Поняття ліквідності малого підприємства. Визначення ліквідності балансу. Розрахунок та аналіз основних показників ліквідності

Плановий економічний розвиток малого підприємства на ринку залежить від налагодженості системи розрахунків з контрагентами, своєчасності виконання зобов'язань. Якщо мале підприємство не може вчасно погасити свої поточні зобов'язання, його подальше існування підлягає сумніву.

Ліквідність - здатність малого підприємства перетворити окремі види майнових цінностей (активи) швидко і без значних втрат їх вартості на гроші (готівку) для здійснення усіх необхідних платежів.

Для власників (засновників) малого підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення його прибутковості, втрату контролю над функціонуванням підприємства, часткову або повну втрату вкладень капіталу. У випадку, коли власники несуть необмежену відповідальність, їхні збитки можуть перевищити початкові внески до Статутного фонду.

Для кредиторів недостатня ліквідність малого підприємства може означати можливу затримку у сплаті відсотків та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності може також вплинути на відносини з покупцями (клієнтами), постачальниками сировини, матеріалів, товарів і послуг, призвести до неспроможності підприємства виконувати умови контрактів, до втрати зв'язків із постачальниками. Ось чому аналізу ліквідності малого підприємства надається таке важливе значення.

Аналіз ліквідності малого підприємства здійснюється згідно з даними балансу, складається з декількох етапів (рис. 12.8) і передбачає:

• 1) аналіз рівня ліквідності бухгалтерського балансу;
• 2) розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Ліквідність балансу відображає, в якій мірі та як швидко зобов'язання підприємства покриваються його активами. Дослідження ліквідності полягає у зіставленні окремих статей активів і пасиву балансу. При цьому статті пасиву характеризують різні види зобов'язань малого підприємства перед кредиторами. Що менше часу необхідно для перетворення окремих активів у грошові засоби, то вища ліквідність балансу підприємства. Під час вивчення ліквідності балансу малого підприємства насамперед здійснюють класифікацію його активів за їх ліквідністю та пасивів - за терміновістю оплати (табл. 12.4).

Ліквідність активів - здатність окремих видів активів підприємства до швидкого перетворення у грошову форму без втрати вартості з метою забезпечення необхідного рівня ліквідності підприємства. Рівень ліквідності активів визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Чим коротшим є цей період, тим вищим є рівень ліквідності цього виду активів.

За цією ознакою формуються чотири групи активів:

ЛІ - високоліквідні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, короткострокові фінансові вкладення, цінні папери; суми за цими статтями можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно;

Рис. 12.8. Послідовність аналізу ліквідності малого підприємства

Таблиця 12.4. Класифікація активів і пасивів підприємства

А2 - швидколіквідні активи (для перетворення їх у наявні кошти потрібен певний час); до них належить дебіторська заборгованість (платежі за якою очікуються протягом 12 місяців після звітної дати); ліквідність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних чинників (кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності боржників, умов надання кредитів покупцям);

АЗ - повільноліквідні активи - запаси матеріальних цінностей, дебіторська заборгованість (платежі за якою очікуються понад 12 місяців після звітної дати), довгострокові фінансові вкладення, інші оборотні активи; реалізація запасів може потребувати певного часу на пошук покупця, додаткову обробку запасів тощо;

Л4 - важколіквідні активи - необоротні активи за винятком довгострокових фінансових вкладень; вони призначені для використання у господарській діяльності підприємства протягом тривалого періоду.

Перші три групи активів протягом господарського періоду постійно обертаються і тому належать до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні, ніж усі інші активи малого підприємства. До поточних активів належать і витрати майбутніх періодів. Незважаючи на те що ці витрати оплачені наперед, тобто здійснені заради прибутку, очікуваного у майбутньому, ймовірно" що частина цього прибутку може бути отримана раніше, і тому витрати майбутніх періодів зберігають грошові кошти підприємства. Це витрати, пов'язані з підготовчими роботами у сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових технологій і устаткування; оплачені авансом орендні платежі; оплата страхового полісу та ін.

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

ПІ - негайні пасиви - кредиторська заборгованість, заборгованість перед постачальниками та підрядчиками, заборгованість з податків, зборів та інших обов'язкових платежів, заборгованість із заробітної плати, розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити;

П2 - короткострокові пасиви - короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, векселі видані;

П3 - довгострокові пасиви - довгострокові зобов'язання за кредитами та позиками, відкладеш податкові зобов'язання;

П4 - постійні пасиви - власні засоби підприємства - власний капітал і зобов'язання.

Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом року з дати балансу. До них також варто віднести ту частину доходів майбутніх періодів, погашення яких очікується протягом року з дати балансу. Поточні й довгострокові зобов'язання загалом називають зовнішніми.

Як уже зазначалося, мале підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують його поточні зобов'язання. Для оцінки реального рівня ліквідності малого підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Баланс малого підприємства визнається безумовно ліквідним за таких умов: - сума високо ліквідних активів більша або дорівнює сумі негайних пасивів:

- сума швидколіквідних активів більша або дорівнює сумі короткострокових пасивів:

- сума повільноліквідних активів більша або дорівнює сумі довгострокових пасивів:

- сума важколіквідних активів менша суми постійних пасивів:

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання малого підприємства, то обов'язково виконується й остання нерівність, що засвідчує наявність у підприємства власних оборотних коштів для забезпечення його фінансової стійкості.

Невиконання хоча б однієї з трьох нерівностей призводить до того, що ліквідність балансу відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів за однією групою активів компенсується їх надлишком за іншою групою, хоча компенсація може бути лише за вартісною, позаяк у реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу малого підприємства можна визначити загальний показник ліквідності за формулою

де ах, а2, а8 - вагові коефіцієнти відповідних груп активів у їхньому загальному підсумку; А1, А2, АЗ - підсумки за першою, другою та третьою групами активів малого підприємства; Ь3, о3 - вагові коефіцієнти відповідних груп пасивів у їх загальному підсумку; ПІ, П2, П3 - підсумки за першою, другою та третьою групами пасивів малого підприємства.

Загальний показник ліквідності балансу характеризує відношення суми всіх платіжних засобів до суми всіх платіжних зобов'язань з урахуванням їх ліквідності. Цей показник дає змогу порівнювати баланси підприємств за різні періоди, баланси різних підприємств та визначати найбільш ліквідні баланси.

Зіставлення високоліквідних і швидколіквідних активів з негайними й короткостроковими пасивами дає змогу визначити поточну ліквідність малого підприємства. Перспективну ліквідність знаходять порівнянням величини повільноліквідних активів з величиною довгострокових пасивів, тобто з майбутніми надходженнями і платежами.

Важливим етапом аналітичної роботи є визначення суми платіжного надлишку чи нестачі за згрупованими статтями активу і пасиву балансу. Якщо необхідна сума грошових коштів менша суми термінових зобов'язань, це означає платіжну нестачу. її наслідком може бути несвоєчасна виплата заробітної плати, сплата податків, комунальних платежів, оплата послуг зв'язку та інших установ, прострочена заборгованість постачальникам тощо.

Для більш глибокого аналізу ліквідності малого підприємства здійснюється розрахунок та аналіз показників ліквідності (фінансових коефіцієнтів):

• - коефіцієнта абсолютної ліквідності;
• - коефіцієнта проміжкової ліквідності;
• - коефіцієнта швидкої ліквідності.

Ці показники обчислюють згідно з даними бухгалтерського балансу, зі" ставляючи поточні активи та поточні зобов'язання малого підприємства (табл. 12.5).

Таблиця 12.5. Показники оцінки ліквідності малого підприємства

Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності (коефіцієнт покриття) характеризує ліквідність активів загалом, визначає, яка сума поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань, і оцінює запас міцності, що виникає внаслідок перевищення ліквідного майна над наявними зобов'язаннями.

Цей показник обчислюють за формулою

де ОА - оборотні активи, грн; ПЗ - поточні зобов'язання, грн.

Якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, підприємство успішно функціонує. В європейській аналітичній практиці орієнтовне значення коефіцієнта загальної ліквідності малого підприємства становить 2,0, тобто рекомендується подвійне перевищення поточних пасивів над поточними активами, тоді як для великих підприємств - потрійне перевищення. Такий підхід зумовлений практикою ліквідації активів: їхня ціна на аукціоні становить приблизно половину ринкової вартості.

За іншими методиками оцінки фінансового стану інтерпретація значень загального коефіцієнта ліквідності така:

• - значення коефіцієнта 1,0-1,5 засвідчує, що підприємство своєчасно погашає борги;
• - критичне значення коефіцієнта дорівнює 1,0;
• - за значення коефіцієнта менше 1,0 підприємство має неліквідний баланс [2,с. 60].

Перевищення оборотних активів над поточними зобов'язаннями більше ніж у два рази є небажаним, адже свідчить про нераціональне вкладення засобів малого підприємства та неефективне їх використання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (коефіцієнт "лакмусового папірця"), на відміну від попереднього, враховує якість оборотних активів. Його визначають як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (швидколіквідних та високоліквідних) до поточних зобов'язань малого підприємства:

де 3 - матеріальні запаси, грн.

Цей показник характеризує платіжні можливості малого підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Матеріальні запаси не беруть до уваги через те, що кошти, які можна одержати у випадку вимушеної реалізації, можуть бути істотно нижчими від витрат на їх закупівлю: за умов ринкової економіки типовою є ситуація, коли під час ліквідації підприємства одержують до 40 % облікової вартості запасів [16, с. 155].

Рекомендоване значення коефіцієнта швидкої ліквідності - не менше 1,0. Однак, порівнюючи це значення з рекомендованим, необхідно враховувати специфіку сфери діяльності малого підприємства: так, у роздрібній торгівлі цей показник є невисоким, оскільки значна частина грошових коштів вкладена в товарні запаси. Водночас дуже високе значення коефіцієнта може бути зумовлене невиправданим зростанням дебіторської заборгованості й засвідчувати серйозні фінансові проблеми підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів малого підприємства може бути сплачена негайно. Його обчислюють за формулою

де ГК - грошові кошти, грн.

Рекомендоване значення коефіцієнта абсолютної ліквідності - не менше 0,20-0,25. На практиці значення цього показника часто буває значно нижчим, що в жодному разі не характеризує підприємство як нездатне негайно погасити свої борги; адже малоймовірно, що всі його кредитори одночасно вимагатимуть сплати за борговими зобов'язаннями.

Робочий оборотний капітал визначається як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями і засвідчує спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розвивати господарську діяльність.

Розрахунок окремих фінансових коефіцієнтів ліквідності та їх порівняння з рекомендованими значеннями має доповнюватися вивченням динаміки фінансових коефіцієнтів. Зниження значень коефіцієнтів ліквідності зазвичай засвідчує загальне погіршення ситуації із забезпеченістю малого підприємства оборотними засобами та серйозні недоліки в управлінні ними. Незначне зниження коефіцієнта загальної ліквідності за різкого падіння коефіцієнта швидкої ліквідності може означати зростання низьколіквідних елементів у структурі поточних активів, підвищення ризиковості діяльності підприємства" неповернення боргів і зниження реального рівня платоспроможності.

Незабезпечення ліквідності малого підприємства може поставити під загрозу Його подальше існування. Головними причинами виникнення подібної ситуації найчастіше стають: низька фінансова дисципліна і, як наслідок, порушення зобов'язань перед контрагентами; наявність непогашеної дебіторської заборгованості; низька ефективність господарсько-фінансової діяльності; уповільнення оборотності оборотних коштів та нагромадження надлишкових товарних запасів тощо. При цьому необхідно враховувати, що показники ліквідності балансу е обмежувальними чинниками для ефективності. Зростання ефективності діяльності малого підприємства може відбуватися під час зниження загального рівня ліквідності й навпаки. Тому важливим завданням аналітика малого підприємства є моніторинг цих показників відповідно до поточних умов і політики розвитку бізнесу.