< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Сукупна пропозиція

Сукупна пропозиція (Aggregate supply - AS) - це загальна кількість товарів і послуг, яка може бути вироблена і запропонована в національній економіці у відповідності з наявним рівнем цін.

Графічно сукупна пропозиція представлена у вигляді кривої, кожна точка якої виражає залежність між реальним обсягом національного виробництва і рівнем цін.

Обрис кривої сукупної пропозиції є предметом гострих дискусій. Кейнсіанці вважають, що економіка часто не досягає рівня повної зайнятості і повного використання потужностей, що ціни є негнучкими. Тому сукупна пропозиція представлена горизонтальною лінією.

Неокласики дотримуються тієї думки, що гнучкість цін і заробітної плати обумовлює постійне прагнення економіки до повної зайнятості, і крива сукупної пропозиції вертикальна (рис. 1).

Сукупна пропозиція

Рис. Сукупна пропозиція

Якщо підсумувати різні точки зору, то на кривій сукупної пропозиції можна виділити три відрізки, які відображають різний стан економіки:

I - горизонтальний, або кейнсіанський;

II - проміжний;

III - вертикальний, або класичний.

На горизонтальному відрізку ООД економіка не досягла рівня повної зайнятості. Це є правильним для періоду економічного спаду або депресії, які характеризуються великою кількістю невикористаних факторів виробництва. Ціни на такі фактори стабільні. Отже, залучення у виробництво додаткових ресурсів не збільшує витрати на одиницю продукції. Реальний обсяг національного виробництва зростає, а рівень цін, обумовлений витратами на економічні ресурси, не змінюється.

Проміжний відрізок Q1Q2 відображає рух економіки до рівня повної зайнятості. Спочатку підприємці використовують доступні ресурси з високою продуктивністю. Однак в міру наближення до рівня повної зайнятості, обмеженість економічних ресурсів стає все більш відчутною. Для збільшення обсягів виробництва підприємці змушені залучати менш доступні і менш ефективні ресурси. Продуктивність задіяних ресурсів падає, а витрати зростають. Відповідно зростає і рівень цін.

Коли резерви залучення додаткових ресурсів вичерпаються, економіка досягає рівня повної зайнятості. Економіка працює на повну потужність, і будь-яке збільшення цін не викликає зростання реального обсягу національного виробництва. Цю ситуацію представляє вертикальний відрізок кривої сукупної пропозиції.

Рух по кривій сукупної пропозиції відображає зміни в обсязі реального національного виробництва i рівні цін

Положення ж самої кривої сукупної пропозиції залежить від нецінових факторів, що відбивають зміну витрат на одиницю продукції при даному рівні цін. До цих факторів відносяться: зміна цін на ресурси; зміни в продуктивності праці; зміни державного регулювання, перш за все, рівня оподаткування.

Якщо зміна нецінових факторів збільшує витрати на одиницю продукції, крива сукупної пропозиції AS1 зміщується ліворуч в положення AS2 (рис. 2). Сукупна пропозиція зменшується. Якщо зміна нецінових факторів зменшує витрати на одиницю продукції, сукупна пропозиція збільшується. Крива AS1 зміщується у положення AS3.

Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію

Рис. 2. Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію

На рисунку представлена модель, яка називається "45-градусна модель", "модель доходи - витрати" або "кейнсіанський хрест". Кейнсіанська модель рівноваги допомагає зрозуміти, як потрібно проводити стабілізацію ринкового попиту.

"Кейнсіанський хрест"

Сукупний попит (AD) у моделі представлено плановими витратами - сумою, яку домогосподарства, фірми і держава мають намір потратити на купівлю товарів та оплату послуг (позначається літерою Е):

Сукупна пропозиція (Л8^ представлена фактичними витратами, У.

Кейнсіанська модель рівноваги

Рис. Кейнсіанська модель рівноваги

Фактичні (реальні) витрати відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені здійснювати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) в умовах неочікуваних змін у рівні продажів, тобто:

Фактичні інвестиції = Планові інвестиції + + Незаплановані інвестиції в ТМЗ

В кейнсіанській моделі рівноваги і планові, і фактичні витрати є функцією від доходу і не залежать від рівня цін, який залишається фіксованим. Окрім цього, в моделі пропущено амортизаційні витрати та непрямі податки на бізнес, а тому будемо вважати, що ВВП=ЧВП=НД.

Функція планових витрат, Е=С+І+С, графічно зображується як функція споживання, С = а + Ь - (У-Т), "зміщена" вгору на величину І+С Очевидно, що лінія планових витрат перетне лінію фактичних витрат у якійсь точці А, де реальні та планові витрати дорівнюють одне одному

(¥=Е>. . . . . . .

На лінії У=У завжди дотримується рівність фактичних інвестицій та

заощаджень. У точці А, де доход дорівнює плановим витратам, досягається рівність між плановими та фактичними інвестиціями і заощадженнями, тобто встановлюється макроекономічна рівновага.

Якщо фактичний обсяг виробництва Уі перевищує рівноважний У, то це означає, що покупці купують товарів менше, ніж фірми виробляють, тобто ЛБ<Л8. Нереалізована продукція набирає форми товарно-матеріальних запасів (ТМЗ), які зростають. Таке збільшення запасів примушує фірми скорочувати виробництво і зайнятість, що в результаті зменшує ВВП. Поступово У1 зменшується до рівня У, тобто доход і планові витрати вирівнюються. Таким чином, досягається рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією (ЛБ=Л8).

Навпаки, якщо фактичний випуск У2 менший за рівноважний рівень У, то це означає, що фірми виробляють менше, ніж покупці готові придбати, тобто ЛБ>Л8. Підвищений попит задовольняється за рахунок незапланованого скорочення запасів фірм, що створює стимули до збільшення зайнятості і випуску. В результаті ВВП поступово зростає від рівня У2 до рівня У, і знову досягається рівновага: ЛБ=Л8.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >