< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні та шляхи вдосконалення навчально-виховного процесу у професійній школі

Концепція передбачає розгляд мети, принципів, завдань та пріоритетних напрямів розвитку професійно-технічної (професійної) освіти, а також визначає систему професійно-технічної (професійної) освіти, в якій виокремлюються: зміст професійно-технічної (професійної) освіти, процес професійного навчання й виховання, управління системою професійно-технічної (професійної) освіти, діяльності педагогічних працівників, наукове, науково-методичне та інформаційне забезпечення функціонування системи професійно-технічної (професійної) освіти й економічні засади розвитку системи цієї освіти. Концепція висвітлює міжнародне співробітництво, законодавчо-нормативну базу та умови її реалізації.

Зважаючи на завдання розвитку України в західноєвропейському та світовому просторі, метою концепції є обґрунтування перспектив розвитку професійно-технічної (професійної) освіти, її модернізації в умовах динамічних суспільно-економічних змін.

Мета професійно-технічної (професійної) освіти полягає в задоволенні потреб особистості і суспільства у професійних освітніх послугах відповідного рівня з урахуванням вимог ринку праці, забезпечення рівного доступу до якісної й безоплатної первинної професійної освіти, у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації робітників, формуванні творчої, духовно багатої особистості з урахуванням її інтересів і здібностей.

Як основні принципи розвитку професійно-технічної (професійної) освіти визначаються: фундаменталізація, соціальна детермінізація, диверсифікація, стандартизація, єдність професійного навчання й виховання, екологізація, варіативність професійної освіти; індивідуалізація та диференціація професійної освіти; поєднання загальноосвітньої і професійної підготовки; інтеграція професійної освіти, науки й виробництва; регіоналізація цієї освіти; випереджальний характер підготовки кваліфікованого виробничого персоналу; гнучкість і взаємозв'язок процесу професійного навчання з реструктуризацією економіки та зайнятості населення, розвитком різних форм власності й господарювання.

Концепція визначає чинники, які впливатимуть на розвиток професійно-технічної (професійної) освіти у XXI ст., та пріоритетні напрями її розвитку, зокрема: інтелектуалізацію професійної освіти, врахування науково-технічних досягнень, упровадження новітніх технологій; формування ринку освітніх послуг; модернізацію інформаційного, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення професійної освіти; особистісно орієнтований підхід у професійному навчанні й вихованні; розвиток соціального партнерства; міжнародне співробітництво.

Підвищення конкурентоспроможності та забезпечення якості робочої сили зумовлюють необхідність прогнозування професійно-кваліфікаційної структури підготовки робітничих кадрів; оновлення загальнодержавного класифікатора професій (видів робіт); приведення системи кодифікацій професій у відповідність до міжнародних класифікаторів; розроблення стандартів професійної компетентності на професії та види робіт; модернізації матеріально-технічного забезпечення професійної освіти на виробництві; створення системи, яка характеризує рівні професійної підготовки відповідно до міжнародних стандартів якості; надання профорієнтаційної допомоги різним категоріям населення; розробки механізму відповідності ринку професійних освітніх послуг до потреб ринку праці; розвитку й удосконалення навчання персоналу на виробництві; обґрунтування критеріїв якісної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітників; законодавчого забезпечення стимулювання роботодавців у створенні умов для неперервної професійної освіти; розвитку соціального партнерства.

Ключовими чинниками подальшого розвитку професійної освіти в Україні концепцією визначено: демографічні зміни (зменшення народжуваності та кількості працездатного населення); зростання пропозиції робочої сили порівняно з попитом; поглиблення суперечностей між попитом на висококваліфікованих робітників та наявним рівнем їхньої кваліфікації і зниження якості робочої сили внаслідок вибування зі сфери виробництва висококваліфікованих робітників; розвиток виробництва на засадах впровадження новітніх технологій, матеріалів та нової техніки; підвищення вимог роботодавців до рівня компетентності працівників; зростання ролі соціального партнерства; перехід на 12-річний термін навчання в загальноосвітній школі та профільне навчання у старшій школі.

У концепції наголошується, що система професійно-технічної (професійної) освіти повинна повністю задовольняти потреби держави чи регіону в кваліфікованих кадрах і водночас потреби особистості в якісній професійній освіті, охоплюючи різноманітні верстви населення: молодь, яка навчається у професійних навчальних закладах різних типів; незайнятих у виробництві громадян, що зареєстровані в державній службі зайнятості чи мають намір здобути первинну професійну підготовку; учнів старших класів, що навчаються за технологічним профілем, а також студентів вищих навчальних закладів.

Зміст професійно-технічної (професійної) освіти має бути випереджальним, постійно оновлюватися з урахуванням динамічних змін у науці, економіці, техніці виробництва та орієнтуватися на новітні технології. У професійних навчальних закладах поєднуються загальноосвітній і професійний види підготовки, варіативність і гнучкість освітньо-професійних програм. Навчально-виховний процес у цих закладах повинен спрямовуватися на підготовку кваліфікованого робітника відповідно до вимог технологічного розвитку різноманітних галузей виробництва, формування творчої особистості майбутнього робітника з високим рівнем професійної компетентності, здатності до самоорганізації та самореалізації у професійній діяльності. Концепція акцентує увагу на тому, що процес професійного навчання й виховання має будуватися на основі особистісно-діяльнісної парадигми і передбачати духовний розвиток, високий рівень національної свідомості, патріотизму, почуття професійної честі й гідності робітника, його вміння плідно працювати у виробничому колективі.

Розвиток професійно-технічної (професійної) освіти зумовлює необхідність підготовки педагога якісно нового типу - педагога професійного навчання, який органічно поєднував би функції викладача й майстра виробничого навчання. Такий педагог повинен мати повну вищу освіту відповідного профілю, ґрунтовну психолого-педагогічну підготовку та високий рівень робітничої кваліфікації з професії.

Наукові дослідження з проблем теорії та методики професійної освіти повинні спрямовуватися на прогнозування розвитку цієї освіти і мати випереджальний характер. Наголошується на тому, що необхідно створювати умови для інформаційного забезпечення розвитку професійно-технічної освіти шляхом відкритого доступу суб'єктів навчання до сучасних комп'ютерних мереж, баз даних тощо.

Економічні засади розвитку професійно-технічної (професійної) освіти передбачають прогнозування потреб у робітничих кадрах; вдосконалення механізму формування державного замовлення на підготовку робітничих кадрів відповідно до вимог ринку праці; впровадження багатоканального фінансування кадрів цієї освіти; розробку ринкових механізмів формування взаємовідносин професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) з роботодавцями, надання додаткових пільг роботодавцям за умови забезпечення виробничого навчання і практики учнів.

Міжнародне співробітництво у сфері розвитку професійно-технічної (професійної) освіти спрямовується на реалізацію декларацій, конвенцій та інших документів ООН, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, МОП, ЄФО тощо і здійснюється на державному і регіональному рівнях та на рівні навчального закладу.

У концепції стверджується, що її реалізація потребує об'єднання зусиль та координації органів законодавчої і гілок виконавчої влади, а також навчальних закладів, наукових установ, виробничих підприємств.

Удосконалення навчально-виховного процесу у професійній школі пов'язане насамперед з тим, що відбувається перехід до нової особистісно орієнтованої освітньої парадигми, в центрі якої перебуває людина - майбутній фахівець, яка не просто засвоює певну сукупність знань, а пізнає істину. При цьому суб'єкти навчально-виховного процесу - педагог і студенти/учні - мають бути рівноправними. Особливістю навчально-виховного процесу у професійній школі є те, що його мета - підготовка конкурентоспроможного професійно мобільного фахівця, який відповідає жорстким вимогам ринку праці. Отже, рівень професійної компетенції спеціаліста повинен оптимально співвідноситись як з інтересами особистості, так і з кадровим попитом промисловості. Такий підхід до професійної підготовки дав змогу перейти до багаторівневої підготовки фахівців, що законодавчо затверджено в Україні (закони України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту"). Багаторівнева професійна освіта забезпечує поступове просування фахівця від нижчих щаблів (кваліфікований робітник) до вищих (спеціаліст, магістр), а також неперервність навчання. У свою чергу ринкові умови праці потребують постійного підвищення кваліфікації робітника, спрямовують його на навчання впродовж усього життя. Відтак, одним зі шляхів удосконалення навчально-виховного процесу у професійній школі є перехід до багатоступеневої неперервної освіти.

У зв'язку з цим суттєві зміни відбуваються в самих підходах до навчально-виховного процесу професійної школи, головними напрямами якого стають гуманітаризація, демократизація, інформатизація, розвиток професійної мобільності і творчого потенціалу майбутнього фахівця.

Шлях гуманітаризації забезпечує підвищення інтенсифікації навчально-пізнавальної та навчально-виробничої діяльності, підсилення гуманітарної спрямованості загальнотехнічних та спеціальних предметів, згуртування як учнівських (студентських), так і педагогічних колективів.

Завдяки демократизації підготовка майбутніх фахівців здійснюється на різних рівнях складності відповідно до потреб особистості та виробництва, кожний рівень підготовки відкриває можливості для подальшого самовдосконалення, продовження навчання, розвитку здібностей тощо. Також завдяки демократизації навчально-виховного процесу встановлюються взаємовідносини товариськості, взаємоповаги та взаємовимогливості, виховується відповідальність за свої дії, за якість праці тощо.

Інформатизація навчально-виховного процесу забезпечує впровадження інноваційних технологій навчання, опанування сучасних технологій відповідно до фаху; уміння використовувати базу даних як за спеціальністю, так і за загальнокультурною основою; якісний моніторинг навчально-виховного процесу (особливо оперативний зворотний зв'язок); індивідуальний підхід до студента; досягнення комп'ютерної грамотності; дистанційну освіту, яка надає можливість отримати професійну освіту тим, хто внаслідок певних труднощів не може робити це очно.

Напрям на розвиток професійної мобільності забезпечує досягнення професійної компетентності (більше, ніж лише професійна кваліфікація); політехнізацію змісту професійної освіти; оптимальну рівновагу між загальними, надпрофесійними та загальноосвітніми знаннями; гнучкість мислення; формування професійно значущих якостей особистості; відкритість до змін, інновацій; налаштованість на підвищення кваліфікації; інтеграцію професій та уніфікацію змісту фахової підготовки; швидку адаптацію до змін у виробничих технологіях, до "позаштатних" ситуацій на виробництві, уміння приймати в них правильне рішення і загалом досягати професійної усталеності у власній діяльності; відкритість до діалогу з однолітками, викладачами, колегами по роботі.

Спрямованість на розвиток творчого потенціалу майбутнього спеціаліста дає змогу внести суттєві зміни у зміст професійної освіти, підвищуючи частку самостійних творчих завдань, які передбачають розв'язання типових та нестандартних проблем, завдань виробничо-технологічного характеру. Творчий потенціал майбутнього спеціаліста передбачає творче професійне мислення, розвиток якого потребує активізації мислення за рахунок підвищення ролі змістових компонентів мисленнєвих дій проти формально-логічних; упровадження методики, що розвиває змістовне, творче мислення; надання навчальним завданням характеру творчих проектів. Розвиток творчого потенціалу забезпечує зміну мотивації навчання і майбутньої професійної діяльності, її налаштованість на самоактуалізацію та творчу активність, передбачає наявність творчих здібностей, появу потреби до самовдосконалення, саморозвитку, підвищення професійної та загальної культури тощо. Це досягається за рахунок упровадження в навчально-виховний процес активних методів навчання: евристичних бесід, дослідних завдань, брейн-рингів, ділових, рольових та дидактичних ігор, змагань ерудитів, проблемного проектування тощо.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >