Забезпечення опадами та посушливі явища

В Лісостепу розподіл опадів як в окремих районах зони, так і за часом випадання характеризується великою нерівномірністю. Найкраще забезпечена ними західна частина, середня річна кількість опадів тут становить 600-650 мм і більше. На крайньому сході зони їх випадає не більше як 500 мм. Кількість опадів в окремі роки може помітно змінюватись. Так, на крайньому заході Лісостепу іноді випадає понад 1000 мм, а на сході — до 750 мм. Найменша річна кількість опадів становила до 300 мм на заході і близько 250 мм на решті території. Продовж зими опадів випадає небагато: в західних районах 173-200, у центральних та східних 150-175 мм. Від весни до літа кількість опадів збільшується.

Опади теплого періоду (квітень — жовтень) мають особливе значення для сільського господарства. Кількість їх в середньому становить 350-400 мм, а на крайньому заході зони — понад 500 мм. Літні опади нерідко випадають у вигляді сильних злив, які завдають великої шкоди сільському господарству. У середньому за рік кількість днів з опадами становить на півночі зони 160-135 днів, а з опадами не менше 5 мм — 30-40 днів.

У період вегетації в усій зоні майже щорічно тривають бездощові періоди. Тривалість окремих бездощових періодів у західних районах досягає 18-20, а в південних та східних — 25 днів. Загальна кількість посушливих днів продовж вегетаційного періоду дуже нестійка. Вона змінюється з року в рік залежно від характеру переважаючих циркуляційних процесів.

Майже на всій території Лісостепу зареєстровано суховії. Особливо часто, причому досить тривалі (понад 15 днів), вони бувають у східних та південних районах, у західній частині зони з суховіями в середньому буває близько 4 днів. Суховії майже завжди бувають за тривалого бездощів'я, коли відносна вологість повітря знижується до 30% і нижче, температура його підвищується до 25 °С і більше, а швидкість вітру становить не менше 5 м за секунду. Ступінь шкодочинності цього явища визначається його інтенсивністю та станом розвитку рослин. У центральних та східних районах зони в окремі роки бувають пилові бурі тривалістю в середньому до 5 днів.

Вологозабезпечення основних сільськогосподарських культур

Вологозабезпечення рослин в основному визначається відношенням кількості вологи, яка є в ґрунті, до тієї кількості, яка потрібна для нормального розвитку рослин. Встановлено, що запаси продуктивної вологи незалежно від ґрунтово-кліматичних умов до 5 мм в орному шарі ґрунту під час сівби не дають сходів, при запасах 10 мм сходи з'являються, проте вони починають частково засихати і стають дуже зрідженими. При запасах 11-20 мм умови для з'явлення сходів задовільні, а при запасах понад 20 мм завжди з'являються дружні сходи.

Ймовірність запасів продуктивної вологи в орному шарі ґрунту в період сівби озимої пшениці в Лісостепу подано в табл. 54. Ці показники свідчать про те, що в західних районах Лісостепу запаси вологи в орному шарі ґрунту завжди достатні в період сівби пшениці озимої. У центральних та східних районах зони в кожні два роки з десяти запаси вологи в цей період бувають незадовільними. Осінньо-зимові опади збільшують запаси вологи під пшеницею, але по-різному залежно від водно-фізичних властивостей ґрунту. Навесні після відновлення вегетації озима пшениця, маючи на цей час досить розвинену кореневу систему, використовує воду в метровому шарі ґрунту.

Можливість запасів продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту в кількості 90-150 мм у західному Лісостепу становить 90-100 %, у центральному та східному — 65-80 %. Виняток становлять південно-східні райони Лісостепу, де імовірність запасів вологи складає менше як 50 %.

Таблиця 54. ЗАПАСИ ПРОДУКТИВНОЇ ВОЛОГИ В ОРНОМУ ШАРІ ҐРУНТУ В ПЕРІОД СІВБИ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ, %

Для зернових достатні запаси вологи у метровому шарі ґрунту для періоду цвітіння — воскова стиглість — не менше 80 мм, задовільні 4080, незадовільні — 30-40 мм. Надмірне зволоження (понад 150 мм в шарі 0-100 см) призводить до вилягання зернових і розвитку хвороб. Можливість достатніх та задовільних запасів вологи під пшеницею озимою в цей період у західному Лісостепу становить 100%, в центральному — 95, а у східному — 90%.

На період сівби ранніх зернових культур запаси вологи орного шару ґрунту майже не бувають нижче 30 мм. Для доброго розвитку ярих культур у період третій — четвертий листок досить понад 20 мм продуктивної вологи в орному шарі. У західних та центральних районах зони такі запаси вологи бувають щорічно, а в східних — у дев'ять років з десяти. Після укорінення ярих зернових культур у період виходу в трубку — колосіння при запасах вологи в 0-100 см шарі менше 45 мм стан рослин погіршується, а при запасах 45-65 мм — залишається без змін, понад 80 мм — покращується. В західних районах запаси продуктивної вологи понад 80 мм забезпечені щорічно, а в центральних і східних районах майже щорічно запаси її становлять понад 45 мм.

У районах недостатнього зволоження озимі культури, добре розвиваючись з осені, більш продуктивно використовують ранні весняні запаси вологи в метровому шарі ґрунту, ніж ярі.

Ще менш продуктивно використовує весняні запаси вологи кукурудза, строки сівби якої за умовами теплозабезпечення наступають пізніше. За час до сівби цієї культури волога на полях випаровується непродуктивно. У результаті в період найбільшого використання вологи (викидання волоті — цвітіння) запаси продуктивної вологи в метровому шарі під кукурудзою лише в західних районах відповідають її нормативним вимогам.

Однією із основних культур в зоні Лісостепу є буряки цукрові. Ця культура вологолюбна, але завдяки добре розвинений кореневій системі здатна використовувати вологу з глибоких горизонтів та порівняно стійка до посухи. Наявність в орному шарі ґрунту вологи близько 30-40 мм забезпечує дружні сходи буряків. Найбільшу кількість води вони використовують у липні — серпні. Для одержання максимального врожаю за цей період потрібно 300-320 мм вологи, а за весь період вегетації — близько 450-500 мм. Зменшення запасів вологи на 3-5 мм знижує врожай на 1-3 ц/га. Найкращий стан рослин при запасах вологи 140-160 мм у метровому шарі ґрунту. Якщо її менше 90 мм, то врожай знижується приблизно вдвоє порівняно з максимальним його значенням.