< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Підрозділ 13.3. Протестантизм

Релігійна реформація в Європі

Протестантизм — один із трьох головних напрямів християнства. Особливості ідеології та орієнтації сучасного протестантизму зумовлені історією його виникнення і подальшого розвитку.

Християнство ніколи не було однорідним, у ньому постійно виникали опозиційні одна одній церкви, групи. Відбувалося це тому, що християнські ідеї неоднаково проникали в різні соціальні верстви, виступаючи як ідеологічне оформлення їх класових і політичних позицій. Починаючи з XVI ст. опозиція католицькій церкві набула могутньої сили, яка охопила Європу, Це зумовило появу нового напряму у християнстві протестантизму.

На той час римсько-католицька церква була великим центром феодальної системи, феодальних виробничих відносин. їй належало не менше трьох частин усіх земельних володінь у католицьких країнах. Буржуазія, підіймаючись на боротьбу проти феодалізму, неминуче повинна була виступити й проти католицької церкви. Саме в цей період одержала розвиток "протестантська єресь", на противагу феодальному католицизму.

Ідеологи протестантизму заперечували богослужіння в католицькій церкві, ті догматичні положення, на яких вона ґрунтувалася. Свої ж реформи протестанти обґрунтували "дійсним прочитанням" Священного писання" (Біблії), яке вони оголосили єдиним авторитетом у питаннях віри. Індивідуалізація, характерна для буржуазної епохи, висуває на порядок денний перебудову релігійних уявлень. Якщо православ'я і католицизм регламентують систему постів, то протестантизм пропонує кожному вирішувати це питання виходячи з власних смаків, пристрастей, звичок. Зазнала змін у протестантизмі і сама ідея Бога. З позицій протестантської ідеології, Бог існує тому, що він потрібен людині, котра в нього вірить. "У що віриш, те й маєш" — ось формула протестантів.

У різних країнах Західної Європи протестантизм набуває особливих, специфічних форм. Найбільш значними напрямами у протестантизмі, які виникли в XVI ст., були лютеранство і кальвінізм.

Розклад феодального способу виробництва й поступове визрівання капіталізму в надрах феодального ладу спричинило в Європі ідеологічний рух у формі боротьби проти католицизму. Феодальні відносини освячувалися католицизмом і, цілком природно, для того щоб можливо було нападати на існуючі суспільні відносини, треба було зірвати з них ореол святості. Однак релігія була звичною формою ідеології і для буржуазії, і для трудящих. Так виникла потреба в реформації християнства, внаслідок якої виникла нова течія протестантизм.

У русі Реформації релігійні мотиви тісно перепліталися з політичними, дуже швидко визначилися два табори: плебейсько-революційний, представлений Томасом Мюнцером (бл. 1490-1525), ідеали якого були близькі соціалістичним і фактично вели до заперечення не тільки католицизму, а й релігії в цілому, та бюргерсько-поміркованим на чолі з Мартіном Лютером (1483-1546), який далі реформаторства в галузі релігії не пішов; з останнього й розпочався протестантизм.

Він увібрав цілий ряд течій. їх поріднюють такі релігійно-догматичні особливості: заперечення верховної влади Папи, а звідси заперечення авторитету "Священного переказу", акцентування на внутрішній релігійності як основі особистого спасіння ("виправдання вірою"), позбавлення духовенства привілейованого статусу "посередника між людиною й богом", спрощення обрядів і культу (відмова від поклоніння іконам і мощам, заперечення культу богоматері і святих, зменшення кількості свят та ін.), ліквідація чернецтва, здешевлення церкви, надання їй національного характеру (богослужіння національною мовою). У ХІІ-ХІІІ ст. склалися релігійні напрями, умовно названі раннім протестантизмом: лютеранство, цвінгліанство, кальвінізм, англіканство, квакерство, унітаризм, соцініанство, анабаптизм і менонітство.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >