< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Метасистемні особливості формування геоекономічного простору розвитку

На шляху до нової парадигми геоекономічної стратегії

Необхідність вияву метасистемних підстав формування геоекономічного простору розвитку зумовлена кількома причинами, основною з яких є зміна характеру відносин між господарюючими суб'єктами. Це, на перший погляд, тривіальне судження має глибокий зміст, розкриття якого потребує використання сучасних методів дослідження.

Світова фінансова криза початку XXI ст. підштовхує людство до переосмислення наукового теоретичного багажу, який використовують для обґрунтування економічної поведінки. Сучасна наука має провести наполегливі пошуки принципово нових основ і концепцій формування адекватного вимогам часу геоекономічного простору. При цьому важливим є процес переоцінювання системи ціннісних орієнтирів і пріоритетів у поглядах на формування геоекономічного простору.

Суттєвим стає облік духовних і психологічних факторів формування геоекономічного простору, адже "техногенний світ розчавив свідомість людини, порушив гармонію її душевного стану".

Оскільки Україна невіддільна від геоекономічного простору, то подальший розвиток її національної економічної системи має бути пов'язаним із процесами глобальних зрушень, які охопили не лише геоекономіку, а й геосвідомість, геоуправління, етнокультурні особливості, специфіку інституціоналізації відносин та ін.

Критично оцінюючи сучасні тенденції економічного розвитку, можна дійти висновку, що вони формуються на основі техногенного світогляду, породженого західною європейською культурою. Тому питання, чи є у західної науки відповіді на виклики сучасного світу, хоча й має риторичний характер, але потребує теоретико-методологічного осмислення. Для розкриття змісту метасистемного підходу можна вдатися до аналізу взаємозв'язків між двома подіями глобального масштабу: кризою світової економічної системи і розпадом соціалістичної системи господарювання.

На ці питання традиційна наукова думка вичерпних відповідей не дає, а з погляду метасистемного підходу можна побачити, що ці дві події мають спільну основу, оскільки відображають два однотипні рефлекторні поведінкові акти управлінських структур - граничні, жорстко детерміновані форми організації і управління господарськими системами. Соціалістичний тип є домінуючим адміністративним плануванням, а західний капіталістичний тип, за висловом Дж. Сороса, - це "ринковий фундаменталізм". Отже, в обох випадках спостерігається монополізація однієї функції управління, що призводить .до втрати стійкості системи загалом. Із цього судження можна дійти висновку, що сучасна криза має над економічний (гуманітарний) характер.

За такої ситуації поведінкова безкомпромісність сучасної світової економічної системи змушує спрямувати зусилля на формування стійкої позиції національної економіки, яка, у свою чергу, визначається узгодженістю трьох аспектів: зовнішнього середовища, національних інтересів і пріоритетів, а також її внутрішнього стану. Для усунення виникаючих через це стратегічних перекосів перш за все треба оновити людських дух, адже для адекватного оцінювання конфліктів необхідний інший масштаб узагальнення, який дасть змогу правильно оцінювати перспективу головного вектора розвитку.

У книзі М. Томсона "Філософія науки" розкрито мета-системний рівень оцінювання тенденцій, пов'язаних із розвитком західної наукової думки. Важливим є їх переосмислення для виявлення сутності процесу зміни парадигми як основи ідентифікації наукової рефлексії на події, що відбуваються, з наступним виробленням нової теоретичної платформи для формування прогностичної картини розвитку. Спостереження і факти зазнають впливу теорій, особливо у сфері соціально-економічних відносин, оскільки їх вивчають з певною метою. Парадигма являє собою теорію або сукупність теорій, які встановлюють науково обґрунтовані положення у певній галузі знань. Т. Кун вважав, що парадигми змінюють одна одну, коли виявляється їх неспроможність, а К. Поппер наголошував, що парадигма змінюється лише тоді, коли факти, що протистоять їй, наростають як снігова лавина.

Наука не звільняється від теорій і не замінює їх при кожній появі факту, що їм протирічить. Причому базова сукупність припущень, які обслуговують науку, деякий час залишається нормативною, тобто більшість дослідників займається проведенням експериментів у межах прийнятих ними наукових припущень. Встановлені всередині наукового співтовариства закони і теорії є основою для подальших досліджень. Дослідники в галузі науковедення розмежовують нормальний стан науки і кризові періоди, коли змінюється науковий підхід і відбувається наукова революція. Стійка парадигма панує в періоди стабільності, однак вона приховує деякі проблеми, які поступово наростають, викликаючи кризу існуючої парадигми і появу альтернативної, здатної впоратися з явищами, які спричинили кризу. Після прийняття нової парадигми наука знову набуває нормального стану.

Т. Кун вважав, що парадигма не має раціональної основи і не піддається прямій фальсифікації. Створюючи структуру, у межах якої оцінюються факти, парадигма підлаштовує їх під себе, і потрібні значні зусилля, щоб вирватися за її межі. Тому позиція Т. Куна є релятивною, оскільки парадигма формується відповідно до питань, які ставить певне суспільство у певний час, і її не можна порівняти з парадигмою іншого історичного періоду. Отже, кожна парадигма володіє власною мовою, і поняття, залучені різними парадигмами, є неспівставними. Для того щоб наукова мова певною мірою відображала реальність, яку намагаються описати, між ними має існувати видима відповідність. Звичайно, за безпосереднього спостереження не виникає жодних запитань, але наукова мова має описувати те, що дослідник може побачити. Вибір словесних виразів певною мірою залежить від того, хто говорить і які у суспільстві прийнято смислові значення, тому мова є не просто очевидним засобом для передавання досвіду, вона бере активну участь у його формуванні.

Отже, нова геоекономічна стратегія розвитку світової економіки буде формуватися на сукупності нових теоретичних положень або, що вірогідніше, на новій парадигмальній комбінації існуючих теорій. У зв'язку з високим рівнем динамічності соціально-економічних процесів, які відбуваються у світі, необхідно розробляти відповідний інструментарій, який би давав змогу швидко реагувати на зміни геоекономічного простору, рефлекторно коректуючи парадигмальну комбінацію пояснювальних теорій. Для підвищення ефективності управлінських рішень необхідно розвивати відповідне поле змістових значень, закріплене в адекватній мовній формі, яка відображала б метафізичну реальність на метасистемному рівні.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >