< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Порядок перепаювання майна колективних сільськогосподарських підприємств

Процес паювання майна багато в чому мав формальний характер, а тому його основної мети так і не було досягнуто. Мета паювання майна КСП була багатофункціональною і полягала у досягненні: спрощення процесу адаптації колективних форм господарювання до ринкового середовища; наближення селян до усуспільнених засобів виробництва; розширення сегменту приватних форм господарювання в сільському господарстві; підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва за рахунок зростання продуктивності праці членів КСП; покращення матеріального становища селян і їхнього соціального захисту.

Такий стан на фоні загального падіння ефективності сільськогосподарського виробництва на кінець 1999 року спричинив застосування значно радикальніших заходів у сфері розширення приватних засад у розвитку аграрних відносин в Україні. Початок ґрунтовних перетворень у сільському господарстві поклав Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 р. за № 1529/99, який було прийнято з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики на засадах приватної власності. Указ містив імперативну вказівку щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 р. колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно. Такий захід передбачалося втілити в життя шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Проте здійснити перетворення колективних форм господарювання на приватні було можливим лише за умови виділення майнових паїв у натурі. Для цього, щонайменше, необхідно чітко знати вартість майнових паїв кожного члена КСП. Майно пайових фондів колективних сільськогосподарських підприємств за час, що минув з початку паювання, зношувалося як фізично, так і морально. Як наслідок відбувалося щорічне знецінення як загального пайового фонду майна, так і, відповідно, індивідуальних паїв окремих членів КСП. Цілком природно, що процес реформування колективних сільськогосподарських підприємств вимагав уточнення розміру пайового фонду і здійснення повторного паювання, тобто фактичного перепаювання майна КСП.

Складність і тривалість процесу перепаювання майна КСП спричинили появу ще одного Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" від 29 січня 2001 р. за № 62/2001. Цим Указом передбачалося здійснити протягом поточного року ряд послідовних основних організаційних заходів щодо: 1) уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів КСП; 2) визначення розмірів паїв колишніх членів КСП, що не були ними одержані в натурі, грішми або цінними паперами при припиненні членства, а також встановлення осіб, які є їх власниками; 3) запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена КСП (майнових сертифікатів); 4) виділення власникам паїв чи їх правонаступникам індивідуально визначених об'єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств.

Указом доручалося Кабінету Міністрів України у місячний строк затвердити: 1) методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів КСП, у тому числі реорганізованих; 2) порядок визначення розмірів паїв та документального посвідчення права власності на паї; 3) форму свідоцтва про право власності на пай члена КСП (майнового сертифікату); 4) типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки. При цьому надання офіційних роз'яснень щодо здійснення зазначених заходів було покладено на Міністерство аграрної політики України.

З метою конкретизації положень зазначеного Указу Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" 28 лютого 2001 р. за № 177, якою було затверджено цілу низку нормативних документів з питань перепаювання майна КСП: 1) Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; 2) Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення; 3) Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки.

Зазначена методика була розроблена з метою уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів КСП, у тому числі реорганізованих, у яких не було завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав. Інвентаризація активів і зобов'язань піддягала проведенню комісією з організації вирішення майнових питань на основі матеріалів бухгалтерського обліку підприємства, результати якої підлягали затвердженню рішенням загальних зборів колишніх членів реорганізованого підприємства, тобто зборами співвласників.

Наступним основним етапом було уточнення вартості активів підприємства шляхом їх переоцінки на дату перепаювання, яке здійснювалося комісією за результатами інвентаризації. Далі на підставі переліку уточненого складу і вартості майна здійснювався розрахунок уточненого пайового фонду майна членів КСП. При цьому визначався перелік і вартість майна, яке не включалося до складу уточненого пайового фонду: що передбачалося для задоволення боргів; соціальної інфраструктури; майна, яке не підлягало паюванню.

До уточненого переліку майна соціальної інфраструктури включалися: об'єкти житлового фонду; табори для відпочинку і оздоровлення дітей, об'єкти культури і спорту, приміщення будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів, об'єкти побуту, охорони здоров'я тощо; дитячі дошкільні заклади, заклади середньої та середньої професійно-технічної освіти, дитячі музичні та художні школи, школи мистецтв; мережі електро-, тепло-, газо- і водопостачання, водовідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування житлового фонду і об'єктів соціальної інфраструктури.

Наведений перелік майна соціальної інфраструктури стосувався майна, яке залишилося на балансі КСП і не було передане у комунальну власність відповідних сільських територіальних громад як того вимагала постанова Кабінету міністрів України "Про поетапну передачу у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності" від 5 вересня 1996 р. за № 1060. При цьому з переліку майна соціальної інфраструктури, складеного на дату реорганізації підприємства, виключалися об'єкти, передані до комунальної власності в період між датою реорганізації та датою уточнення складу і вартості пайового фонду.

Методика визначала склад майна, що взагалі не підлягало розпаюванню. До нього належало майно, яке неможливо виділити в натурі в рахунок майнового паю: дороги загального користування, побудовані за рахунок колективних господарств; капітальні вкладення на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи, гідротехнічні споруди, ставки, багаторічні насадження, лісосмуги); інші об'єкти, які перебували у загальному користуванні.

Як бачимо, в основу визначення переліку майна, яке виключалося з пайового фонду, було покладено критерій підлягання загальному користуванню. Цим забезпечувався принцип оптимізації індивідуальних і суспільних інтересів. Дійсно, набуття у приватну власність частини школи, будинку культури, проїжджої частини дороги чи зрошувальної системи так чи інакше порушує баланс між приватними і суспільними інтересами. Уточнені таким чином склад і вартість пайового фонду майна КСП давали змогу перейти до визначення розміру персональних майнових паїв кожного із співвласників.

Загальну процедуру уточнення майнових паїв співвласників КСП розкриває вищенаведений Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" від 28 лютого 2001 р. за № 177. Визначення розмірів майнових паїв членів КСП передбачало здійснення таких етапів: 1) розробки і затвердження Положення про порядок паювання майна; 2) уточнення списку осіб, які мають право на майновий пай; 3) безпосереднього обрахування розміру вартості персональних майнових паїв.

У основі обчислення вартості майнових паїв залишається критерій індивідуального трудового внеску працівника у створення майнової основи КСП. Трудовий внесок кожної особи повинен визначатися з урахуванням розміру всіх форм оплати праці за період членства у цьому підприємстві. За своєю сутністю процес перепаювання майна становив уточнення вартості майнових паїв, уже визначених у ході паювання.

Дуже важливим моментом було затвердження єдиної форми Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату). Це є свідченням державного визнання і посвідчення майнових прав селян колишніх членів КСП з метою надання їм юридичного значення.

Видачу майнових сертифікатів було віднесено до компетенції відповідних за територіальною ознакою органів місцевого самоврядування. Сільські, селищні або міські ради оформлювали майнові сертифікати на безоплатній основі згідно зі списком осіб, які мали право на майновий пай підприємства. Факт оформлення майнового сертифікату підлягав засвідченню гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Крім того, видача сертифікатів підлягала реєстрації у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Усі зміни щодо власників майнових сертифікатів внаслідок повного або часткового відчуження майна підлягають реєстрації у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. У разі втрати чи пошкодження свідоцтва видається дублікат, про що робиться відповідний запис на бланку свідоцтва.

Поряд із цим, механізм перепаювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" від 28 лютого 2001 р. за № 177, не зміг охопити всі сторони цього складного процесу. Зокрема невизначеними залишилися питання регламентації порядку затвердження рішень з перепаювання майна, а також використання майнових паїв, що залишилися невитребуваними їх власниками.

Зазначену прогалину заповнили акти Міністерства аграрної політики України. Так, наказом Мінагрополітики України від 7 лютого 2001 р. № 16 було затверджено Рекомендації щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства. Цими рекомендаціями право затверджувати всі результати процесу перепаювання майна було надано зборам колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства, які є співвласниками його майна (Зборам Співвласників). Таким чином, Збори Співвласників визнавалися вищим представницьким органом управління майном, основним завданням якого визначалася організація процесу врегулювання майнових відносин між користувачами майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства та співвласниками цього майна, а також оформлення майна пайового фонду в спільну часткову власність.

Позитивним моментом зазначених рекомендацій є регламентація напрямів і компетенції Зборів Співвласників. Недоліком є невстановлення правомочності рішень таких зборів. Правомочність зборів складають визначення: 1) представницької квоти, тобто частини співвласників, присутність якої є достатньою для визнання рішень зборів легітимними (така частка може становити 3/4,2/3 від загальної кількості або інша частка, яка вважається достатньою для представництва і вираження інтересів усіх членів певного об'єднання); 2) кількості голосів від присутніх на зборах, достатньої для прийняття рішень з окремих питань (можливо, простою більшістю). Такий стан дає змогу окремим групам осіб лобіювати свої власні інтереси на шкоду інтересам інших співвласників, що у підсумку призводить до зловживань та правопорушень.

Наступним наказом Міністерства аграрної політики України від 29 березня 2001 р. № 86 були затверджені Рекомендації щодо обчислення трудових внесків членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих. Необхідність прийняття зазначених рекомендацій викликалася потребою деталізації загальних положень Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" від 28 лютого 2001 р. № 177.

Вибір порядку визначення індивідуальних трудових внесків та календарного періоду залежить від різних чинників, зокрема наявності необхідної документації, кваліфікованих спеціалістів для проведення складних розрахунків і умов для цього. Крім того, уточнення індивідуального трудового внеску кожного колишнього члена КСП значно ускладнюється різними видами та розмірами оплати праці, які вони одержували за час своєї трудової діяльності. Так, колгоспники до 1965 р. одержували натуральну оплату, яка обраховувалася на підставі нарахованих трудоднів. До 1991 р. оплата праці здійснювалася у радянських карбованцях, розмір якої за цей період варіювався поряд із значним зростанням у другій половині 80-х років минулого століття. У 90-х роках швидко змінювався як номінальний розмір оплати, так і вид національної валюти. Спочатку національною грошовою одиницею були ку-поно-карбованці, потім українські карбованці, на зміну яким у 1997 р. прийшла гривня. Внаслідок гіперінфляційних процесів у економіці України за період 1992-1997 рр. номінальний розмір щомісячної оплати праці зростав від тисяч до десятків мільйонів карбованців. У цих умовах визначення співвідношення оплати праці за періодами 1946- 1965 рр. (трудодні), 1966-1990 рр. (радянські карбованці), 1991- 1999 рр. (національні грошові одиниці) є складним процесом, що вимагав уніфікації методик визначення індивідуального трудового внеску працівника в межах усієї країни. Така узагальнена методика й була наведена у Рекомендаціях щодо обчислення трудових внесків членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих.

Нарешті, наказом Міністерства аграрної політики "Про затвердження Рекомендацій щодо обчислення розмірів індивідуальних майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих" від 27 червня 2003 р. № 208 було уточнено методику визначення майнових паїв. При цьому було відмінену попередню методику, затверджену наказом Мінагрополітики України від 29 березня 2001 р. за № 85.

Розширену методику з уточнення вартості майна пайових фондів для подальшого уточненого розрахунку майнових паїв надали Рекомендації з уточнення вартості майна, що складає пайові фонди членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, та форм документів для розрахунку уточненого пайового фонду та його структури, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 21 червня 2001 р. за № 174. Рекомендації визначили: 1) порядок перевірки облікової вартості та результатів індексації основних засобів; 2) критерії, підстави, етапи та особливості проведення робіт з уточнення вартості майна; 3) методи оцінки та особливості визначення відновної вартості окремих об'єктів; 4) оцінку залишкової вартості основних засобів; 5) уточнення вартості оборотних активів; 6) уточнення розміру зобов'язань; 7) оформлення результатів уточнення вартості майна.

Попри сприйняття практикою паювання та перепаювання усіх вищенаведених рекомендацій і методик, затверджених наказами Міністерства аграрної політики, все ж необхідно зазначити, що всі вони є нелегітимними через незатвердження у Міністерстві юстиції України. Відповідно до Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 3 жовтня 1992 р. акти міністерств підлягають державній реєстрації, яке здійснює Міністерство юстиції України. Такої державної реєстрації зазначені накази Мінагрополітики У країни не мають. Водночас це не означає, що проведене перепаювання не має законної сили, адже рекомендації були сприйняті колективом співвласників майнових паїв, а їхня дійсність базувалася на загально-цивілістичному принципі дозволу всього, що прямо не заборонено законом.

Мабуть, враховуючи вищезазначені фактори Міністерство аграрної політики України запропонували остаточний варіант Методики визначення трудових внесків членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої наказом від 21 червня 2005 р. № 274, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 серпня 2005 р. за № 854/11134. У зв'язку з цим попередні методики обчислення розмірів індивідуальних майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств втратили чинність. Слід зазначити, що принципових змін у процес перепаювання нова методика не внесла.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >