< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Ресурсозабезпечення і його значення для розвитку народного господарства країни

За даними Українського науково-дослідного інституту та науково-технічної інформації Міністерства економіки України, із надр України щорічно добувається понад 1,5 млрд. м3 гірничої маси, з якої 50-70 % йде у відвали. Для розміщення відвалів гірських порід щорічно відводяться сільськогосподарські угіддя у 1,0 тис. га. Заданими досліджень, проведених науковцями, сьогодні в країні заскладовано понад 30 млрд. гірничопромислових та інших відходів, які займають понад 200 тис. га землі.

Значні обсяги вскришних порід утворюються при видобуванні сировини відкритим способом: руд кольорових металів, сірки, вогнетривких глин, цементної сировини, бурого вугілля, різних природних будівельних матеріалів тощо.

Щоб переконатись у наявності відходів від промислового виробництва і необхідності їх утилізації в масштабах країни, досить побувати в таких промислових центрах як Донбас, Кривбас, Придніпров'я, Приазов'я, в районах Калуша, Бурштина (Івано-Франківська обл.), Роздолу і Новоград-Волинська (Львівська і Волинська обл.). В Україні чимало ресурсних відходів і має місце неефективне їх використання в інших галузях народного господарства (сільському господарстві, виробництві, лісовій та хімічній галузях промисловості), недостатнє використання водних та різноманітних мінеральних ресурсів. Ми розглянемо тільки основні із них: земельні, лісові, водні та мінеральні ресурси.

Земельні ресурси

Україна має достатньо високий земельно-ресурсний потенціал, але такий цінний ресурс використовується неефективно. Сьогодні майже 1/3 земельних угідь перебуває в запущеному стані і не використовується належним чином.

Висока розораність земель і неефективне використання земельних ресурсів знижують потенціальні можливості регіонів не тільки забезпечувати власні потреби сільськогосподарською сировиною і продуктами харчування, але позбавляють державу експортних її можливостей.

На сьогодні немає науково-обгрунтованої і затвердженої належним чином вдосконаленої структури земельного фонду, тому ці ресурси і не можуть ефективно використовуватись для потреб народного господарства. Щодо нераціонального використання земельного фонду вчені України вбачають такі причини:

♦ розробки корисних копалин здійснюються з грубим порушенням екологічних і технічних норм;

♦ у галузях важкої індустрії допускаються наднормативні викиди забруднюючих і шкідливих речовин у грунт, повітря та водне середовище;

♦ в країні не вирішене, особливо в великих містах і промислових центрах, питання утилізації промислових, побутово-комунальних та інших відходів. Відкриті сміттєзвалища забруднюють навколишнє середовище;

♦ при гірничовидобувних роботах, розробці і розширенні відкритого кар'єрного господарства, спорудженні нових об'єктів відбувається безпосереднє руйнування верхнього (родючого) шару грунту та його повне вилучення з користування;

♦ нераціональна структура земельних угідь і, в першу чергу, сільськогосподарських.

Крім цього, не упорядковані території населених пунктів, немає генеральних схем і планів їх забудови, що призводить до неефективного використання значної частини земель. Часто під забудову відводяться високопродуктивні сільськогосподарські землі.

Надзвичайно цінними є землі з особливим правовим режимом охорони: природно-заповідні території, рекреаційно-оздоровчі, території історично-культурного призначення тощо.

Загальна площа даних земель становить 7,2 % території України. Збільшення площі даних земель на 15-20 % дасть можливість створити необхідні умови стійкого природного середовища щодо антропогенних забруднень.

Сьогодні, коли практично відбулася приватизація земель, необхідно встановити належний контроль за її цільовим використанням і, безперечно, має бути вставлена орендна плата за землю. При нецільовому і неефектному її використанні вона повинна вилучатись. Контроль за цільовим використанням земель треба покласти на місцеві органи самоврядування.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >