< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Загальні засади Європейського Союзу

Як уже було зазначено в попередньому параграфі, Договір про Європейський Союз (ДЄС) розширює сферу дії Співтовариства. ДЄС подав більш загальну й ідеологічно нейтральну сукупність цілей діяльності Співтовариства, тоді як раніше вони були майже виключно економічними (в широкому розумінні цього терміна). їх перелік міститься в ст. "В" і охоплює такі аспекти.

Сприяння соціально-економічному прогресу

Тут метою є запровадження удосконалених стандартів, але в такий спосіб, щоб забезпечити "збалансований і рівномірний розвиток". Створення економічного та валютного союзу (див. с. 220) і посилення економічних і соціальних зв'язків (див. с. 288) розглядаються як ключові елементи в досягненні цієї мети.

Затвердження осібності ЄС на міжнародній арені

Цього можна досягти протягом коротко- та середньотривалого періоду шляхом здійснення спільної зовнішньої політики та політики безпеки і протягом тривалішого періоду, якщо проводити спільну оборонну політику ЄС. Але це прагнення вже наразилося на труднощі, про що свідчить ухильність, з якою підходили до цього питання на Амстердамському саміті в червні 1997 р. та в прийнятому після нього Амстердамському договорі.

Посилення захисту прав та інтересів громадян

Співтовариства

Найголовнішою складовою тут є введення поняття громадянства Союзу. Цю проблему буде розглянуто нижче (див. с. 214).

Зміцнення співробітництва у галузі юстиції та внутрішніх справ

Відповідні положення закріплені в ст. "К"—"К9" ДЄС. Йдеться про політику надання притулку, імміграційну політику, запобігання злочинності та боротьбу з нею, переслідування наркобізнесу та міжнародної злочинності, судову співпрацю в цивільних та кримінальних питаннях, митне співробітництво, координацію дій поліції щодо запобігання тероризму. Амстердамський договір вміщує деякі важливі положення, спрямовані на доповнення ДЄС, зокрема в галузі поліцейського та судового співробітництва з кримінальних питань.

Встановлення "acquis communautaire"

Цей термін повністю роз'яснюється на с. 38—39.

Or. "F" ДЄС додає, що Союз поважає національну ідентичність держав-членів, урядові системи яких базуються на демократичних принципах (ст. "F(l)*). Відповідно до ст. "F(2)" ДЄС Союз також поважає основні права, які закріплені в Європейській конвенції прав людини і які передбачені конституційними традиціями, спільними для всіх держав-членів, і загальними принципами права Співтовариства (див. с. 104).

Амстердамський договір засвідчує прагнення реалізувати положення ст. "F(l)" ДЄС встановленням певних покарань, що можуть бути накладені на держав-членів, які порушують ці положення. Завдяки введенню до ДЄС нової ст. "Fa" Союз наділив свій головний законодавчий орган, Раду Міністрів, повноваженнями приймати рішення про тимчасове припинення деяких прав, які надаються ДЄС щодо держави-члена, про яку йде мова.

Економічні засади Співтовариства

Незважаючи на зміни, внесені таким істотним документом, як Договір про Європейський Союз, цілі Європейського Співтовариства залишаються тими ж, якими вони були зазначені в Римському договорі, підписаному 25 березня 1957 р. шістьма першими державами-членами. Хоч у преамбулі договору зроблено посилання на таке загальне прагнення, як "закладення основ більш тісного союзу між народами Європи", цілі Співтовариства значною мірою є економічними. їх можна розділити на загальні та особливі.

Загальні цілі містяться в ст. 2 Договору про заснування Європейського Співтовариства. Перша ціль, що була додана ДЄС, полягає у створенні "спільного ринку, економічного та валютного союзу". Друга — Співтовариство має сприяти "гармонійному та збалансованому розвитку економічної діяльності, стійкому та безінфляційному зростанню, яке зберігає навколишнє середовище, досягненню високого рівня конвергенції економічних показників, високого рівня зайнятості й соціального захисту, підвищенню життєвого рівня і якості життя, тісному економічному та соціальному об'єднанню і солідарності держав-членів". До цих цілей ставляться більше як до "декларації проти недоліків", ніж як до визначеної заяви про курс на майбутнє.

Ст. З, в якій визначено особливі цілі, нагадує, як саме Співтовариство намагається досягти цих благородних ідеалів. Вони збігаються з головними сферами політики Співтовариства, які детальніше будуть досліджені далі:

· скасування митних зборів та кількісних обмежень на імпорт і експорт товарів у торгівлі між державами-членами, а також інших подібних заходів, що мають еквівалентну дію;

· проведення спільної торговельної політики;

· скасування перешкод вільному руху товарів, осіб, послуг і капіталу між державами-членами;

· упровадження заходів щодо в'їзду та переміщення осіб у межах внутрішнього ринку;

· проведення спільної транспортної політики, а також спільної політики у сфері сільського господарства та рибальства;

· вжиття системи запобіжних заходів щодо забезпечення справедливої конкуренції на внутрішньому ринку;

· зближення національних законодавств держав-членів до рівня, необхідного для функціонування спільного ринку;

· політика в соціальній сфері, у тому числі створення Соціального фонду;

· посилення конкурентоспроможності промисловості Європейського Співтовариства;

· сприяння дослідженням та технологічному розвитку;

· заохочення створення та розвитку транс'європейських комунікаційних мереж;

· внесок у досягнення високого рівня охорони здоров'я;

· внесок в освіту, професійне навчання та культурний розвиток держав-членів;

· політика у сфері розвитку співробітництва;

· вирішення соціальних і економічних труднощів заморських країн і територій;

· внесок у зміцнення захисту прав споживачів;

· заходи у сферах енергетики, цивільної оборони та туризму. Оскільки Співтовариство не в змозі надати рівного значення всім

цим цілям, майже незаперечним є той факт, що воно зосереджує свою увагу тільки на тих, які вважаються основними для досягнення його головної мети. Отже, завершення в 1992 р. програми, про яку йдеться в Єдиному європейському акті, стало значним кроком у досягненні однієї з найважливіших економічних цілей Співтовариства, яка полягала у створенні внутрішнього ринку з можливістю вільного переміщення всіх факторів виробництва. Введення єдиної валюти в 1999 р. має стати досягненням ще одного економічного показника. Втілення інших цілей, зокрема в галузі соціальної політики, дещо відстає від цих досягнень.

З огляду на зазначені вище цілі стає зрозумілим, що право Співтовариства не є безціннісною системою. Воно втілює в життя бажання його засновників сприяти розвитку економічної системи, базованої на вільному ринку. І хоча положення про соціальну політику та такі питання, як захист прав споживачів і захист навколишнього середовища, зменшують акцентування на економічному лібералізмі, право Співтовариства загалом є вираженням капіталістичної економіки та ідеології.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >