< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Рівень конкретнонаукової методології.

У ньому поширилися дві концепції: цивілізаційний підхід та світосистемний аналіз.

Цивілізаційна парадигма найповніше представлена в працях А. Тойнбі, О. Шпенглера, К. Ясперса, С. Гантінгтона, Ю. Яковця, Ю. Павленка та ін. Основна ідея цивілізаційного підходу полягає у виокремленні типів і видів цивілізацій, виявленні економічних закономірностей їхнього зародження, розквіту та занепаду.

Актуальною с проблематика взаємодії цивілізацій, встановлення конструктивного діалогу між ними (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Стан і перспективи сучасних цивілізацій

Вид цивілізації

Питома вага серед населення світу*

%

Частка у світовому валовому продукті,

%

1995

2010

2025

1995

2010

2025

Західна

13

11

10

47

46

43

Конфуціанська

25

24

23

11

14

17

Ісламська

14

8

21

11

12

15

Індуїстська

15

16

17

2

1.5

3

Латиноамериканська

9

10

9

8

8

9

Африканська

9

11

14

1

1

1

Православно-слов'янська

8

7

6

5

4

5

Японська

2

1,5

1

8

8

8

Світосистемний аналіз послідовно обстоюють американський вчений І. Валлерстайн і французький історик Ф. Бродель. Його сутність зводиться до того, що з XV ст. у світовій економіці викристалізувались ядро (центр) і периферія, просторова сфера та співвідношення між якими змінюються з плином часу. Якщо на початковому етапі центрами світової економіки були невеликі міста-держави Венеція, Генуя, то нині цю роль виконує група високо розвинутих країн - учасниць ОЕСР.

. У структурі світової економіки з допомогою світосистемного аналізу виокремлюють ще один рівень- напівпериферію, до якої належить Україна з перспективою приєднання до центру за умов поглиблення ринкових реформ, політичної структуризації суспільства європейського зразка і динамічного економічного зростання або дрейфування до периферії світового господарства за протилежної ситуації.

У праці "Кінець знайомого світу" І. Валлерстайн зазначив, що "соціум першої половини XXI ст. за своєю складністю, нестійкістю і водночас відкритістю набагато перевищить усе бачене нами в столітті XX... Сучасна світосистема, - наголошував він, - як система історична вступила в стадію завершальної кризи і навряд чи буде існувати через п'ятдесят років". Такої оцінки не можна не враховувати під час визначення варіантів і сценаріїв геоекономічного розвитку.

Світосистемний підхід спирається на дві структури, що мають епохальне значення і для геоекономічного розвитку: Вестфальську, започатковану Вестфальським миром 1648 р., та Філадельфійську, пов'язану з прийняттям у США Декларації незалежності в 1776 р.

Геоекономічні виміри Вестфальської системи ґрунтуються на ідеї національної економіки, розвиток якої стимулює держави в процесі здійснення індустріалізації, яка потребує значних затрат праці й капіталу. Найповніше ці Ідеї втілились у концепціях німецької історичної школи політекономії та в політиці О. Бісмарка.

Основними геоекономічними атрибутами Філадельфійської системи, якій, на думку І. Валлерстайна, залишилось функціонувати не більше 50 років, є глобальний ринок, планетарна конкуренція, мережеві економічні системи, високі технології тощо.

Науковці вже обговорюють контури нової, антиутопічної парадигми сучасної світобудови, геоекономічну основу якої становить економічний розвиток як головне джерело підтримання світової рівноваги.

Рівень методик і техніки прикладних досліджень.

Він охоплює принципи усіх попередніх рівнів і є основним інструментом аналізу. Результати прикладних досліджень становлять основу для широких теоретичних узагальнень, екстраполяції геоекономічних процесів, розроблення прогнозів тощо.

За методологією прикладних досліджень геоекономічного розвитку побудована глобальна модель світового господарства на 1970-2000 рр. під керівництвом лауреата Нобелівської премії, американського економіста В. Леонтьєва. За базову модель було взято світову міжрегіональну модель "затрати - випуск". На її основі розробили основні та альтернативні сценарії світового економічного розвитку. Багато з розрахованих у моделі показників щодо темпів і пропорцій світового економічного розвитку знайшли своє підтвердження в реальних параметрах 2000 p., зокрема, динаміка економічного зростання розвинутих країн і країн, що розвиваються, структури світового експорту, питомої ваги експорту у світовому валовому продукті, структурних зрушень в економіці різних країн та ін.

Дон. Медоуз, Й. Рандерс та Ден. Медоуз розробили модель World 3. У ній на основі шести сценаріїв розглядаються потоки фізичного капіталу, динаміка ресурсів і населення, промислової продукції та продовольства, стану навколишнього середовища від 1900 до 2100 р.1; аналізується матеріальний рівень життя населення за такими показниками, як кількість споживчих товарів на душу населення, середньодушовий обсяг продовольства і послуг, очікувана тривалість життя, антропогенне навантаження; акцентується увага на вичерпаності традиційних джерел економічного розвитку, що зумовлює об'єктивні межі економічного зростання. У зв'язку з цим для уникнення глобальної катастрофи вони запропонували нову філософію економічного розвитку, нові підходи до використання не відновлюваних ресурсів планети.

Модель світового демографічного та технологічного зростання М. Кремера пояснює гіперболічну тенденцію збільшення кількості населення світу, яке супроводжується квадратично-гіперболічним зростанням світового ВВП і пропорційним розвитком життя забезпечувальних технологій. Ґрунтуючись на ідеях Мальтуса і використовуючи виробничу функцію Кобба-Дугласа та ін., М. Кремер дав просте пояснення гіперболічній тенденції зростання кількості населення світу, показуючи, що воно є результатом дії нелінійного позитивного оберненого зв'язку другого порядку, який генерує гіперболічне зростання, відоме як режим із загостренням. Цей зв'язок має такий вигляд: технологічне зростання - підвищення межі несучої здатності Землі (розширення екологічної ніші) - демографічне зростання - більше людей - більше потенційних винахідників - прискорення технологічного розвитку - прискорене зростання несучої здатності Землі - ще більш прискорене демографічне зростання - прискорене збільшення кількості потенційних винахідників - ще більш прискорений технологічний розвиток - подальше прискорення темпів збільшення несучої здатності Землі і т. д.

Міжнародний валютний фонд використовує нову міжнародну економічну модель, чи глобальну економічну модель (GEM, від англ. global economic model) під час підготовки світових економічних оглядів (World Economic Outlook), інших публікацій, проведення наукових конференцій, семінарів тощо. Ця модель є наступницею моделі МВФ - MULTIMOD, з допомогою якої аналізували переважно міждержавні (міжкраїнні) економічні відносини. Основна відмінність між ними полягає в тому, що MULTIMOD ґрунтується на теорії раціональних очікувань Кейнса, а глобальна економічна модель - на стохастичній динамічній загальній рівновазі відповідно до мікроекономічної теорії інтегрованих агрегатів попиту і пропозиції. GEM використовують також для визначення різноманітних ефектів від інтеграційної взаємодії, зокрема, від розвитку конкуренції на європейському ринку товарів і послуг, на ринку праці Євросоюзу тощо. Застосовуючи ці економетричні моделі, можна здійснювати розрахунки здобутків і втрат для України в процесі її наближення до ЄС, створення зони вільної торгівлі, реалізації Угоди про асоціацію, втілення в життя програми "Східне партнерство" та ін.

Отже, методологія геоекономічного розвитку має у своєму розпорядженні необхідний інструментарій для адекватного оцінювання поточного стану та виявлення основних мега- тенденцій світового господарського поступу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >