Обов'язкові види страхування від нещасних випадків

Обов'язкове страхування від нещасних випадків здійснюється на основі чинних законодавчих актів, які зобов'язують фізичні та юридичні особи приймати участь у страхуванні з метою мінімізації індивідуальних та суспільних ризиків.

У відповідності до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування"" (2, 3, 4, 5, 6, 13, 19, 44 ст. 7) визначено види обов'язкового (особистого) страхування від нещасних випадків, які регулюються Постановами Кабінету Міністрів України:

• 1) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;
• 2) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);
• 3) страхування спортсменів вищих категорій;
• 4) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;
• 5) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
• 6) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах та організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у т.ч. здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;
• 7) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;
• 8) страхування життя і здоров'я волонтерів на період надання волонтерської допомоги.

Розглянемо детальніше деякі види обов'язкового страхування від нещасних випадків.

Від 16 жовтня 1998 року діє Постанова Кабінету Міністрів України № 1642 "Про затвердження Порядку та умов обов'язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, і переліку категорій медичних працівників та інших осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також: на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції", з урахуванням низки змін і доповнень, внесених до цього документа впродовж 2003-2012 рр27.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" працівники, зайняті наданням медичної допомоги населенню, проведенням лабораторних та наукових досліджень з проблем ВІЛ-інфекції, виробництвом біологічних препаратів для діагностики, лікування й профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу (далі - працівники), підлягають обов'язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції.

Обов'язкове страхування працівників бюджетних установ і організацій здійснюється за рахунок коштів, передбачених на цю мету в кошторисах на їх утримання.

Страховиками з обов'язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, є юридичні особи які здійснюють страхову діяльність на підставі ліцензії, одержаної в Нацкомфінпослуг.

Страхувальниками за даним видом страхування є Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать установи та заклади охорони здоров'я, науково-дослідні установи та підприємства, які уклали із страховиками договори обов'язкового страхування.

Страховими випадками є:

• o смерть працівника від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків;
• o визнання працівника інвалідом внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків;
• o тимчасова втрата працездатності працівником внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків;
• o інфікування працівника вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків.

Страхові платежі вносяться страхувальниками один раз на рік у термін, передбачений договором страхування. їх розмір становить 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожного застрахованого працівника.

Загальна сума страхових платежів визначається страхувальником з урахуванням фактичної чисельності працюючих осіб, посади яких віднесені до категорії медичних працівників та інших осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, станом на 31 грудня попереднього року.

Страховики виплачують страхові суми:

• а) у разі смерті працівника від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків,-у розмірі десятирічної заробітної плати померлого за останньою займаною ним посадою;
• б) у разі визнання працівника інвалідом внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків:

I групи - у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

II групи - у розмірі 75 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

III групи - у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• в) у разі тимчасової втрати працездатності працівником внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним службових обов'язків - за кожну добу 0,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, але не більш як 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за весь час тимчасової втрати працездатності протягом дії договору обов'язкового страхування;
• г) у разі інфікування працівника вірусом імунодефіциту людини під час виконання ним професійних обов'язків - у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Страхові суми виплачуються з урахуванням рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день виплати.

Вимогу про виплату страхової суми застрахований працівник (спадкоємець) може пред'явити страховику протягом трьох років від дня настання страхового випадку.

Для отримання страхової суми необхідно пред'явити документи, що засвідчують ВІЛ-інфекцію у зв'язку з виконанням професійної діяльності.

Від 31 травня 1995 року № 378 діє Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов обов'язкового державного страхування спортсменів вищих категорій", з урахуванням внесених змін до діючої Постанови КМУ у 2003 році28.

Обов'язковому страхуванню від нещасних випадків підлягають спортсмени збірних команд України. Таке страхування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що виділяється на утримання штатних збірних команд.

Страхувальником є Міністерство молоді і спорту України.

Застрахованими є спортсмени збірних команд України, що готуються до участі у спортивних змаганнях чи беруть участь в них.

Страхова сума дорівнює десятирічному утриманню спортсмена за його останньою посадою.

Страхові платежі становлять 5 % фонду оплати праці спортсменів, включаючи доплати та надбавки за попередній місяць.

Страховик виплачує страхові суми у разі:

• o загибелі або смерті застрахованого під час підготовки до змагань та участі в них;
• o втрати застрахованим працездатності внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, що сталися під час підготовки до змагань та участі у них;
• o установлення застрахованому інвалідності в період чинності договору страхування, до якої призвів нещасний випадок, що стався під час підготовки до змагань або участі в них:

I групи - 100% страхової суми;

II групи - 80 % страхової суми; НІ групи - 60% страхової суми.

Зазначені події покриваються страхуванням лише за умов часової та територіальної обмеженості, тобто підготовки до спортивних змагань або участі у змаганнях.

Страховик може відмовити застрахованому у відшкодуванні страхової суми, якщо страховий випадок:

• o настав у зв'язку з вчиненням застрахованим навмисного злочину або є наслідком вчинення застрахованим дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;
• o є наслідком навмисно вчинених застрахованим собі тілесних ушкоджень;
• o стався із застрахованим, який брав участь у підготовці до змагань або у змаганнях з порушенням правил медичного огляду.

Від 22 лютого 1994 року №116 діє Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Умов обов'язкового (додаткового) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини".

Даний вид обов'язкового страхування поширюється на лікарів, фельдшерів та техніків ветеринарної медицини, які здійснюють діагностичні, профілактичні, оздоровчі, лікувальні роботи у тваринництві, ветеринарно-санітарну експертизу тваринницької продукції та надають інші ветеринарні послуги власникам тварин.

Обов'язкове (додаткове) страхування спеціалістів ветеринарної медицини проводиться за рахунок позабюджетних надходжень установ державної ветеринарної медицини. Страхові платежі сплачуються один раз на рік у розмірі 8% від мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата станом на 01.12.2012 року становила 1134 грн).

У разі настання страхового випадку страховик, відповідно до умов страхування, зобов'язаний сплатити страхову суму:

• o спадкоємцям застрахованого - у розмірі п'ятирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав до настання страхового випадку або його наслідків, що виникли протягом року, в результаті яких застрахований загинув (помер);
• o застрахованому - у розмірі чотирирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав до встановлення інвалідності, якщо у результаті страхового випадку або його наслідків, що виникли протягом року, застрахованому встановлено І або II групи інвалідності;
• o застрахованому - у розмірі трирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав до встановлення інвалідності, якщо у результаті страхового випадку або його наслідків, що виникли протягом року, застрахованому встановлено III групи інвалідності.

Страховик може відмовити у виплаті страхової суми, якщо страховий випадок настав у зв'язку із вчиненням застрахованим умисного злочину або є наслідком вчинення застрахованим дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння; а також страховий випадок є наслідком навмисно заподіяних застрахованим собі тілесних ушкоджень.

Подальший розвиток обов'язкових (державних) видів страхування від нещасного випадку має постійно удосконалюватись та забезпечувати належний страховий захист громадянам щодо відшкодування їх втрат, понесених при виконанні службових та професійних обов'язків.

Від 23 лютого 2011 р. № 146 діє Постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті".

Страхові послуги за даним видом обов'язкового страхування розповсюджуються на працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме:

• а) пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, у порту, на станції та пристані:
• б) працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії"), а саме:
  • o водіїв автомобільного й електротранспорту: машиністів та помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів та дизель-поїздів);
  • o машиністів поїздів метрополітену, провідників пасажирських вагонів, начальників (бригадирів) поїздів;
  • o поїзних електромонтерів;
  • o кондукторів;
  • o працівників вагонів-ресторанів, водіїв дрезин та інших одиниць рухомого складу;
  • o механіків (начальників) рефрижераторних секцій (поїздів);
  • o працівників бригад медичної допомоги.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків не поширюється на пасажирів:

• o морського й внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях;
• o внутрішнього водного транспорту внутрішньоміського сполучення та переправ;
• o автомобільного й електротранспорту на міських маршрутах.
• o Застрахованими вважаються:
• o пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки;
• o водії тільки на час обслуговування поїздки.

Страховий платіж за обов'язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті утримується з пасажира перевізником, який діє від імені страховика за винагороду на підставі договору доручення на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних та міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 1,5% вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення - до 3% вартості проїзду. При страхуванні пасажирів усіх видів транспорту міжнародних сполучень страховий платіж включається у вартість квитка і утримується з пасажира перевізником у розмірі до 2% вартості проїзду у національній валюті України.

У разі перевищення обсягів страхових платежів над виплатами страхових відшкодувань, страховики відраховують перевізникам до 50 відсотків зазначених сум згідно з укладеними з ними договорами на фінансування запобіжних заходів, спрямованих на зменшення травматизму на транспорті.

Страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.

Страховий тариф за обов'язковим особистим страхуванням водіїв на залізничному, автомобільному та електротранспорті визначається у розмірі до 0,18% страхової суми за кожного застрахованого.

Розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті здійснюється на випадок:

• o загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;
• o одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності:
• o тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Якщо випадки у вищезазначених пунктах сталися внаслідок неправомірних або навмисних дій застрахованого, вони не вважаються страховими та страхова сума при не виплачується.

У разі встановлення факту страхового випадку транспортна організація зобов'язана скласти акт про настання нещасного випадку, видати довідку потерпілому, який мав право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства із зазначенням відомостей про страховика.

При настанні страхового випадку страховики здійснюють страхові виплати:

• o у разі загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті сім'ї загиблого або його спадкоємцю у розмірі 100% страхової суми;
• o у разі одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності:

І групи - 90% страхової суми;

II групи - 75 % страхової суми;

III групи - 50% страхової суми;

o у разі тимчасової втрати працездатності застрахованим за кожну добу - 0,2% страхової суми, але не більше 50% страхової суми.

Страхова сума виплачується не пізніше, як через 10 діб з дня одержання необхідних документів через касу страховика або перераховується на розрахунковий рахунок, зазначений застрахованим у заяві, відповідно до рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день виплати.

Страхова виплата застрахованому здійснюється страховиком на підставі: заяви застрахованого про її виплату; акта про нещасний випадок; листа непрацездатності (для працюючої особи) або довідки закладу охорони здоров'я, що засвідчив тимчасову непрацездатність громадян (для непрацюючої особи), або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності; у разі загибелі чи смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку - копії свідоцтва про смерть, а також страхового поліса або документа, що його замінює (для пасажира пільгової категорії - документа, що підтверджує право на пільги).