічних послуг комерційних банків у їхніх загальних доходах ледь досягла 10%.

Міжнародною торговою палатою у 1978 р. було опубліковано "Уніфіковані правила інкасо", до яких приєдналися банки більшості країн світу. Нині цей документ чинний і в Україні.

Найбільшого поширення інкасові операції набувають у великих банках, які мають розгалужену мережу іногородніх філій і відділень. Ці банки здатні надавати своїм клієнтам навіть безкоштовні або пільгові послуги інкасо. Інкасове доручення має містити: в повну адресу платника. Якщо вона виявилася неточною, то банк може, без зобов'язання і відповідальності зі свого боку, вжити заходів для встановлення правильної адреси;

  • • чітко сформульований і недвозначно викладений предмет договору;
  • • термін виконання доручених дій;
  • • узгоджену з банком суму комісійної винагороди;
  • • права і обов'язки сторін;
  • • порядок розрахунків, граничні межі відповідальності сторін, особливі умови тощо.

Згідно з "Уніфікованими правилами" банкам дозволяється діяти лише в межах і у відповідності з інструкціями, що письмово вказуються в інкасовому дорученні. Якщо банк з якихось причин не може виконати доручення інкасо, він повинен негайно повідомити про це клієнта, від якого отримав доручення.

Зобов'язання банків та інструктивні положення, що вносяться клієнтом (довірителем) до інкасового доручення, регулюються не лише уніфікованими правилами інкасо, а й нормами цивільного права. Тому певні функції (скажімо, отримання платежу) можуть доручатися нотаріусам. Така процедура передбачає невелику суму державного мита і дуже зручна для векселетримача, оскільки спрощує і прискорює розрахунки, а також опротестування на випадок неотримання платежу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >