< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСКУРСІЙНОЇ СПРАВИ У МУЗЕЯХ ТА В ПРАКТИЦІ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ

*{Розділ підготовлено за участю кандидата географічних наук А. С. Ковальчука.}

Сутність та основні поняття екскурсійної діяльності

Екскурсійна справа – важливий вид послуг, що надаються музеями та туристичними фірмами. Незважаючи на певні відмінності, сутність та технологічні аспекти організації та проведення екскурсій в обох випадках майже однакові. Тому виклад екскурсійної справи в цьому розділі подаємо як під кутом зору музейного працівника-екскурсовода, так і ширше – туристичного екскурсовода як такого (приватного підприємця, працівника екскурс-бюро, турфірми чи музею).

Мешканець населеного пункту, у якому є музей, виявляє перманентну цікавість до його новинок: тематичного оновлення експозиції, виставок, культурно-масових акцій. Однак у сучасному світі основну категорію екскурсантів місцевих музеїв становлять приїжджі відвідувачі – туристи.

Крім нічлігу і харчування, турист прагне ознайомитися з історією, національними особливостями населення, з природою, архітектурними пам'ятками. Це досягається за допомогою екскурсій. Екскурсійне обслуговування може здійснюватися як окремий вид послуг, так і під час туру як складова програми обслуговування туристів (програми туру). Екскурсійне обслуговування туристів у пакеті тур-послуг повинно включати організацію всіх видів екскурсій, відвідування музеїв, виставок, об'єктів соціального характеру та інших екскурсійних об'єктів, передбачених умовами туристичної подорожі.

У світі динамічними темпами розвивається спеціальний вид туризму – екскурсійний туризм – поїздки з пізнавальною метою за наперед визначеною програмою з частими переїздами від одного населеного пункту (країни) до іншого та щоденними обов'язковою та кількома факультативними екскурсіями. Основу комерційного екскурсійного туризму становлять групові турпоїздки, зокрема в країни Європейського Союзу.

Характерною рисою сучасного екскурсійного туризму є тенденція до здійснення автобусних (чи комбінованих залізнично-автобусних) подорожей та круїзів (морських і річкових) на далекі відстані з відвіданням за одну подорож відразу кількох країн.

Екскурсії як окремий різновид послуг можуть надаватися різним категоріям населення, як-от: місцеві жителі, відпочивальники, школярі, студенти, учасники конференцій, виставок, нарад, транзитні пасажири тощо.

Екскурсія – це наочний процес пізнання навколишнього світу, його предметів і явищ, процес знайомства з особливостями природи, історії, побуту, визначними пам'ятками міста, регіону чи країни.

Правильно підготовлена і проведена екскурсія дає змогу екскурсанту "побачити" за допомогою своєї уяви та мислення щось більше, ніж те, що перед ним є в цей момент як об'єкт спостереження. Так відбувається тому, що всі об'єкти – пам'ятки історії та культури, музейні експонати – цікаві не тільки самі собою, а як свідчення існування певної культури, втілення певної історичної епохи.

Для прикладу, об'єкт, який екскурсовод показує групі, це не тільки набір потрісканої трипільської кераміки з фрагментами химерних візерунків, але головним чином те, що транслює сучасникам цей музейний об'єкт – уявне знайомство з конкретною етнокультурною епохою вітчизняної історії, процесами етно- й культурогенезу, трипільським світосприйняттям і міфотворчістю, побутовим середовищем, в якому жили, діяли, творили і мріяли наші пращури. Власне, заради них, цих людей, їхньої діяльності, а не самого глиняного череп'я як такого, проводиться ця екскурсія.

Отже, екскурсія (з лат. excursio – поїздка) – це методично продуманий показ визначних місць, пам'яток історії і культури, музейних колекцій, в основі якого лежить аналіз об'єктів, що містяться перед очима екскурсантів, а також уміла розповідь про події, пов'язані із цими об'єктами. Структурними компонентами екскурсій є: екскурсовод – екскурсійний об'єкт – екскурсант. Екскурсію можна визначити як спільну діяльність екскурсовода та екскурсантів, спрямовану на вивчення в процесі пересування визначеним маршрутом пам'яток природи, історії і культури, що спостерігаються в природних умовах чи у сховищах колекцій та експонатів.

У Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України № 7/62 від 17 січня 2001 р. подається таке визначення екскурсії:

Екскурсія – туристична послуга тривалістю до 24-х годин, у супроводі гіда-екскурсовода, за заздалегідь затвердженим маршрутом, яка задовольняє духовні, естетичні, інформаційні потреби туристів.

Відповідно, гід-екскурсовод – це особа, яка володіє фаховою інформацією про країну (місцевість) перебування, визначні місця, об'єкти показу, а також мовою цієї країни чи мовою іноземних туристів, яких приймають, або загальнозрозумілою для них мовою надає екскурсійно-інформаційні, організаційні послуги учасникам туру в межах договору про надання туристичних послуг.

Екскурсовод передає групі своє бачення об'єкта, особисте розуміння історичної події, зв'язаної з цим об'єктом. Йому не байдуже, що побачить екскурсант і як він сприйме побачене. Екскурсовод прищеплює певні естетичні смаки, розширює кругозір, підводить екскурсантів до необхідних узагальнень і висновків, домагаючись потрібної ефективності заходу.

Кожна екскурсія виконує притаманні їй функції. Широке коло об'єктів показу, багатопланова тематика, обґрунтованість методики ведення екскурсій, фахова майстерність екскурсоводів дозволяють екскурсії виконувати визначені функції, кожна з яких відіграє велику роль у вихованні людини.

Функції екскурсії розглядаються як її головна властивість. Діапазон – достатньо широкий. Майже кожній екскурсії притаманні такі функції: пізнавальна, освітня, інформаційна, виховна, наукової пропаганди, організації культурного дозвілля та формування інтересів, розширення культурного кругозору тощо.

Проведення екскурсій не зводиться лише до передачі певної суми знань екскурсантам, а передбачає їх злиття з наявними в туристів знаннями, із власним життєвим досвідом, формуванням у них певних переконань. Перевага і сила методики екскурсійного впливу полягають у тому, що отримана відвідувачами під час екскурсії інформація у процесі засвоєння коригується, стає їхньою інтелектуальною власністю.

Існує багато видів інформації, як-от: соціальна, політична, наукова, художня, технічна, економічна тощо, які пов'язані з розумінням явища і діють на свідомість людини. Дослідження показують, що чим вища зацікавленість відвідувача, тим активніше він сприймає інформацію. Використання в екскурсіях невідомої, однак цікавої для людини інформації дає великий ефект. Безпосереднє спілкування

з екскурсантами, прямий контакт, кваліфікована подача матеріалу, а також атмосфера взаємної довіри і доброзичливості – неодмінна умова успіху проведення екскурсії. Тому робота екскурсовода також тісно пов'язана із соціальними, психологічними і педагогічними процесами. Ця взаємодія і визначає специфіку методики екскурсійної діяльності [11,12].

Іншою умовою ефективності екскурсії є достовірність інформації. Будь-яке перекручування правди травмує психологію людей, веде до втрати довіри, тому при підготовці і проведенні екскурсії необхідно опиратися на достовірність джерел отримання інформації. Добір достовірних фактів – основа кожного екскурсійного матеріалу.

Таким чином, екскурсія одночасно вирішує дві головних функції: несе людям знання і виробляє особисте ставлення до отриманих знань, формує їх переконання.

Нормативно-правові вимоги до здійснення екскурсійної діяльності визначені у Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності, які затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України № 7/62 від 17 січня 2001 р.

Згідно з названими Ліцензійними умовами, екскурсійне обслуговування туристів треба здійснювати за програмами, складеними суб'єктами туристичної діяльності, які здійснюють таке обслуговування як згідно з придбаним туром, так і як додаткове: за бажаннями туристів і за додаткову оплату. Суб'єкти туристичної діяльності, котрі мають власний екскурсійний продукт та самостійно його реалізують, оформляють такі документи:

­ технологічну карту екскурсії;

­ контрольний текст екскурсії;

­ матеріали "портфеля екскурсовода";

­ схеми маршрутів транспортних екскурсій;

­ договори з транспортними підприємствами (у випадку здійснення екскурсій на транспорті);

­ договори з музеями, заповідниками, культурними закладами тощо;

­ прейскурант цін на екскурсійні послуги.

Технологічна карта екскурсії – технологічний документ, складений та затверджений керівником суб'єкта туристичної діяльності, що визначає логічну послідовність перегляду історико-культурних об'єктів на туристичному маршруті.

Контрольний текст екскурсії – це технологічний документ, розроблений та затверджений керівником суб'єкта туристичної діяльності, що включає науковий, актуалізований зміст інформації, яка надається екскурсантам.

Портфель екскурсовода – комплекс інформаційних матеріалів (фотографій, копій документів, географічних карт, схем, репродукцій картин тощо), що використовуються екскурсоводом під час екскурсії.

Екскурсоводами можуть працювати особи, які мають вищу, незакінчену вищу або середню спеціальну освіту з відповідним дипломом чи посвідченням (сертифікат). Залучення туристичною фірмою до роботи із клієнтами екскурсоводів, гідів-перекладачів можливе за наявності в них документів, що підтверджують їх фахову підготовку. Копії цих документів зберігаються у туристичній фірмі.

При проведенні екскурсії екскурсовод повинен мати табличку (бейдж), в якій зазначається назва суб'єкта туристичної діяльності та його телефон, прізвище, ім'я, по батькові.

Екскурсовод проводить екскурсії лише за наявності наряду-путівки. Наряд-путівка містить такі положення: найменування суб'єкта туристичної діяльності, номер ліцензії, прізвище екскурсовода (гіда-перекладача), тему екскурсії, маршрут і вид транспорту, тривалість, години початку і закінчення екскурсії, дату проведення екскурсії, місце зібрання

групи, кількість та склад екскурсантів, найменування замовника та його телефон, ціну, підпис особи, яка видала наряд-путівку, печатку. Після закінчення екскурсії наряд-путівка повертається суб'єктові туристичної діяльності, який веде облік.

Загальними ознаками для всіх екскурсій є:

  • 1) тривалість проведення – від однієї академічної години (45 хв.) до однієї доби;
  • 2) наявність екскурсантів (групи або індивідуалів);
  • 3) наявність екскурсовода, що проводить екскурсію;
  • 4) наочність – показ екскурсійних об'єктів на місці їхнього розташування;
  • 5) пересування учасників екскурсії за заздалегідь складеним маршрутом;
  • 6) цілеспрямованість показу об'єктів, наявність визначеної теми;
  • 7) активна діяльність учасників екскурсії (огляд, вивчення, дослідження об'єктів).

Відсутність лише одного з названих вище семи ознак позбавляє права називати проведений захід екскурсією [11, 12].

Крім цих загальних ознак, кожному виду екскурсій притаманні свої специфічні ознаки:

а) в автобусних екскурсіях:

­ показ об'єктів при сповільненому русі автобуса;

­ показ об'єктів при зупинці автобуса, невиходячи зі салону;

­ показ об'єктів при виході екскурсантів з автобуса;

  • б) у музейних екскурсіях – знайомство з матеріалами, розташованими на стендах;
  • в) у виробничих екскурсіях – демонстрація діючих об'єктів (верстатів, агрегатів, механізмів).

Позбавлені необхідних ознак ті заходи, що можуть бути названі загальним терміном "гідизм", тобто безсистемний огляд визначних місць, пам'яток історії і культури. Гідизм варто розглядати як негативне явище, результат несерйозного підходу до підготовки і проведення екскурсії. Екскурсія і швидкий огляд об'єктів за допомогою гіда – це різні поняття.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >