< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Телекомунікаційні технології. технології управління, планування та організації діяльності

Телекомунікаційні технології. Технології пошуку та зберігання інформації

Огляд телекомунікаційних технологій.

Телекомунікаційні мережі. Поняття "комунікація" походить від латинського слова communicatio - повідомлення, передача, зв'язок, та визначається як процес, шлях і засоби передачі об'єкта, інформації з одного місця на інше. Термін "телекомунікація" (від латинського tele - "вдалину", "далеко") відповідно означає обмін інформацією на відстані.

Телекомунікаційні технології - це сукупність методів та алгоритмів передачі інформації.

Технології телекомунікацій - це принципи організації сучасних аналогових і цифрових систем, мереж зв'язку, включаючи комп'ютерні та Інтернет-мережі. Сучасні телекомунікаційні технології засновані на використанні телекомунікаційних мереж.

Телекомунікаційні мережі - система, що складається з об'єктів, які здійснюють функції генерації, перетворення, збереження продукту, і мають назву пункти (вузли) мережі, та ліній передач (зв'язку, комунікацій, з'єднань), що здійснюють передачу.

До останніх можна віднести: телефонні мережі; радіомережу; телевізійні мережі; комп'ютерні мережі (Ethernet, Internet).

Засоби телекомунікацій - це сукупність технічних пристроїв, алгоритмів і програмного забезпечення, що дозволяють передавати дані по каналах зв'язку.

Телекомунікаційні мережі найчастіше розподіляють за територіальною ознакою на глобальні, регіональні та локальні. Це стосується не лише комп'ютерних мереж передачі даних, а й супутникових мереж, мереж мобільного зв'язку, служб поштових відправлень, радіо, телебачення тощо. Забезпечення міжмережевої взаємодії дозволяє створити гнучкий ефективний інструментарій для оптимізації процесів пошуку, розповсюдження, зберігання та відтворення інформації.

Надалі будемо розглядати переважно комп'ютерні мережі, бо саме вони на даний час забезпечують двосторонній обмін будь-якою інформацією на досить високих швидкостях, охоплюють усю земну кулю і знаходяться у стані постійного вдосконалення та подальшого територіального розширення на регіональному та локальному рівні.

Одним з прикладів персональних мереж (таких, що забезпечують взаємодію різних пристроїв) можуть слугувати бездротові сенсорні мережі, що використовуються в теплицях та розсадниках. Комп'ютери, що їх обслуговують, можуть бути з'єднані у локальну мережу, а вона, в свою чергу, може мати вихід до глобальних мереж, таких як Internet, або мережа мобільного зв'язку.

Розглянемо принципи організації такого зв'язку. Маємо комп'ютеризовану систему, основою якої є збір інформації у реальному часі та відповідна реакція системи на ці дані. Сигнали різноманітних датчиків поступають на окремий пристрій збору даних. Зв'язок з цим пристроєм та отримання даних віддаленому абоненту здійснено двома способами:

  • 1) через телекомунікаційну мережу Інтернет (за допомогою ПК та спеціалізованого програмного забезпечення);
  • 2) засобами телефонної мережі GSM (модуль збору даних підключений до модему передає інформацію на телефон (смартфон, комунікатор), через SMS).

Таким чином, датчики, які знаходяться безпосередньо на рослині, передають дані в режимі реального часу, що дає можливість ефективно спостерігати за штучно створеною екосистемою. Завдяки постійному зв'язку з теплицею агроном може дистанційно регулювати температуру і вологість повітря та Грунту в теплиці, підігрівати воду для поливу, включати і відключати насоси гідропонних установок, управляти поливом і вентиляцією в теплиці. Навіть без втручання агронома, автоматизована система слідкуватиме за тим, щоб екосистема теплиці завжди знаходилась у межах заданих параметрів.

Такі технології дозволяють оптимізувати режими вирощування за рахунок контрольованого графіку поливу, освітлення, підживлення вуглекислим газом, регулювання температури і вологості повітря.

Загалом принцип передачі даних в системах дистанційного керування теплицею наступні (рис. 71).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >