Прийняття ухвал

Ухвала - розпорядчий документ, який має силу правового акту, що приймається місцевими радами або їх виконкомами в колегіальному порядку для розв'язання найважливіших питань їх компетенції.

Ухвалами також називаються спільні акти, який видаються кількома неоднорідними органами (колегіальними і тими, котрі діють на основі принципу єдиноначальності, державними установами, громадськими організаціями тощо).

Коло питань, з яких приймаються ухвали місцевих рад, досить широке через те, що останні здійснюють державне керівництво всіма галузями господарського і соціально-культурного життя.

Ухвали й розпорядження виконкомів, прийняті в межах наданих їм прав, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, розташованими на території, що підлягає Раді, а також службовими особами і громадянами.

За своїми юридичними властивостями ухвали виконкомів можуть бути нормативними або індивідуальними.

Нормативні ухвали - це, наприклад, ухвали про режим роботи підприємств торгівлі й побутового обслуговування населення.

Індивідуальні ухвали - ухвали про прийняття в експлуатацію того або іншого об'єкта будівництва, встановлення опікунства тощо.

Ухвали місцевих рад та їх виконкомів укладаються за єдиною формою. Відмінність між ними полягає лише в тому, що перші не нумерують, а другі мають порядкову нумерацію.

Розпорядчий документ, що розглядається, містить такі основні реквізити: зображення Державного герба України; назва місцевої ради або її виконкому; зазначення місця видання; назва виду документа (ухвала); реєстраційний номер документа; дата документа (для ухвал місцевих рад) або дата і номер (для ухвал виконкому); заголовок до тексту документа; текст документа; підписи голови і секретаря виконкому; відбиток печатки; візи документа.

Звичайно ухвали складаються з вступної частини, у якій розкривається стан питання, що розглядається, і постановчої, що містить перелік заходів із зазначенням термінів їх виконання й перелік службових осіб, які відповідають за це, а також тих, кому доручено контроль за виконанням ухвали.

Зразок складання ухвали наведено в додатку 4.9.

Підготовка розпоряджень

Розпорядження - правовий акт управління, виданий посадовою особою чи державним органом владного характеру у межах наданої компетенції для вирішення оперативних питань. Має обов'язкову силу для громадян, організацій, підприємств чи установ (далі - установ), або співробітників, яким вона адресована.

Розпорядження можуть видавати Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування, представники Президента України на місцях, а також установи та службові особи, б

Розпорядження містять певне коло питань і діють протягом зазначеного в них строку. Можуть бути загальними для всього колективу або стосуватися конкретних ланок його роботи.

Розпорядження мають багато спільного з наказами, і в правовому розумінні ці розпорядчі документи рівнозначні. Іноді розпорядження видають нарівні з наказом, замінюючи при цьому слово "НАКАЗУЮ" на слова "ДОРУЧАЮ", "ВИМАГАЮ", "ЗОБОВ'ЯЗУЮ", "ПРОПОНУЮ".

Зазначені правові акти відрізняються ще й тим, що накази в основному пишуть із загальних всеохоплюючих питань, а розпорядження - з конкретних.

Зразок розпорядження Київського міського Голови наведено в додатку 4.10, а розпоряджень місцевих держадміністрацій - в додатку 4.11 та 4.12.

Підготовка рішень

Рішення як розпорядчий документ є правовим актом діяльності колегій міністерств і відомств, наукових рад тощо.

Текст рішення складається з двох взаємозв'язаних частин: констатуючої та розпорядчої. Констатуюча частина тексту рішення покликана пояснити, чим викликане те чи інше рішення. Тут нерідко переказується акт вищого органу правління, на виконання якого видається рішення.

Друга частина документа починається словами: "колегія (міська чи наукова рада) вирішила". При цьому слово "ВИРІШИЛА" друкується великими літерами в розрядку для того, щоб візуально виділити обидві частини.

Далі з нового рядка друкується текст розпорядчої частини, до формулювань якої висуваються більш жорсткі вимоги:

По-перше, вони повинні бути конкретними, чіткими, ясними, не вступати у суперечність зі змістом раніше виданих розпорядчих документів, не дозволяти іншого тлумачення.

По-друге необхідно уникати неконкретних виразів типу "підняти", "підвищити", "посилити", "поліпшити", "вжити заходів", "активізувати", "звернути увагу" тощо. Сформульовані таким чином доручення розпливчасті, перевірка їх виконання буде утруднена.

Якщо розпорядча частина рішення припускає різні за характером дії, називає кілька виконавців, вона ділиться на пункти, що нумеруються арабськими цифрами.

Зразок рішення міської ради наведено в додатку 4.13.

Видання приписів

Припис - розпорядчий документ, що підтверджує певні повноваження ( наприклад, на перевірку об'єкта дозвільної системи, або наряду, який охороняє спеціальний об'єкт тощо). Припис може видаватися деякими посадовими особами (пожежники , санепідемстанція) і стосуватись установи, її окремого підрозділу чи окремого працівника.

У приписі зберігаються всі реквізити вказівки. Він мусить містити такі реквізити: назва органу, яким він виданий; назва документа ( ПРИПИС); дата видання документа; адресат; текст з зазначенням обсягів повноважень та терміну дії припису; підпис; відбиток печатки.