< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Таджикистан

На території Таджикистану в першій половині І тис. до н. е. існувала держава Бактрія. Її з часом підкорили перські Ахеменіди, яких у IV ст. до н. е. переміг Александр Македонський і включив до своєї імперії. Його імперія існувала нетривалий час. Після його смерті у 323 р. до н. е. її швидко поділили між собою діадохи Александра (воєначальники, які оголосили себе спадкоємцями). Бактрія увійшла у царство Селевкідів — нащадків Селевка. З Ш ст. до н. е. територія сучасного Таджикистану входила до складу Греко-Бактрійського, а потім Кушанського царств, зазнала нашестя ефталітів, тюрків.

УIX—X ст. землі Таджикистану входили до складу держави Саманідів. Самарканд і Бухара вважалися на той час найбільшими центрами розвитку ремесла і торгівлі, а також науки, літератури і мистецтва. У той час завершувалося формування таджицької народності. УХ—XIII ст. територія, заселена таджиками, входила до складу багатьох держав Середньої Азії: Газневідів, Караханідів, Гуридів, Каракитаїв та ін. У XIII ст. її територію завоювали монголи, які принесли багато руйнувань і смертей. У XIV ст. Таджикистан опинився у складі величезної держави Тимура, а у XV ст. — у володіннях його спадкоємців — Тимурідів. З діяльністю онука Тимура — Улугбека, який правив у другій половині XV ст., пов'язаний розквіт науки і культури, особливо у Самарканді та Гераті. У XVI ст. територію сучасного Таджикистану захопили узбеки, вона увійшла до держави Шейбанідів зі столицею у Бухарі. У той період утворилися Бухарське і Хівинське ханства, а пізніше — Кокандське ханство. Ханства постійно ворогували, вели між собою війни. Таджики жили головним чином у Бухарському і Кокандському ханствах.

Суперництво Великої Британії та Росії прискорило приєднання Середньої Ази до царської держави. Це сталося у другій половиш XIX ст. У1868 р. північна частина сучасної території Таджикистану була до неї приєднана, а південна — Бухарське ханство — знаходилася у васальній залежності. Кокандське ханство було скасоване, і його землі увійшли до складу Туркестанського генерал-губернаторства.

Під час Першої світової війни становище у цьому регіоні значно погіршилося. Збільшилися обсяги вивезення сировини, зокрема бавовни, скоротилося завезення промислових товарів і хліба з Росії. У1916 р. стався неврожай, Туркестану загрожував голод. Царський уряд взявся за мобілізацію мусульман до російської армії на тилові роботи. У відповідь на це у Худжанді спалахнуло стихійне повстання, яке потім перекинулося на інші райони. Наприкінці року воно було придушено ціною багатьох життів і великих руйнувань.

Після падіння царату в березні 1917 р. було скасовано Туркестанське генерал-губернаторство. Реальної влади у Середній Азії практично не існувало, і долю регіону врешті-решт вирішувала Червона Армія. Боротьба тривала до 1925 р. Деякі таджики підтримували більшовиків, інші — антибільшовицький рух басмачів. Тисячі таджиків тікали від кривавої різанини і голоду. У північних районах Таджикистану, які входили до складу Туркестану, радянська влада була встановлена у листопаді 1917 р. У 1918 р. північний Таджикистан увійшов до складу Туркестанської АСРР, а південний залишився частиною Бухарського емірату. На початку вересня 1920 р. влада еміра у Бухарі була повалена і створено Бухарську народну радянську республіку. Обидві частини пізніше перетворилися на складові радянської імперії. 31924 р. Таджикська АСРР перебувала у складі Узбецької Соціалістичної Радянської Республіки. З 1929 р. проголошено утворення Таджицької Радянської Соціалістичної Республіки у складі СРСР.


 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >