< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Суспільство як сукупність основних сфер життєдіяльності

Економічна сфера суспільства

Суспільство і природа

У процесі розвитку суспільства постійно відбувається його взаємодія з природою. Для того щоб це осмислити, необхідно розкрити сутність понять "природа", "природне і географічне середовище", "біосфера" й "ноосфера".

Щодо поняття "природа", то воно багатозначне. В широкому значенні під природою розуміють весь існуючий матеріальний світ (Всесвіт).

Проте в житті люди взаємодіють лише з незначною частиною природи - середовищем життєдіяльності, яке називають природним. В цьому розумінні суспільство абстрактно виділяється із природи як позаприродне явище. Це мають на увазі тоді, коли йдеться про відмінність суспільства від природи або про загибель природи в ході втручання людини в природний процес.

Говорячи про суспільство в першому розумінні слід рахуватися з тим, що воно - частина особливого роду, а не просто сукупність об'єктів, хоча й вміщує їх (люди, створені ними предмети тощо). Головне заключається в тому, що в ньому існує особливий тип процесів, якому немає аналогів у природі. Це, в першу чергу, процеси духовного життя, які протікають в головах людей. При цьому координуючись, з'єднуючись між собою утворюють суспільну свідомість.

Крім того, суспільство існує в територіальних і хронологічних межах - природа поза територіальна й поза хронологічна - впливає на всі частини природи. Його відмінність від природних об'єктів дозволяє протиставити його природі, вбачаючи в цьому особливий (надприродний чи поза природний) тип реальності.

Середовище життєдіяльності завжди має конкретно-історичний зміст. В його рамках виділяються: біосфера-поверхнева оболонка нашої планети, в межах якої може здійснюватись (здійснюється) життєдіяльність усього живого.

У біосферу включають тропосферу (нижня частина земної атмосфери до 18 км висоти), світовий океан, ґрунт і частину літосфери - верхньої твердої оболонки земної кулі до глибини 1 - 2 км, де можуть існувати мікроорганізми.

Географічне середовище - це частина природного середовища, освоєного людиною на даному етапі розвитку. Люди, взаємодіючи з природою, силою свого розуму й праці створили штучний світ: міста, села, дороги і таке ін. Частина поверхні Землі, яка змінена за допомогою техніки, називається техносферою. Все це так звана "друга природа", створена суспільством.

Ця частина географічного середовища має тенденцію до швидкого розширення. Необхідність осмислення цього процесу зумовлює потребу в пізнанні специфічних законів взаємодії суспільства й цієї частини природи в умовах науково-технічного прогресу. Цю проблему на початку XX ст. зробили предметом дослідження П. Т. Тейяр де Шарден, Е.Леруа та В.І.Вернадський, впровадивши в науку поняття ноосфери (грец. - сфера розуму).

За В.І.Вернадським, Е.Леруа та П.Т. де Шарденом, ноосфера - сфера свідомої діяльності людини в глобальному масштабі, взаємодії суспільства й природи, у межах якої розумна діяльність людини стає головним, вирішальним фактором розвитку. Ноосфера є новою, вищою стадією розвитку біосфери, яка пов'язана з функціонуванням продуктів людського розуму. Пізнаючи закони природи, й створюючи нові техніку й технології, людина здійснює вирішальний вплив на процеси у земному й навколоземному середовищі її проживання, змінюючи і перетворюючи його своєю діяльністю.

Проблема "природа й суспільство" по-різному вирішується філософськими школами, напрямами. Наприклад, об'єктивні ідеалісти ігнорують зв'язок суспільства з природою, розглядаючи історію людства як розвиток світового розуму, абсолютної ідеї. Суб'єктивні ідеалісти навпаки, вважають природу комплексами людських відчуттів.

Представники натуралістичного напряму в соціології (географічний детермінізм) вважають, що джерело розвитку суспільства перебуває за його межами. Одні з них стверджували, що доля народів і держав зумовлена кліматом (Ш.Монтеск'є), інші перебільшували значення річок і морів, абсолютизували вплив інших природних факторів на суспільний прогрес (Г.Бокль, І.Сєченов, І.Павлов). Прихильники географічного детермінізму механічно переносили дію законів природи на розвиток суспільства, вважали вплив природи на суспільство запрограмованим, вирішальним фактором еволюції людства.

Матеріалісти усіх часів визнавали природу джерелом, з якого вийшла людина (суспільство). Вона пов'язана з природою (географічним середовищем) як соціальний суб'єкт, як суспільство, що є продуктом взаємодії людей.

Природа (географічне середовище) і суспільство утворюють діалектичну єдність. Вона полягає в тому, що соціальна форма руху матерії, будучи вищою формою руху, як і інші, підпорядковується дії законів об'єктивного розвитку світу.

Людина генетично походить з тваринного світу, тому є невід'ємною частиною природи. Будучи невіддільним від неї, суспільство теж залежить від неї і постійно взаємодіє з нею. Ця залежність існувала на всіх етапах історії, проте весь час змінювалась. З одного боку, у зв'язку з розвитком продуктивних сил, людина все більше підкоряла собі природу й ставала менш залежною від неї. З іншого - розширювалося коло природних факторів, з якими вона змушена була рахуватися. Водночас, розвиток продуктивних сил породжував цілий ряд демографічних проблем, що зумовило тенденцію зростаючої залежності людини від природи. (Про це йтиметься далі).

У системі "суспільство-природа" кожна із сторін впливала одна на одну. Проте більш рухомим елементом завжди було суспільство.

Природа є колискою, середовищем життєдіяльності людини, єдиним джерелом, звідки вона черпає все необхідне для свого існування. На початковій стадії розвитку суспільство привласнювало лише готові продукти природи (плоди рослин, результати полювання на тварин тощо). У подальшому - навчилося перетворювати природу й використовувати родючість землі, енергоємність вугілля, нафти, а також метали для виготовлення засобів виробництва.

Виявилось, що природні умови можуть не лише прискорювати, а й уповільнювати розвиток суспільства, тобто впливати на його продуктивні сили, їх розміщення, розселення людей, на форми трудової діяльності, зумовлюючи певні цикли в житті людини (зміна дня і ночі, пори року). Проте вони можуть й знищувати плоди цивілізації (землетруси, повені, засухи тощо).

І все ж у системі "природа-суспільство" вирішальним фактором є суспільство. Свою активність воно спричиняє через:

  • а) розширення просторових меж освоєння природи - використання космосу, нових регіонів земної поверхні, світового океану;
  • б) проникнення людини в мікросвіт, відкриття невідомих раніше властивостей і законів природи;
  • в) інтенсифікацію використання природних ресурсів;
  • г) посилення впливу суспільства на структуру навколишнього середовища - відтворення природи, зміну біосфери, енергетичного й теплового балансу, втручання в біологічні й фізичні процеси тощо.

Результати впливу людини на природу проявляються нині в наслідках науково-технічної революції (НТР), яка все більше ускладнює екологічну ситуацію (грец. eikos - житло, місце проживання). У результаті взаємодії суспільства й природи нині виникли гострі суперечності, що становлять суть екологічних проблем.

Найскладнішими серед них є глобальні:

  • - проблема вичерпності природних ресурсів;
  • - підтримка рівноваги біосфери і збереження середовища.

Перед сучасним людством стоять дві основні небезпеки - можливість термоядерної катастрофи (трагічне попередження - Чорнобиль) і небезпека незворотного руйнування природного середовища.

У практичній взаємодії з природою людина нерідко продовжує керуватися обмеженими, регіональними і тільки сьогоденними інтересами, коли природа фактично виступає лише плацдармом, на якому розгортається суперництво різних народів, класів, соціальних груп.

Усе це призвело до того, що XX ст. позначилося різким погіршенням природного середовища: забруднення повітря, річок, озер, морів, надмірне зростання шумових навантажень, особливо в містах, захаращення великих територій різноманітними відходами, зменшення багатьох природних компонентів та видового складу тваринного й рослинного світу, збіднення ґрунтів та інші форми порушення цілісності природи. Усе це різко погіршило умови життєдіяльності. Стає практично неможливим існування всього живого, непередбаченими стали і зміни кліматичних процесів.

Радіаційні, теплові, шумові, електромагнітні зміни також порушують умови життя людей. Усе це, зрештою, пов'язане із збільшенням відходів сучасної виробничої технології. Сьогодні 90 - 98% речовини, взятої від природи, перетворюються на відходи і забруднюють середовище. За існуючих тенденцій обсяг газоподібних забруднювачів атмосфери досяг понад 50 млрд тонн, викидів твердих речовин - понад 725 млрд тонн.

Дедалі гострішими стають проблеми "водного голоду" і забезпечення людства мінеральною сировиною та енергією, а також демографічна проблема.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >