< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Створення та діяльність фермерських господарств

Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір.

Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надається громадянам, які проживають у сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.

Конкурсний відбір бажаючих створити фермерське господарство проводить районна (міська) конкурсна комісія, склад якої формує районна державна адміністрація (виконавчий орган місцевого самоврядування).

Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються у користування, в тому числі на умовах оренди. Передача земельних ділянок у приватну власність і надання їх у користування здійснюється із земель запасу, а також із земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку.

Безоплатно земельні ділянки передаються у приватну власність громадян для ведення селянського (фермерського) господарства в межах середньої земельної частки, що обчислюється у передбаченому порядку.

Згідно з Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 р. №1529/99 членам колективних сільськогосподарських підприємств надано право вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Селянське (фермерське) господарство зобов'язане:

забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та відповідно до умов її надання;

ефективно використовувати землю відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності;

здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель;

своєчасно вносити земельний податок або орендну плату за землю;

не порушувати права власників інших земельних ділянок і землекористувачів, у тому числі орендарів;

зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних та осушувальних систем;

дотримувати режим санітарних зон і територій, що особливо охороняються;

дотримувати правила добросусідства, зокрема: дозволяти власникам і користувачам земельних ділянок прохід (проїзд) до доріг загального користування, а також для спорудження або ремонту межових знаків і споруд; не чинити перешкод у проведенні робіт для державних потреб, а також для спорудження необхідних комунікацій до суміжних земельних ділянок; вживати заходів щодо недопущення можливості стоку дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів і мінеральних добрив на суміжну земельну ділянку.

У власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім'ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція й доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого та виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами.

Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними. Майно селянського (фермерського) господарства перебуває під захистом держави нарівні з іншими формами власності.

Прохід по землях селянського (фермерського) господарства, проїзд на тракторах, автомобільному і гужовому транспорті, пересування на човнах, купання й рибальство у водоймах господарства, розміщення на цих землях наметів і проживання в них, розведення багаття та інші подібні дії дозволяються лише за згодою власника господарства і за умови збереження природних компонентів в екологічно чистому вигляді.

Селянське (фермерське) господарство діє в умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів. Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію у встановленому порядку, за власним розсудом підбирає партнерів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності, в тому числі іноземних. Воно може разом із сільськогосподарським виробництвом займатися будь-яким іншим видом діяльності, не забороненим законодавством України.

Фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими підприємствами, установами та організаціями, з окремими громадянами, самостійно вибирати партнерів, у тому числі іноземних, для укладання договорів.

Спори, що виникають під час виконання договорів, вирішуються судом або арбітражним судом.

Селянське (фермерське) господарство має право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку розрахунковий та інші рахунки, включаючи валютний, вільно розпоряджатися власними коштами, що є на цих рахунках, використовуючи їх як на безготівковій основі, так і готівкою відповідно до законодавства.

Списання коштів із розрахункового рахунку селянського (фермерського) господарства, крім платежів до бюджету, може провадитися лише за його згодою, або за рішенням суду, або на підставі виконавчого припису та в інших визначених законодавчими актами випадках. Платежі до бюджету вносяться в порядку і терміни, що встановлюються законодавством України.

Фермерське господарство має право одержувати в установах банків, у підприємств і кооперативів довгострокові та короткострокові позички на підставі укладеного кредитного договору, який визначає умови кредитування. Господарство одержує кредит під заставу майна, поручительство (гарантію) та інші види забезпечення зобов'язань.

Діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі:

  • 1) рішення членів селянського (фермерського) господарства про припинення його діяльності;
  • 2) припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених відповідними статтями Земельного кодексу України;
  • 3) визнання селянського (фермерського) господарства неплатоспроможним (банкрутом);
  • 4) якщо не залишається жодного члена селянського (фермерського) господарства або спадкоємця, який бажав би продовжити діяльність господарства.

В Україні перші селянські (фермерські) господарства з'явилися у 1991 р., і вже у наступному році їх кількість збільшилась у сім разів. Сьогодні в Україні кількість селянських (фермерських) господарств становить понад 43 тисячі, на одне фермерське господарство припадає в середньому по Україні 65,6 га сільськогосподарських угідь (табл. 2.6). Однак розвиток цієї важливої форми підприємницької діяльності не в усіх регіонах проходить однаково. Це пояснюється, з одного боку, особливостями ведення сільського господарства в різних економічних районах, а з іншого - різним ставленням до розвитку фермерства з боку органів місцевого самоврядування.

Таблиця 2.6

Селянські (фермерські) господарства в Україні (на кінець року)

Роки

Кількість

селянських

господарств,

одиниць

Площа наданих

сільському

господарству

угідь, га

У тому числі ріллі,

га

1991

2098

39737

30712

1992

14681

292252

259807

1993

27739

558175

504645

1994

31983

699694

638513

1995

34887

788521

718288

1996

35353

835039

764960

1997

35927

932227

857370

1998

35485

1029200

954950

1999

35900

1162300

1084180

2000

39500

1982775

1840532

2001

41599

2585800

2410900

2002

43042

2822070

2637000

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >