< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Типи сучасних готелів

Важливе значення для розвитку сучасного готельного бізнесу мають готелі. Вони сприяють поширенню і значному підвищенню рівня організації обслуговування туристів, створенню певного образу готельного обслуговування.

З 1950-х рр. в структурі управління готелями у світовій готельній індустрії встановили різні моделі організації готельної справи.

Перша модель - модель Ритца, - пов'язана з ім'ям швейцарського підприємця Цезаря Ритца. Основна ставка в цих готелях робилася на європейські традиції вишуканості й аристократизму. На даний час ця модель зазнає кризи. Інша модель пов'язана з ім'ям американського підприємця Кемансі Уїльсона (готельний ланцюг "Холідей інн"). Модель відрізняється більшою гнучкістю в задоволенні потреб клієнта у поєднанні з дотриманням досить високих стандартів обслуговування.

Основні вимоги в готельних комплексах, організованих за цією моделлю, зводяться до наступного:

  • - єдність стилю (архітектура, інтер'єр);
  • - єдність позначень і зовнішньої інформації;
  • - просторий і функціональний хол; швидкість реєстрації клієнтів;
  • - номери, передбачені для постійних клієнтів;
  • - сніданок "шведський стіл";
  • - наявність конференц-залу;
  • - гнучка система тарифів;
  • - єдине управління, маркетинг і служба комунікації.

Під контролем готельних комплексів, побудованих за другою моделлю, перебувають понад 50% всіх готельних номерів у світі.

Третя модель - незалежні готельні комплекси (наприклад, "Best Western"). У цьому випадку під єдиною торговельною маркою об'єднуються готелі, що дотримуються певних стандартів і надають певний набір послуг незалежно від країни розташування. Об'єднані готелі платять внески до єдиного фонду, що витрачається на спільну рекламну і маркетингову діяльність, спрямовану на просування послуг. При цьому повністю зберігається їх фінансово-економічна й управлінська самостійність. Можливе і поєднання другої моделі з третьою. Приклад - ланцюг готелів "Аккор". Це найбільший готельний ланцюг у Європі. Він пропонує готелі різних класів і виступає на ринку під різними марками. Марки "Пульман", "Софітель", "Новотель" - це готелі вищого класу. Марки "Алтеа/Меркур" - середнього класу. При входженні до комплексу готель зовсім необов'язково має стати його власністю. У цьому випадку, відповідно до договору, укладеного між великими готельними комплексами (франшизодавцями) і незалежними готелями, що вступають у комплекс, останнім надається право використовувати в комерційних цілях фірмовий знак комплексу, технічну і комерційну інформацію, інформаційні системи бронювання, технічну допомогу, право на навчання персоналу тощо. Франшизне підприємство сплачує за це обумовлену в договорі компенсацію.

Сучасний розвиток готельної справи у світовій практиці пропонує клієнтові різноманітний готельний сервіс в залежності від цін, що складаються на ринках цих послуг. Щороку засоби масової інформації повідомляють численну клієнтуру про нові форми діяльності в даному виді обслуговування.

Велика розмаїтість підприємств готельного обслуговування, а також періодична поява нових їх видів робить будь-яку систематизацію типів і характеристик підприємств розміщення досить умовною. Сучасні готелі відрізняються за призначенням, місткістю, поверховістю, типами конструкцій, рівнями комфорту, режимами експлуатації (цілорічні, сезонні), місцем розташування (місто, курорт тощо), функціональним призначенням, забезпеченістю харчуванням, тривалістю проживання в них, рівнями цін. Усі ці фактори враховуються при проектуванні і впливають на склад приміщень готелю, архітектурно-планувальну структуру будівлі тощо. Основні ознаки, що характеризують готелі, це: місткість, поверховість, призначення та рівень комфорту.

Класифікація готельних підприємств за рівнем комфорту відіграє величезну роль у вирішенні питань управління якістю готельних послуг. Рівень комфорту - це комплексний критерій, складовими якого є:

  • - стан номерного фонду: площа номерів (м2), частка одномісних (однокімнатних) номерів, частка багатокімнатних номерів, номерів-апартаментів, наявність комунальних зручностей тощо;
  • - стан меблів, інвентарю, предметів санітарно-гігієнічного призначення тощо;
  • - наявність і стан закладів харчування: ресторанів, кафе, барів тощо;
  • - стан споруди готелю, під'їзних шляхів, облаштованість прилягаючої до готелю території;
  • - інформаційне забезпечення і технічне оснащення, у тому числі наявність телефонного, супутникового зв'язку, телевізорів, холодильників, мін і-барі в, міні-сейфів тощо;
  • - забезпечення можливості надання ряду додаткових платних і безкоштовних послуг.

Перелічені критерії застосовуються практично у всіх наявних сьогодні у світі системах класифікації готелів. Крім того, ряд вимог висувається до персоналу і його підготовки: зовнішнього вигляду, віку, стану здоров'я, освіти, кваліфікації, знання іноземних мов.

Рівень комфорту на сьогодні лежить в основі понад тридцяти відомих у світі систем класифікації готелів. Найбільш розповсюдженими серед них є такі:

  • - європейська, або, як часто її називають, система "зірок", що базується на французькій національній системі класифікації, в основі якої лежить розподіл готелів за категоріями від 1 до 5 зірок. Така система застосовується у Франції, Австралії, Угорщині, Єгипті, Україні, Росії і ряді інших країн;
  • - система букв (А, В, С, D) що використовується в Греції;
  • - система "корон", що застосовується у Великобританії,
  • - індійська система.

Остання система класифікації, індійська, найбільш поширена у країнах, що розвиваються. Ця система також включає 5 категорій: "1 зірка", "2 зірки", "З зірки", "4 зірки", "5 зірок", які надає спеціальна комісія на основі бальної оцінки. За цією системою відповідність готелів вимогам даної категорії оцінюється в балах, при цьому по кожному пункту встановлюється максимально можлива оцінка. Для одержання тієї або іншої категорії необхідно набрати встановлену для даного класу мінімальну суму балів, причому їх кількість по кожному пункту має становити не менше 50% максимальної оцінки.

У кожній окремій державі до розуміння рівня комфорту як критерію класифікації підходять по-різному. Саме ця обставина, а також ряд факторів, обумовлених культурно-історичними і національними традиціями держав, перешкоджають введенню у світі єдиної класифікації готелів. У цьому напрямку залишається сьогодні безрезультатною діяльність Всесвітньої туристичної організації (ВТО), Комітету готельної і ресторанної індустрії ЄС, Міжнародної готельної асоціації (МГА). ВТО запропонована лише стандартна класифікація засобів розміщення: мотелі; молодіжні готелі; пансіонати; пляжні готелі; туристські готелі; орендовані кімнати в приватних будинках; клуби з номерами; туристське село (група будинків); орендовані приміщення в приватних агентів; гостьові будинки; бунгало; підприємства соціального туризму; розміщення в родичів і знайомих; інші засоби розміщення.

Слід також зауважити, що в різних країнах застосовуються два різні підходи до оцінки відповідності готелю певній категорії. При першому підході розробкою, проведенням і контролем займаються державні органи, тобто існує офіційна державна класифікація за рівнем комфорту готельних підприємств та, можливо, інших засобів розміщення. Зокрема, приклади такого підходу спостерігаються у Франції, Україні та Росії. При другому підході розробкою, проведенням і контролем займаються професійні об'єднання і союзи. Наприклад, у Німеччині ці процеси здійснює Об'єднання готельних і ресторанних господарств (EHOGA), у Швейцарії - Швейцарський союз власників готелів.

За розташуванням на території певної місцевості готелі поділяються на розташовані в місті (у центрі, на окраїні) та розташовані в сільській місцевості (у тому числі і високогірній).

За місцем розташування можна виділити такі види готелів:

  • - готелі в центрі міста;
  • - пришляхові, як правило, малої поверховості з відкритими автостоянками;
  • - готелі на околицях міста й в аеропортах;
  • - плавучі готелі - плавзасоби, обладнані під готелі, для розміщення і відпочинку туристів на березі моря, ріки або озера. За необхідності такий готель може бути відбуксований по воді разом з туристами до іншої стоянки.

Місткість готелю визначається числом постійних спальних місць. Класифікація готелів за місткістю в різних країнах різна. Наприклад, у Швейцарії й Австрії готелі, що мають менше 100 місць, вважаються малими, 100-200 місць - середніми, більше 200 місць - великими; у Чехії до 120 місць - малими, до 500 місць - середніми, понад 500 місць - великими; у США до 100 номерів - малими, до 500 номерів - середніми, понад 500 - великі.

В Україні діє наступна офіційна класифікація готелів за місткістю: до 150 місць (не більше 100 номерів) - готелі малої місткості, від 150 до 400 місць (до 300 номерів) - середньої місткості, більше 400 місць (понад 300 номерів) - великої місткості.

Слід зазначити, що світовий готельний номерний фонд, в основному, розміщений у малих і середніх готелях.

За рівнем цін, що встановлюються на основні платні послуги (що надаються в номерному фонді), готелі підрозділяються на бюджетні; економічні, середні, першокласні, апарт-готелі, люкс-готелі.

За тривалістю перебування клієнтури розрізняють готелі для тривалого перебування клієнтів та для короткочасного перебування.

За сезонністю функціонування готелі підрозділяються на працюючі цілорічно та працюючі у сезон (влітку, взимку).

За способом надання харчування проживаючим в готелях клієнтам вони поділяються на: ті, що забезпечують повний раціон; ті, що пропонують лише сніданок; не пропонують харчування (як правило, через відсутність власного гастрономічного виробництва, тобто ресторану або іншого підприємства).

Що стосується кількості поверхів, то світова практика показує, що готелі будують від одного-двох до 40 поверхів і більше. Найрозповсюдженіша поверховість сучасних готелів така: в Україні і країнах СНД - 5-16 поверхів; у Чехії - 8-14 поверхів; в Угорщині в невеликих містах - 4-5 поверхів, у більш великих і на курортах - 6-11 поверхів; у Німеччині - 8-10 поверхів; в Англії - 10-15 поверхів. Будинки готелів за поверховістю поділяються на такі групи: малоповерхові (1-2 поверхи); середньої поверховості (3-5 поверхів); підвищеної поверховості (6-9 поверхів); багатоповерхові (1 категорії - 10-16 поверхів; 2 категорії - 17-25 поверхів; 3 категорії -26-40 поверхів); висотні будинки (понад 40 поверхів).

Рівень комфорту готелів визначається технічним оснащенням, складом і якістю номерного фонду, набором послуг, що надаються. Класифікація готелів за рівнем комфорту існує в більшості країн. У підході до цієї класифікації за кордоном на даний час є 2 основні напрямки. Один віддає перевагу так званим "статичним" ознакам, тобто чітко встановленому процентному співвідношенню номерів з ванною і санвузлом, наявності таких приміщень, як, наприклад, критий басейн, сауна тощо, певному співвідношенню між місткістю готелів і чисельністю обслуговуючого персоналу та ін. Цей напрямок орієнтується на порівняно нову матеріальну базу. Інший напрямок віддає перевагу "динамічним" факторам, тобто сервісу. Його прихильники вважають, що чіткі співвідношення в засобах розміщення без належного рівня обслуговування не забезпечують правильної картини фактичної якості послуг, що надаються готельним комплексом. До цього напрямку належить класифікація готельних комплексів у Швейцарії.

За рівнем асортименту і вартості послуг готелі поділяються на два типи: дешеві готелі або готелі з обмеженим сервісом, що пропонують мінімум послуг (наявність підприємств харчування при таких готелях не обов'язкова); готелі "люкс" - побудовані за індивідуальними проектами, що відрізняються високоякісними меблями, добре обладнаними приміщеннями й укомплектовуванням, як правило, обслуговуючим персоналом більшої кількості відносно числа номерів у них.

Виходячи з потреб клієнтури, готелі бувають різного призначення: для ділових людей (загального типу, відомчі, для нарад тощо); готелі для відпочинку (туристські, курортні, для автотуристів, мотелі, кемпінги); спеціальні типи готелів (для транзитних пасажирів, для спортсменів тощо).

В Україні найбільш поширені готелі загального типу, розраховані, в основному, на людей, що приїжджають у ділових справах на відносно короткий термін, а також на громадян, що подорожують з різними цілями. Такі готелі розташовуються в центральній частині міста, поблизу громадських, адміністративних, торгових центрів і передбачають добре транспортне сполучення з різними районами міста.

Номерний фонд готелів загального типу в основному складається з одно -, дво- і часто тримісних номерів, у яких, як правило, існує місце для роботи. Число одномісних номерів у ряді готелів доходить до 40-50% від номерного фонду. У готелях передбачають відділення зв'язку, у ряді випадків - відділення банку, приміщення для проведення переговорів і нарад.

Різновид готелів загального типу - відомчі готелі, розраховані в основному на проживання людей, що приїжджають з діловими цілями у певне відомство, установу або на підприємство. Такі готелі розташовуються неподалік цього відомства або в місцях, зручно пов'язаних з ним громадським транспортом. Набір громадських приміщень у відомчому готелі часто буває обмеженим і залежить від типу підприємства, яке він обслуговує, і від складу приміщень громадського призначення в ньому.

На Заході поширене будівництво спеціальних готелів для нарад, що іноді називають "конгрес-готелями" або "конференц-готелями", а також готелів для ділових людей - "бізнес-готелів". Загалом це готелі високого рівня комфорту, що мають розвинутий набір приміщень громадського призначення: зали для проведення конгресів, приміщення для нарад, конференцій, симпозіумів, різні типи ресторанів, відділення зв'язку і банків, телетайп, телекс, басейни, сауни, кегельбан. У готелях для ділових людей передбачають також приміщення для роботи і проведення невеликих нарад, торговельних операцій, для влаштування виставок зразків товарів, для організації представництва фірм, у ряді випадків влаштовують номери, які здатні трансформуватися, і дозволяють приймати в них відвідувачів, проводити невеличкі переговори.

Туристські готелі призначені для туристів, що проводять свій відпочинок активно. У нашій країні ці готелі розраховані головним чином на організований груповий туризм - екскурсійний і спортивний.

Туристські готелі будують як у місті, так і поза його межами, поблизу об'єктів, що приваблюють туристів. Особливістю туристських готелів є наявність приміщень туристського обслуговування, а також туристсько-методичних кабінетів та інструкторських бюро (для методичної роботи інструкторів з туристськими групами). Набір цих приміщень пов'язаний з типом туристського маршруту і способом пересування ним туристів.

У туристсько-спортивних готелях передбачають пункти прокату туристського і спортивного інвентарю і спорядження (лиж, ковзанів, саней, мисливського і рибальського спорядження, човнів, байдарок і т.п.). У залежності від специфіки туристсько-спортивного готелю набір цих приміщень різний. Аналогічні пункти прокату можуть бути також у мотелях і кемпінгах, розташовуваних на курортах і в зонах відпочинку.

Як правило, у цих готелях добре розвинутий набір послуг, що надаються, більш різноманітними підприємства громадського харчування, у тому числі "розважальними" (денні і нічні бари), магазини, кіоски тощо. У готелях підвищеної комфортності є також басейни, сауни, кегельбан, бари, ресторани, культурні центри.

Туристські бази поділяються на: гірські і гірськолижні, рівнинні і прибережні, а також водні (аквателі, флотелі, марини тощо), розташовані безпосередньо на акваторіях. Туристські бази зазвичай розташовуються в приміських зонах відпочинку, у складі туристсько-оздоровчих районів або комплексів. Однак при відповідному економічному обґрунтуванні туристські бази можливо споруджувати й у малонаселеній місцевості (забезпечивши сприятливу транспортну доступність), яка має унікальні екскурсійні об'єкти і природно-кліматичні умови для активного відпочинку.

На практиці значне поширення одержало розміщення туристських баз (туристських готелів) безпосередньо в будинках-пам'ятниках архітектури й історично визначних місцях. З цією метою проводиться реставрація старих будинків, архітектурних ансамблів з частковим переплануванням відповідно до нового функціонального призначення. У цих випадках туристські бази поєднують функції засобів розміщення, специфічного туристського обслуговування, а також об'єктів показу, що забезпечує задоволення туристських потреб екзотичного характеру. Цей вид діяльності дозволяє зберегти цінну історичну і культурну спадщину.

Курортні готелі призначаються для відносно тривалого відпочинку на одному місці, у ряді випадків з можливістю профілактичного лікування або доліковування. Для цього передбачаються приміщення лікувально-оздоровчого призначення відповідно до основного профілю курорту, можлива також організація дієтхарчування. Курортні готелі мають розвинутий склад приміщень культурно-масового обслуговування (зали багатофункціонального призначення, холи для відпочинку, бібліотеки, більярдні, приміщення для ігор тощо), іноді приміщення для відпочинку та ігор дітей, а також приміщення і споруди спортивного призначення (плавальні і купальні басейни, спортзали, спортивні майданчики тощо). Номерний фонд курортних готелів складається в основному з одно-двомісних номерів. У ряді випадків передбачається можливість додаткового розташування в номері третього спального місця (для дитини).

Готелі цілорічної експлуатації розраховані на більш високий рівень комфорту і надають широкий набір послуг. Вони мають розвинену мережу підприємств харчування (ресторани, бари, кафе тощо), розширений склад приміщень для проведення дозвілля (вітальні, зали ігрових автоматів, бальні зали, дискотеки, кегельбани), у ряді випадків майданчики для відпочинку і спорту, солярії, аерарії, пляжі, причали тощо. Усе це дозволяє використовувати готелі також у період міжсезоння. При готелях високої категорії передбачаються зали для засідань, у яких у періоди міжсезоння проводять конференції і наради, успішно завантажуючи в такий спосіб номерний фонд.

Створення великих готельних комплексів - один із сучасних напрямків розвитку готельної справи. У зв'язку з різними вимогами до умов відпочинку до складу курортних комплексів включають готелі різного призначення, рівня комфорту, місткості, поверховості.

Крім того, різні вимоги до умов відпочинку (комфорту, вартості тощо) призвели до будівництва кемпінгів і бунгало на території багатьох курортних комплексів.

Зазвичай у курортних комплексах значна частина громадського, спортивного, побутового і медичного обслуговування організовується в загальнокурортних установах. Для цього споруджують загальнокурортні ресторани, бари, кафе різних типів, їдальні для дорослих і дітей, зали багатофункціонального призначення, кінотеатри, підприємства торгівлі, стадіони, спортзали, тенісні корти, спортивні й ігрові майданчики, закриті і відкриті басейни, кінноспортивні центри тощо. Значну увагу приділяють пляжному обладнанню, організації човнових пристаней, спортивних розваг на воді (вітрильний спорт, водні лижі, водний велосипед); у гірських комплексах - облаштуванню канатних підвісних доріг і фунікулерів.

Існує також й давно відомий в інших країнах, але для України принципово новий і дуже перспективний напрямок - надання послуг малими (родинними) курортними готелями, що можуть успішно конкурувати з визнаними готелями, а за якістю послуг навіть і перевершувати їх.

Таймшер - порівняно новий вид готельних послуг, має у своєму розпорядженні номерний фонд від 50-ти до 250-ти номерів, можливі окремі будівлі. Має номерний фонд квартирного типу, але умови й організація послуг аналогічні курортним готелям. Окремі квартири продані індивідуальним власникам, однак повна власність контролюється управляючою компанією. Ціна таймшера залежить від особливостей сезону, а також часу перебування. Проживання в менш привабливі періоди року коштує істотно менше, ніж у сезон найбільшого попиту. Власник номера має можливість користуватися нерухомістю протягом певного часу, пропорційно до грошового внеску.

Звичайно номер орендується на термін від 10 років, можливо на безстрокове користування. Загальний обсяг продажів таймшерів лише в Європі в 1991 році становив 3,74 млрд. доларів.

Готелі для транзитних пасажирів орієнтовані на короткочасне перебування в зв'язку з очікуванням транспортних засобів, а також відпочинком персоналу, що обслуговує транспорт. Готелі розташовуються в аеропортах і аеровокзалах, залізничних, морських, річкових вокзалах. Транзитні готелі в зв'язку з коротким терміном перебування в них мають ряд особливостей, наприклад, у готелях при аеропортах, розташованих далеко від міста, є спрощена структура підприємств громадського харчування, розрахована лише на проживаючих у готелі. Номерний фонд транзитних готелів може мати менший розмір площі на людину, можлива організація спеціально обладнаних кімнат відпочинку, де пасажир, не займаючи номер, зможе відпочити протягом декількох годин.

Сучасна світова практика вимагає від аеровокзальних готелів новий вид сервісу - створення та обладнання спеціальних приміщень для нарад. Це сприяє залученню ділових людей, що, не бажаючи витрачати час на переїзд у місто і назад, воліють вирішувати всі проблеми, не залишаючи території аеровокзалу.

Головна відмінність апартаментного виду готелів - це велика корисна площа у порівнянні із звичайними готелями і тривалий термін проживання в них. Додаткова площа звичайно буває у вигляді вітальні зі зручними кріслами і диваном і невеликою кухнею з коморою багатофункціонального призначення. Апартаментні готелі (або просто апарт-отелі) надають майже домашні умови проживання своїм клієнтам, що змушені перебувати в даному місті внаслідок тривалого службового відрядження, відвідування семінарів тощо. Більшість гостей знімають номери надовго, отримуючи досить часто знижку в залежності від терміну проживання. У готелях такого роду передбачені підприємства харчування, бізнес-центр, приміщення для відпочинку.

Досить значне поширення у світовій практиці одержала і така форма об'єктів розміщення, як пансіони. Проживання в них набагато дешевше, ніж у звичайних готелях. Головна відмінність пансіону від готелю полягає в тому, що він не підпадає під категорію класності. Це, однак, зовсім не означає, що умови проживання в пансіоні гірші, ніж у готелі. Основна відмінність пансіону від готелю - можливість розбіжностей з діючими стандартами оснащення й обладнання готелів м'яким і твердим інвентарем. Характерною рисою пансіону вважається невеликий номерний фонд, звичайно розрахований на проживання 10-20 осіб. Найчастіше він належить одній родині, що і обслуговує клієнтуру. У вартість проживання в пансіоні включається лише сніданок, приготовлений у домашніх умовах.

Готелі для спортсменів розташовуються при спортивних комплексах або в місцях, що за природними умовами підходять для розвитку певного виду спорту. У готелях для спортсменів звичайно є приміщення для видачі напрокат спортінвентарю, ряд громадських приміщень для проведення дозвілля, приміщення, пристрої і прилади спортивного і медичного призначення. Як правило, є підприємства громадського харчування і відпочинку.

Останнім часом будинки готелів усе частіше кооперуються з установами іншого призначення: конгрес-центрами, адміністративними і торговельними установами, концертними і виставковими залами і навіть житловими квартирами, розташовуючись з ними або в одному будинку, або в складі одного комплексу.

Готелі для автотуристів і мотелі (мотор-готелі) зводяться поблизу шосейних доріг. Крім готельного будинку з комфортабельними номерами і рестораном (або кафе) і іншими приміщеннями громадського призначення, ці готелі і мотелі надають можливість паркування і технічного обслуговування автотранспортних засобів (автозаправна станція, ремонтні майстерні, станція технічного обслуговування тощо).

В особливому режимі побудована робота транзитних мотелів, де автотурист зупиняється на мінімальний час - для відпочинку в дорозі і ночівлі. їх розміщення та обладнання орієнтоване також на характер траси і середню величину денного пробігу автомашини.

Кемпінги являють собою готельні підприємства полегшеного типу для сезонної експлуатації і призначаються для відпочинку автотуристів і паркування їхніх автотранспортних засобів. Усі види обслуговування в кемпінгах спрощені: спальні місця розташовуються в будинках літнього типу, часто дерев'яних, без опалення, або в наметах; санітарні вузли, в основному, загальні. Широко розвинуті різні форми самообслуговування. Іноді при кемпінгах є автозаправні станції і майстерні дрібного ремонту автомобілів. Одержують розвиток також змішані види типу "мотель-кемпінг", що передбачають можливість літнього розширення місткості мотелю за рахунок розташованого на його території кемпінгу.

Існують різноманітні змішані види засобів розміщення. Так, за кордоном, особливо в США, почали будувати такі типи готельних підприємств:

  • - ротелі - для подорожуючих автомашинами із трейлером;
  • - ботелі - прибережні готельні заклади, що обслуговують подорожуючих на воді, в складі закладів є житло, система культурно-побутового обслуговування, спеціалізовані будівлі і пристрої технічного обслуговування плавзасобів;
  • - ботокемпінги - сезонні готельні установи типу кемпінгів;
  • - наплавні сезонні флотелі і флотокемпінги, що поєднують функції готелю, а також стоянки технічного обслуговування і зимового зберігання плавзасобів;
  • - флайтелі - готелі для власників особистих літаків тощо.

Ротель - пересувний готель, що являє собою вагон-трейлер з одно - і двомісними відсіками, у яких розташовані спальні крісла. Вони зручні, мають 3 регулятори положення. Кожен відсік обладнаний вентиляцією й індивідуальним освітленням. У ротелі є відсік для переодягання, умивальник і туалет. У задній частині вагона - кухня і холодильник.

Різноманітні установи на водних маршрутах за кордоном можуть бути зведені до декількох основних типів. В основу типології покладена комплексність обслуговування, а також поділ видів обслуговування на основні і другорядні. У результаті вивчення цих закономірностей виявлено 4 види обслуговування:

  • - технічне обслуговування плавальних засобів (причали, спусково-підйомні пристрої, зберігання і ремонт);
  • - обслуговування туристів: надання спальних місць у плавучому або прибережному готелі, у літніх будиночках або наметах на березі, забезпечення харчуванням, курортно-масове і побутове обслуговування;
  • - забезпечення персоналу ночівлею і харчуванням;
  • - інженерне обладнання будинків.

Термін "ботель" - це нове поняття (від англ. boat - човен, судно; hotel - готель). Ботелі - це сезонні або цілорічні заклади. До цієї групи належать "центри водного туризму" (Польща), "бази-містечка відпочинку" (Німеччина), флотелі (Іспанія та Балкани) тощо. Ці заклади характеризуються високим рівнем комфорту і призначені насамперед для занять літнім водним туризмом, зокрема, байдарковим або вітрильним, а взимку - буєрним спортом. Ці заклади є опорними пунктами на водних маршрутах і обладнані відповідно до розширеної програми технічного обслуговування плавзасобів.

Ботокемпінги призначені для обслуговування водних туристів у поході. До цього типу установ належать "водні станції", що одержали поширення в Польщі, і "літні туристські містечка" у Німеччині. Місткість "водної станції" - до 200 чоловік; на одну людину припадає близько 100 м упорядженої території. На станції є ділянки для наметів, площадки відпочинку, адміністративні будинки, а також пляжі, причали, елінги і ремонтні майстерні зі скороченою програмою обслуговування. Це - сезонні заклади типу кемпінгу, що характеризуються невисоким рівнем комфорту.

"Літні туристські містечка", що існують у Німеччині, розраховуються на 300 місць. Прикладом такого містечка може служити комплекс у долині Мекленбурзького озера з пристанню для катерів і човнів. Такі заклади розташовуються на трасах водного туризму між опорними пунктами й обладнані відповідно до скороченої програми технічного обслуговування плавзасобів.

Плавучий мотель - флотель - обслуговує туристів, що подорожують по воді. Він обладнаний пунктом прокату туристського спорядження і заправною станцією для плавзасобів, які швартуються до нього.

У літню пору такий флотель встановлюють у місцях масового відпочинку на достатній відстані від великого міста. Розміщують основну масу туристів в наметовому містечку на березі. Передбачається цілорічна експлуатація флотелю. У зимовий час року він встановлюється в межах міста і використовується як готель з рестораном. Флотель оснащується аварійно-рятувальним і протипожежним інвентарем та обладнанням.

Центральна база (місце зимового паркування ботелі в) у літню пору виконує функції перевалочного пункту. Взимку ботелі можуть забезпечити нічліг 400-500 туристам. Зала очікування з прибудовами трансформується в лижну базу і може обслуговувати близько 500 лижників у день без ночівлі.

У "портах задоволення" і плавучих містах передбачається високий рівень обслуговування водних туристів і їхніх плавзасобів. В установах цих комплексів забезпечується в повному обсязі культурний відпочинок і обслуговування туристів.

Як приклад такого порту задоволення наведемо голландський Гідрополіс. До комплексу входять магазини, театри, кіно, кафе, спортивні зали і площадки, басейни, порт, музей, школи, вертолітна станція, внутрішні і зовнішні бульвари тощо. Вулиці, площі і переходи комплексу цілком захищені від атмосферних опадів. Незалежно від несприятливих природних впливів в закладах обслуговування створюється штучний клімат, подібно функціонуванню приміщень громадського призначення на пасажирських суднах.

Флайтелі, як правило, розташовуються подалі від цивілізованих місць. До них ніяким шляхом, крім повітряного, дістатися неможливо. При флайтелі розташовуються аеродроми, ангари, елінги, майстерні, а також ресторани, бари, концертні зали, дансинг тощо.

У деяких з флайтелів пропонують катання на повітряних кулях різного калібру (об'єму) і прогулянки на різних дирижаблях. Є при флайтелі і прив'язні аеростати для повітряних і сонячних ванн тощо.

Перше таке готельне підприємство виникло поблизу міста Таласа в штаті Оклахома, США. Це підприємство пропонує посадковий майданчик для вертольотів, невеликий аеродром для літаків, радіостанцію для пілотів і безпосередній зв'язок з метеорологічною станцією. Пілоти можуть під час польоту розмовляти з керівництвом флайтелю, бронюючи для себе номер і місце для стоянки літака або вертольота.

В сучасній готельній справі успішно використовується й таке порівняно нове джерело залучення клієнтури, як створення готелів при казино. Особливо цікавий досвід, що накопичений у США. З 1991 року найбільш швидкозростаючим сектором індустрії розваг в цій країні став ігорний бізнес, який на сьогодні офіційно узаконений у більш ніж тридцяти штатах. Символічно, що найбільший готель у світі - це "MGM Grand" у Лас-Вегасі.

Серед факторів, що змусили влади штатів піти на офіційний дозвіл цього бізнесу і не протистояти його розвиткові, варто зазначити насамперед економічні: потреба отримання нових джерел доходів, необхідність працевлаштування людей і стимулювання туризму (слід зауважити, що, наприклад, у 1991 році казино в Атлантік-Сіті принесли 3,4 млрд. доларів чистого прибутку і надали працевлаштування 49 тис. чол.).

У порівнянні із звичайними готелі при казино гарантують потужний приплив готівки і високий рівень прибутковості. Завдяки своїй специфіці вони також характеризуються високою заповнюваністю. Наприклад у Лас-Вегасі середньорічна заповнюваність міських готелів становить більше 84%.

Сьогодні, щоб вижити в конкурентній боротьбі, готелям при казино замало розраховувати лише на тих, хто грає в рулетку. Лас-Вегас, наприклад, пропагує себе у свідомості широкої публіки як центр сімейного дозвілля. Завдяки доходам з ігорного столу готелі Лас-Вегасу можуть надавати своїм гостям послуги відчутно вищої якості та за нижчу ціну, ніж конкуруючі з ними готелі-здравниці таких міст, як Орлан до з "Диснейлендом". Казино Лас-Вегаса по-курортному шикарні і по-домашньому затишні. Реклама казино "MGM" проголошує: "Немає місця кращого за дім". Щоб виправдати таке гасло, казино, крім ігорних столів, пропонує дитячі розважальні центри, тематичні й екстравагантні шоу за участю популярних артистів тощо.

Наведемо найвідоміші в усьому світі готельні комплекси світової готельної індустрії: Hospitality Franchise System Blanstone Part (США), Holiday Inn World wide (Англія), Best Western International (США), Accor (Франція), Choice Hotel International (США), Marriott International (США), ГГТ Sheraton Corp. (США), Promus Corp. (США), Hilten Hotel Corp. (США).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >