< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Правові засади економічного механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища

Поняття, функції та складові економіко-правового механізму природокористування та охорони довкілля

Розробка і реалізація в Україні стратегії економічно сталого розвитку передбачає посилення екологічної складової економіки, гармонізацію екологічних та економічних інтересів суспільства в цілому.

За сучасних умов надмірне антропогенне навантаження на довкілля, його забруднення внаслідок розвитку технічного прогресу та нераціональне виснажливе природокористування стають суттєвими чинниками, що спричиняють погіршення стану навколишнього природного середовища, перешкоджають сталому розвитку країни.

Тому гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя й здоров'я населення, стабілізація і поліпшення стану довкілля шляхом інтеграції екологічних вимог до соціально-економічної сфери являють собою на сьогодні мету і головний напрям національної екологічної політики.

Поліпшення екологічної ситуації неможливе без проведення комплексної системи організаційно-економічних перетворень на різних рівнях управління природокористуванням. Основою цих перетворень є ефективна комбінація заходів адміністративно-правового впливу на природокористувачів та заходів економічного регулювання раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища.

У науковій літературі економіко-правовий механізм природокористування та охорони навколишнього природного середовища визначається як закріплена в законодавстві система економічних заходів та стимулів, спрямованих на забезпечення охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки та організацію раціонального природокористування. Економічний механізм ґрунтується на концепції платності природокористування, охоплює систему економічних інструментів, що забезпечують вплив на інтереси господарюючих суб'єктів екологічних відносин з метою стимулювання реалізації ефективних природоохоронних заходів, впровадження екологічно безпечних технологій, виробництва екологічно чистої продукції.

Правової регламентації інститут економіко-правового регулювання природокористування та охорони довкілля в найбільш повному вигляді набув у 1991 році з прийняттям Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", який вміщує самостійний розділ "Економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища".

Відповідно до ст. 41 цього Закону основними напрямами економіко-правового механізму охорони довкілля є:

  • - встановлення взаємозв'язку усіх видів діяльності підприємств, установ, організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів щодо охорони довкілля на основі економічних важелів;
  • - визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
  • - встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та на утворення і розміщення відходів;
  • - встановлення ставок екологічного податку;
  • - надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійснення інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
  • - відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства.

Слід зауважити, що у подальшому питання економіко-правового регулювання природокористування та охорони довкілля знайшли своє відображення в поресурсових нормативних актах (ЗК України, ВК України, ЛК України та ін.), а також у Податковому кодексі України (від 2 грудня 2010 року) та Бюджетному кодексі України (від 8 липня 2010 року).

Виходячи з нині діючого законодавства, сукупність складових елементів економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища є дещо ширшою, ніж та, що встановлена у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища". Серед складових слід назвати такі:

  • - облік та економічна оцінка природних ресурсів, природних та природно-антропогенних об'єктів;
  • - економічна оцінка впливу господарської та іншої діяльності на стан довкілля;
  • - фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
  • - ліміти використання природних ресурсів, ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів;
  • - збори за спеціальне використання природних ресурсів;
  • - екологічний податок;
  • - фонди охорони навколишнього природного середовища;
  • - комплекс заходів економічного стимулювання в процесі природокористування;
  • - відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;
  • - екологічне страхування;
  • - екологічний аудит.

Необхідно зазначити, що і цей перелік елементів економіко-правового механізму не є вичерпним, оскільки з розвитком ринкових відносин можуть виникати і формуватися й нові економічні способи регулювання відносин з раціонального природокористування та охорони довкілля.

Заходи економіко-правового регулювання у галузі природокористування та охорони довкілля поділяються на декілька груп: економічні санкції, економічні стимули та економічні гарантії. Основу економічних санкцій становлять примусові заходи фінансового характеру, які застосовуються у зв'язку з порушенням або невиконанням суб'єктами господарської діяльності або громадянами встановлених екологічних вимог (наприклад, штрафи за забруднення навколишнього природного середовища, забруднення та засмічення окремих природних ресурсів; штрафи за порушення правил та вимог у сфері поводження з відходами; система відшкодування збитків та екологічної шкоди тощо).

До економічних стимулів належать податкові, кредитні та інші пільги, метою яких є заохочення господарюючих суб'єктів до раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля.

Економічні гарантії- це спеціальні засоби та заходи, що створюють належні фінансові умови для відповідного екологічно збалансованого управління (наприклад, екологічне страхування, екологічний аудит).

У цілому ефективність економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища багато в чому залежить не тільки від правової регламентації, але й від узгодженої та чіткої взаємодії усіх його елементів та складових.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин у рамках міжнародної концепції сталого розвитку перед світовою спільнотою і Україною зокрема виникає необхідність пошуку нових підходів до управління економікою та екологією, їх взаємоузгодження. А тому можна спостерігати й нові напрями формування економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища. Це не лише економічне стимулювання охорони довкілля, але й створення спеціалізованої фінансово-економічної бази (екологічних фондів різного рівня), навіть спеціалізованих галузей господарства -так званої екологічної індустрії (ринку екологічних технологій та послуг). Останнім часом набули популярності стратегії "екологізації економіки", "екологічно чистого виробництва", "екоефективності" виробництва, переходу до "зеленої економіки" тощо. Однак зазначені новації економіко-правового регулювання в цій сфері ще потребують свого наукового осмислення та законодавчої підтримки.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >